ШЛЯХАМИ ІВАНА ФРАНКА НА ПОКУТТІ ТА ГУЦУЛЬЩИНІ

Познайомившись з нашим краєм ще в гімназійні роки. І.Франко не поривав з ним зв'язків протягом усього життя.

Ранньою весною 1880 року, опинившись без засобів на прожиття у Львові, І.Франко їде до Коломиї, маючи намір звідти податися у село Нижній Березів, до вчителя Кирила Геника. Оскі­льки, грошей не було, позичив у залізничника К.Срочинського його проїзний квиток. У Коло­мию І.Франко прибув 1 березня, мав зустріч з Ольгою Рошкевич та її чоловіком В.Озаркевнчем. а через три дні разом із К.Геником вирушив у Нижній Березів.

В цей час на Москалівці брати Фокшеї відмовились платити податки і погрожували розп­латою старості. Почалися арешти. Під час обшуку у них були знайдені твори І.Франка, М.Пав­лика, М.Драгоманова. Всього було заарештовано 18 осіб. Серед них: брати Фокшеї, сестри Анна і Параска Павлики.

По дорозі, у селищі Яблунові, І.Франко зустрівся у заїжджому дворі з К.Геником. Був саме ярмарковий день, і поліція особливо пильно приглядалася до людей. Коли жандарм побачив К.Геника, який був на підозрі як соціаліст, у това­ристві якогось незнайомого, він поцікавив­ся його документами. І.Франко документів не мав, крім проїзного квитка. Пояснен­ня, що він студент Львівського універси­тету, приїхав підготувати К.Геника до іспи­ту на атестат зрілості, не допомогло, і письