Івано-Франківська
обласна універсальна наукова
бібліотека ім. І.Франка

Адреса бiблiотеки:

76018
м. Iвано-Франкiвськ
вул. Чорновола, 22
тел. 0342 75-01-32
fax: 53-21-89
E-mail: Науково-методичний відділ:
E-mail:
тел. 03422 53-32-31


Графік роботи:

Щоденно: з 10 - до 19 години
В неділю: з 10 - до 18 години
Субота - вихідний день
Останній четвер місяця - санітарний день.


Енциклопедія Сучасної України

ТУРИСТИЧНИМИ СТЕЖКАМИ ІВАНА ФРАНКА



Діяльність І.Я. Франка привертає увагу багатьох дослідників, зокрема краєзнавців, істориків, мовників, літераторів, філософів. Однак туристич­ний аспект його діяльності залишився поза увагою спеціалістів із галузі історії, педагогіки, туризму. Не повністю висвітлено його дослідження на теренах нашого краю.

Неперевершеним організатором багатьох науково-пізнавальних подорожей та експедицій був І. Франко. У 1872 р. він з учнями Дрогобицької гім­назії побував в с. Уричі, а вже з 1873 р. взяв активну участь у мандрівках під керівництвом учителя І. Верхратського з метою збору краєзнавчих та етно­графічних матеріалів. В. Дорошенко згадував, що "Перейшовши в 1874 р. до 8-ої кляси, Франко вперше не поїхав додому допомагати вітчимові в господарстві, а разом з іншими товаришами подався в мандрівку по Галичині. Під час цієї мандрівки, яка пролягла через м. Львів - м. Долину - с. Мізунь - с. Шевченкове - с. Лолин - с. Вишків - с. Сенечів. завітав до свого товариша Ярослава Рошкевича в с. Лолин. [4, с.12]. В цій мандрівці взяли участь І. Франко, К. Охримович, І. Охримович, М. Павлик, В.Лукич, В. Левицький, М. Вагилевич, І. Петрушевич, А. Дольницький.

У 1876 році І. Франко організував спільно з членами "Академічного гуртка", в якому був активістом, багатоденну мандрівку за маршрутом - Львів-Стрий через села Синєвидне - Побук - Бубнище - Поляницю - Тисів - Церковну - Кальну - Мізунь - Вигоду -Шевенкове - Лолин - Людвіківку - Вишків - Сенечів -Гошів - Болехів - Моршин - Стрий. На р. Свіча мандрівники оглянули тартак (пилораму) Попера та штучні греблі на річці по якій сплавляли дараби (ліс, який був на той час основним промислом).

Пізніше І. Франко багато подорожував по Скільщині, Тухольщині, Стрийщині (Львівська обл.), Рожнятівщині, Калущині (в с. Підгірках жив і працював ковалем його молодший брат Онуфрій), Рогатинщині, Галицькому районі, Тлумаччині, Городенківщині, Надвірнянщині, Коломийщині, Косівщині, Верховинщині, Снятинщині (Івано-Франківська обл.), Чернівецькій області, Міжгірщині, Воловетчині та Рахівщині Закарпатської області.

У 1883 р. І. Франко організував Етнографічно-статистичний гурток [5, с.95], який пізніше реорганізувався в "Кружок для устроювання мандрівок по ріднім краю". Результатом постійних мандрівок самого Каменяра стали численні публікації фольклорних та етнографічних матеріалів, теоретичних праць з етнології та етнографії, які і в наш час мають наукову та історичну цінність.

Під безпосереднім впливом краєзнавчої діяльності І. Франка на території Східної Галичини у 1883-1889 рр. відбуваються шість щорічних просвітницьких мандрівок передової студентської молоді. Про них збереглися описи, які були надруковані в різних виданнях газети "Діло" у 80-их роках XIX ст. Треба зазначити, що першу спробу їхнього узагальнення зробив І. Крип'якевич у цікавому історико-краєзнавчому нарисі "З історії галицького краєзнавства" [10, с. 3].

Так, 4 серпня 1883 р. двадцять студентів з різних міст Галичини здійснили подорож за маршрутом Львів - Стрий - Станіслав -Богородчани -Манявський Скит - м. Надвірна - м. Делятин -м.Коломия [9, с.21]. У цій мандрівці взяли участь такі відомі культурно-просвітницькі та політичні діячі, як І, Франко, К. Левицький, В. Левицький, Є.Гушалевич, В.Коцовський, І.Панкевич, О.Барвінський, М.Шухевич, Є.Олесницький, К.Трильовський, Є.Петрушевич, І.Герасимович, Р.Купчинський, В.Лопатинський, А.Крушельницький, М.Рудницький, І.Врецьона, А. Стрільбицький, В.Шмигельський та інші. їхньою метою було не лише ознайомлення з гуцульським краєм та збирання етнографічного і фольклорного матеріалу. Вони намагалися впливати на національні почуття й свідомість місцевого населення [17, с.177]. Ця мандрівка започаткувала добру традицію щорічних культурно-просвітницьких подорожей української молоді в Галичині.

Улітку 1884 р. І. Франко організував і провів мандрівку української молоді в Карпати, яка набула значення вагомої національно-просвітницької та політичної акції. Обґрунтовуючи мету цієї подорожі, він писав: "Молодіж наша підняла думку устроювати вандрівки по краю, щоб, з одного боку, самій ознайомитися з життям та економічним побутом рідного народу, з красою і природними скарбами та історичними пам'ятниками свого краю. Вандрівки руської молодіжі стрічені були дуже симпатично цілою нашою інтелігенцією"[19, с.251].

Для успішного проведення мандрівки було вибрано організаційний комітет на чолі з І. Грабовичем, а також складено її програму та маршрут, в які входили не тільки ознайомлення з історичними пам'ятниками, життям народу, але й такі виступи та доповіді: "О конституції", "Дума про те як гетьман козацький Самійло Кішка втікав з турецької неволі", "О початках нашого народного відродження аж до р. 1848", "Про права руської мови в середніх і вищих школах Східної Галичини", декламація українських поем та віршів, пісні, гра на музичних інструментах, танці. Комітет видрукував запрошення, що заздалегідь були розіслані в села і міста, через які мав пролягати маршрут подорожі. Метою мандрівки було пізнати багату природу Галичини. Перед подорожжю "вандрівничий комітет" звернувся до ряду товариств, а саме: до "Академічного Братства", "Академічного кружка", "Союзу", "Січі", "Буковини", молоді Наддніпрянщини, а також до всіх гімназистів і семінаристів, які б хотіли мандрувати. На це звернення відгукнулося більше 80 українських студентів, які виявили бажання подорожувати по рідному краю.

Мандрівка зібрала досить велику кількість учасників. Подорож почалася 27 липня 1884 р. з М.Дрогобича, де студенти оглянули пам'ятку українського дерев'яного будівництва XVIII ст. - церкву Юра, звідти учасники поїздом доїхали до м. Борислава, з нього подалися пішки вздовж річки Мразниця до Східниці, зі Східниці маршрут проліг через села Урич - Підгородці - Крушельниця - Корчин - Верхнє Синєвидне - Розгірча - Бубнище (скелі Довбуша) - Поляницю - м.Болехів. З Болехова -  на Гошів, а потім Долину - Калуш - Станіслав -Коломию - Делятин - Микуличин - Ворохту. З Ворохти учасники піднялися на гору Говерла, Шпиці, Піп Іван, а потім спустилися до сіл Буркут, Жаб'є, Устеріки, звідти сплавом на плотах по Черемошу до Кут. Загальна протяжність цього маршруту становила біля 400 км. Із них на возах - 220 км., пішки - 137км. і 28 км. сплавом на плотах.

У цій подорожі взяли участь такі відомі культурно-просвітницькі діячі, як: І.Франко, В.Сіменович, К.Левицький, В.Левицький, Є.Гушалевич, В.Коцовський, К.Устиянович, І.Панкевич, К.Демян, О.Барвінський, М.Шухевич, Є.Олесницький, К.Трильовський, Є.Петрушевич, І. Герасимович, Р.Купчинський, В.Лопатинський, А.Крушельницький, М.Рудницький, А.Стрільбицький, В.Шмигельський, Г.Врецьона, Я.Кулачковський, Є.Озаркевич, В.Кобринський, В.Полянський, І.Гриневецький, О.Бобикевич, Т.Яців, Ю.Бачинський, В.Яворівський, Я.Бурачинський, А.Гумніцкі, С. Воцупскі та інші. Під час цієї подорожі учасники проводили активну культурно-просвітницьку роботу. Так, у містах Дрогобичі, Болехові, Калуші, Станіславі, Коломиї та в селах Корчині і Кутах були проведені музично-декламаторські вечори, на яких учасники походу в атмосфері доброзичливості вели бесіди з місцевим населенням, а також співали, танцювали і обов'язково виконували гімн "Ще не вмерла Україна".

Особливістю цих вечорів було і те, що гроші, зібрані на них, давалися на будівництво "Дому народного" в м. Калуші та на розвиток "місцевої бурси" в м. Дрогобичі. На місцях були створені організаційні комітети (в основному до їх складу входили вчителі, священики, лікарі), які готували зали для виступів, забезпечували мандрівників харчуванням та ночівлею. Все це вплинуло на стимулювання самосвідомості народу, особливо молоді. Окремо слід звернути увагу на зупинку в м. Станіславі, де тоді проходив загальний збір Українського педагогічного товариства (УПТ). Численний з'їзд інтелігенції, велика кількість молоді -  все це створювало в місті атмосферу особливої святковості.

Крім того, 7 серпня в Коломиї члени мандрівки Я. Кулачковський, Є.Озаркевич, В. Кобринський, М. Шухевич, В. Полянський та інші взяли участь у студентському вічі і підняли питання про запровадження української мови в усіх гімназіях, у Львівському університеті та духовних семінаріях краю.

 Велика увага на цьому вічі була приділена проблемам  проведення під час літніх канікул фольклорно-етнографічних експедицій. Наголошувалось, що такі мандрівки мають освітньо-виховне значення, оскільки  під час цих подорожей учні гімназій та студенти

знайомляться з історією та культурою рідного краю, а збираючи фольклорно - етнографічні матеріали, зберігають та збагачують культурно-духовну спадщину народу.

З нагоди цієї студентської мандрівки орга­нізаційний комітет видав окремою книжкою програму, яку віршем написав І.Франко. До цього вірша була написана музика мандрівного диригента та композитора О. Нижанківського. Враження від цієї подорожі І. Франко описав у статті "Українсько-руська студентська мандрівка літом 1884 р."

Це був один з найбільш масових походів на теренах Галичини в кінці XIX століття.

Не менш змістовною була мандрівка, яка відбулася влітку 1885р. по Поділлі і Покутті. Подорож почалася 3 серпня 1885 р. і пролягла за маршрутом: М.Тернопіль -   Микулинці -   Теребовля -   Хоростів -   Копичинці - Гусятин -  Чортків -  Нижнів -  Більче -    Заліщики - Кіцмань - Чернівці. Тут їх прийняв місцевий комітет "Руської бесіди", відбулася зустріч з поетом Ю.Федьковичем. Протяжність цього маршруту становила понад 250 км. У цій подорожі взяли участь І. Франко, М.Шухевич, Є. Олесницький, Є. Гушалевич, В. Коцовський, К. Устиянович, В. Левицький (В. Лукич), Ю. Панкевич, О. Барвінський, М. Івасюк, К. Кахникевич, О.Кулачковський, О.Ни-жанківський та інші культурно -громадські діячі. Для кожного учасника походу була підготовлена програма і карта маршруту. Перший концерт "відбувся 2 серпня у замковій залі в Тернополі і був присвячений пам'яті Миколи Костомарова..." [26, с.50]. Зокрема, І. Франко в товаристві "Бесіда" мав свій виступ. Увагу мандрівників привертала діяльність товариств, які були на той час у селах та містах краю. Наприклад: "В Микулинцях було тоді найбільш товариств, котрі не зле функціонували: і так було там Товариство рибацьке (40 членів),Товариство охорони звірят (50 членів), педагогічний кружок, шкільна поміч (45 членів). Читальня в Нижневі розвивалася дуже добре і мала понад 100 членів" [8, с.29].

Влітку 1886 р. "Кружок для устроювання вандрівок по ріднім краю" знову організовує мандрівку у глибину Бойківщини. Маршрут проліг через Перемишль (сучасна Польща), Добромиль, Устеріки, Турку до Дрогобича. У цій подорожі взяли участь такі відомі політичні діячі, як К. Трильовський, Є. Петрушевич, Є.Гушалевич та ін. !, Крип'якевич підкреслював, що "мандрівка була, безперечно, одним з кращих проявів академічного життя: на них пізнавала молодіж свій край та народ і, що, певно не менш важне, запізнавалася між собою" [10, с. 4].

Під впливом названих подорожей інтерес до мандрівок у Галичині постійно зростав, розширюєть­ся їх географія, збагачується досвід учасників, удосконалюються форми краєзнавчо-туристичної роботи.

У 1887 р. "Вандрівничий комітет" організував мандрівку в Коломийські гори. Вона почалася у липні і пролягла за маршрутом: м.Станіслав - Коломия -Печеніжин - Яблунів - Косів - Яворів - Криворівня

-  Жаб'є, звідти сплавом на плотах до с.Залуччя, а потім пішки до Снятина. Криворівня, вже "здавен-давна мало якусь притягаючу силу для всякого рода туристів та прогульковців (як в липні 1887 року велика прогулька наших академіків на Чорну Гору, яка через велику повінь не осягнула своєї цілі і зупинилась в Криворівні, в домі о. О.Бурачинського, числом 45 осіб..." [2, с. 491].

В кожному населеному пункті студенти виступали з доповідями, допомагали практичними порадами щодо налагодження діяльності українських товариств, збирали історичний та етнографічний матеріал. Про мету цієї науково-культурницької мандрівки В.Коцовський писав: "Молодь хоче пізнати одну з найпоетичніших сторін на­шого краю, хоче зійтися з нашим народом і з нашою інтелігенцією, щоб обмі­нятися своїми думками, поглядіти, наскільки пос­тупає народна робота, набрати сил до дальшої праці"[11, с. 111].

Маршрут закінчили 18 серпня 1887 р. В цій манд­рівці взяло участь 38 сту­дентів: провідником був І.Франко, а членами органі­заційного комітету: І.Гера­симович, Л. Гарматій, Є.Гушалевич, В. Коцовський, В.Крохмалюк, І Р.Купчинський, І.Нижанківський, В.Лопатинський, А.Крушельницький, М.Рудницький, А. Стрильбицький, К.Трильовський, В. Шмигельський та інші. У багатьох містах і селах вони провели культурно-просвітницькі вечори, було зібрано багато фольклорного та етногра­фічного матеріалу, який пізніше використовувався при навчанні молоді у гімназіях.

У 1888 р. відбулась чергова подорож студентської молоді по Золочівщині та Сокальщині. Однак нам не вдалося встановити, за яким маршрутом відбулась ця мандрівка, а також визначити склад її учасників.

І .Франко ще учнем, а пізніше студентом універ­ситету проводив свій вільний час від навчання серед природи. Під час канікул він тижнями мандрував по Галичині "... захоплюючись красою природи та студіюючи життя нашого простолюдина. До мандрівок у часі ферій при кожній нагоді заохочував Франко молодіж і притім привчав помічати життя людей, збирати всякий матеріал, напр. етнографічний і статитичний. Франко дав почин до студентських мандрівок, які у 80-ті роки зорганізовувалися і щороку відбувалися в різні закутки нашого краю, ба давіть пізніше й на Закарпаття, де молодіж давала концерти, знайомилася з тамошнім населенням і будила до життя тамошню мертвеччину"[7, с.70].

Студентські мандрівки об'єднували молодь Галичини, і під час канікул оживало життя всіх куточків Галичини. Адже під час мандрівок студентська молодь не тільки давала концерти, проводили лекції й бесіди, але відбувався обмін думками, поширювалися брошури, книжки не тільки українських авторів, але й переклади з російської, польської, французької і німецької мов та наукові журнали. Вся ця література поступала із бібліотек Франка, товариства "Січ" у Відні, Драгоманова та його друзів з Києва, Женеви та Петербурга. Як бачимо, студентські мандрівки у Галичині у 1880-их роках (доповнені доповідями та концертами) стали помітним явищем у культурно-просвітницькому житті нашого краю [5, с.328]. Якщо на початку століття в мандрівках брали участь окремі діячі, то в останній чверті XIX ст. - десятки і сотні подвижників українського відродження.

У травні 1889 р. І.Франко з групою своїх товаришів, зокрема Йосип Маковей, Антон Березинський та інші, здій­снили народознавчу подорож за маршрутом: Стрий - Сколе - село Лавочне - Бескидський перевал - полонина Явірник - Жупани -Климець - г. Безкид, де оглянули пам'ятник ке­рівнику угорського селян­ського повстання Ференцу Ракоці. Із спогадів О.Маковея дізнаємся про де­тальний маршрут. Повер­таючи назад, побували на полонині Явірник, звідки милувалися Марамороськими горами, вкри­тими снігом, хоча в долинах уже все зеленіло. З полонини мандрівники подалися на Тухольку - Верхнє Синєвидне - м. Стрий. За 10 днів вони пройшли понад 140 км. [13, с.18].

Результатом постійних мандрівок І. Франка у Карпати, зокрема на Гуцульщину, були не лише публікації фольклорних та етнографічних матеріалів: колядок, приповідок, заклинань, оповідань про оп­ришків, легенд і казок, окрім цього, він для мандрівників написав вірш "Сонце по небі колує" і віршований опис прогульки "Зелемін"[16, с.88], провів численні дослідження українських народних пісень, написав низку теоретичних праць з етнології та етнографії, які й у наш час мають чимале наукове та історичне значення.

У 1889 р. вперше була організована мандрівка української молоді з концертами по Галичині. її керівниками були студент Віденського університету Й. Партицький і композитор О, Нижанківський. Їхній маршрут проліг із Стрия на Жидачів - Перемишляни -Золочів - Броди - Тернопіль.

Членами першої мандрівки були Ю. Гумецький, І.Давкша, З.Кирилович, В.Садовський, К.Студинський, А. Крушельницький, Є. Купчинський, Б.Курпяк, К. Штоль, І. Левицький, Н. Яросевич. Поряд із хоровим співом до програми концертів входили декламації, вокальні та інструментальні виступи.

Друга мандрівка відбулася 2 вересня 1890 р. Маршрут почався з Перемишля на Самбір - Дрогобич -   Стрий - Миколаїв - Перемишляни - Бережани -Підгайці - Монастириськ - Бучач - Чортків - Заліщики - Городенку - Снятин - Коломию - Львів. В ній взяли участь Є.Сінкевич, К. Штоль, З.Кирилович, И.Яросевич, В. Садовський, Ю.Левицький, П.Кудрик, В. Гумецький, И.Шиманський, О.Венгринович, Є. Січинський, О. Кормош.

Восени 1891 р. відбулася третя мандрівка за маршрутом Львів - Самбір - Дрогобич - Сколе - Болехів - Журавно - Підгайці - Теребовля - Тер­нопіль - Львів.

Учасниками цієї подорожі були В.Нижанівський, М.Герасимович, І.Туркевич, В.Клиш, В.Левицький, И.Яросевич, М.Садовський, Й.Максимович, Й. Ска­лиш, Н.Дмитрів, П.Петриця, Д.Гура, В. Присташевський, Н. Сенета, П. Нижанківський, І. Ольшанський.

Цього ж, 1891р. учасники "Львівського Бояна" теж вирушили у мандрівку за маршрутом Сянок - Самбір - Дрогобич - Миколаїв - Стрий - Станіслав - Коло­мия - Чернівці - Заліщики - Борщів - Копичинці -Теребовля - Підгайці - Бережани - Рогатин. Керівником мандрівки був Й. Партицький. Серед учасників слід виділити П.Береста, О. Нижанківського, Ю.Левинського, Ю. Гумецького, І. Дрималика, И.Шиманського, Є.Січинського, Б.Курпяка, П. Кудрика, О.П'ясецького, О.Яросевича, О.Венгриновича, І. Гриневецького, О. Липецького.

У 1892 р. співоче товариство "Львівський Боян" здійснило дві одночасні мандрівки. Одна - в Західну Галичину за маршрутом Львів - Самбір - Перемишль - Сянок - Івоничі - Риманів - Кросно - Ясло - Криниці - Жерестів - Щавниця - Закопане - Новий Торг - Тішин - Ряб. Керівником був Й. Партицький, а учасниками - А.Кулачковський, О. Нижанківський, И.Шиманський, С. Крушельницька та ін. Всі прибутки з концертів було призначено для спорудження пам'ятника Т.Шевченку.

Друга мандрівка пролягла по території Східної Галичини за маршрутом: Львів - Стрий - Трускавець - Дрогобич - Комарно - Великий Любень -Жовква - Сокаль - Броди - Золочів - Зборів -Тернопіль - Теребовля - Чортків - Коломия - Стані­слав - Львів. У цій мандрівці брали участь М. Гера­симович (керівник), Л.Нижанківський, Б. Курпяк, І.Скалиш, К. Устиянович, К. Герус та ін.

Традицію мистецьких артистичних мандрівок у 1904-1905 рр. продовжив гурток товариства "Ака­демічна громада". Ці подорожі проходили по тери­торії Галичини та Буковини. Керівником був К.Гутковський. Отже, артистичні мандрівки з концертами дали великий поштовх для подальшого мандрів­ництва та краєзнавства на теренах Галичини.

Наприкінці XIX ст. Львів стає провідним центром з вивчення українського народознавства. Тут роз­горнулась велика робота Етнографічної комісії, яка була створена в 1898р. при Науковому товаристві імені Тараса Шевченка. Активну участь у роботі цієї комісії брали І. Франко, М. Павлик, В. Гнатюк, Ф.Колесса, Ф.Вовк та ін. Зібрані матеріали були опубліковані у 38-ми томах "Етнографічного збірника" та в 20-томах "Матеріалів до української етнології", які постійно використовувалися при навчанні в університетах, гімназіях, школах.

Починаючи з 1901р. по 1914 рр. І. Франко відвіду­вав с. Криворівню. Цей чарівний куточок Гуцульщини В.Гнатюк називав "українськими Афінами". Тут побу­вали: О.Грушевський, В.Доманицький, М.Коцюбин­ський, із сином Юрієм, М.Драгоманов, В.Навроцький, С.Вінценз, В.Гнатюк, В.Шухевич, Ф.Вовк, В.Ан­тонович, М.Грушевський, І.Крип'якевич, Леся Україн­ка з чоловіком К.Квіткою, О.Кобилянська.О.Маковей, О.Олесь, А.Крушельницький, Г.Хоткевич, В.Щербаківський, М.Козоріз, С.Твердохліб, О.Навроцький, Д.Дорошенко, В.Дорошенко, М. Могильницький, М.Жук, Ф. Красицький, І. Труш, І.Северин, О.Бонкало та багато інших культурно-просвітницьких діячів не тільки Галичини, Буковини, Угорської Русі але й Наддніпрянської України[12, с.92].

З Криворівні І. Франко здійснив багато мандрівок на "Церкви", де знаходиться підземна печера, у якій і літом є лід, на Кичери довкруги Криворівні, на г.Писаний Камінь, Лукавицю, на г.Ватанарку (там тоді сходилися кордони трьох держав - Австрії, Угорщини і Румунії), Синє Плесо, потік Добрин, Чивчин, г. Довбушанку, г. Говерлу[22, с.456]. "Був теж на горі Піп-Іван, що з одного боку завершує хребет Чорногори, виходив бадьоро, захоплювався красою озера Шибеного, був у захваті від чорної води в глибоченнім ставку біля самого верха Попа Івана. По селах прислухався до народних переказів, збирав фольклорні матеріали. Кажуть, що коли Франко був у Буркуті, з друзями пускався по гірських верхах у далекі мандри[23, с.460] та на Інші вершини Чорногірського та Горганського хребтів. Крім пішохідних мандрівок, він дарабою плив Черемошем до Вижниці[1, с.47]

Відпочиваючи у Криворівні, І.Франко разом з о.Волянським часто мандрували до навколишніх сіл, зокрема Косова та Яворова, де заходили в гості до родини Шкрібляків, відомих уже на той час митців-різьбярів. Шкрібляк-старший подарував Франку "шедевр мистецтва" різьблену тарілку, яка пізніше була передана Ф.Вовком до музею у Санкт-Петербурзі.

У Криворівні та його околицях І.Франко зібрав багато етнографічного матеріалу, зокрема приповідки, пісні та оповідання про О.Довбуша і привчав всіх своїх дітей до цього.

З 18 по 24 серпня 1904 р. за дорученням Науково­го товариства імені Тараса Шевченка у Львові та Товариства австрійських етнографів у Відні від­булася етнографічна експедиція по Бойківщині [24, арк.27-29]. Мета цієї експедиції - етнографічне та антропологічне обстеження Бойківщини, придбання експонатів для музею наукового товариства та музею у Відні.

У цій експедиції взяли участь І. Франко (керів­ник), 3. Куделя, Ф.Вовк, П.Рябков та інші. Маршрут проліг з м. Борислава через с. Мшанці, де відбулася зустріч з українським істориком та етнографом М.Зубрицьким. Далі маршрут проліг через Турку -Бориню - Сможе - Сколе - Тухольку - Лавочне - Славськ - Нижнє Синивидне - м.Стрий [12, с.39]. Роботу цієї експедиції Франко описав у статті "Етнографічна експедиція на Бойківщині"[20, с.99].

За великі заслуги в галузі етнографії І. Франко з 1902 р. став членом Віденського етнографічного то­вариства, а з 1907р. радником музею у Відні [14,с.272].

Влітку 1906 року І.Франко з товаришами здійснив багатоденну мандрівку за маршрутом: Криво рівня -  Верховина - Дземброння - г. Піп Іван - г. Туркул -г.Говерла - с.Луги - с.Богдан - с. Рахів - с.Ясиня -  с.Яблониця - с. Ворохта - с.Кривопілля - с.Криворівня. "Ми повернулися на захід: стрімкий спад летів кудись у провалля, а там далеко ясніла Тиса, маячів у мряці Мукачів і Берегово. А верхами направо й наліво чорно-білими стовпами зазначувалась границя, що мов люта змія звивалась і мерехтіла, розтинаючи живе тіло України"[21,с.272].

У 1908 році І.Франко з великою групою провів першу багатоденну мандрівку на конях за марш­рутом: Криворівня - Верховина - Зелена - Буркут -  г. Керничний - г.Стіг - о.Шибене - о.Марічейка -г. Піп Іван - г. Менчул - г. Ребра - г. Шпиці - г. Кострич -  с. Кривопілля - с. Верховина - с. Криворівня. "Повітря прозоре, і ми могли бачити далеко, далеко. Розкішна могутня панорама гір простягалася перед нашими очима: велична й грізна; вкрита вічним снігом Говерла, а там, куди не глянь, верхи, верхи... Тато знав їм усім назви, їхнє положення й прикмети. Ген там далеко в тумані виднів Стрий, направо Станиславів, а там, мов стрічка, сріблилася Лімниця. Віяв сильний вітер, і ми поспішили до залишених коней. Нам довелося вести наших коней за уздечки вниз аж до самого озера. Коні йшли обережно і,

зграбно ступаючи поміж камінням, були одночасно і нашою опорою[21, с.73].

У 1912 році І.Франко та В.Гнатюк звернулися до населення Галичини з відозвою "Два поклики" про те, щоб населення шукало, зберігало та передавало до українських музеїв речі старовини.

Обґрунтовуючи навчально-виховну функцію манд­рівництва, І.Франко привертав увагу до політики таких розвинутих країн, як Німеччина, Данія, Швеція у яких краєзнавство було одним з важливих предметів шкільного навчання. Він вбачав у краєзнавстві необхідну складову, насамперед, національного виховання, підкреслював, що не може бути свідомого українця без знання про минуле і сучасне свого краю, свого народу. У працях І.Франка міститься досить змістовне визначення терміну народознавства. Це "більше, ніж те, що становить сферу нашої науки. Бо ж пізнати народ - то значить пізнати людей, що мешкають на певній території, а також пізнати їхнє нинішнє і минуле становище[18, с. 254].

Таким чином, І. Франко підвів теоретичне підґрунтя під висунуту членами "Руської трійці" ідею необхідності краєзнавства для освіти й виховання народу. Своєю активною науково-краєзнавчою і організаційно-мандрівницькою діяльністю він стимулював розвиток мандрівництва та краєзнавства і використовував їх в освіті та вихованні української молоді.

 

Оновлено 19-09-2019
© 2017. ОУНБ iменi I. Франка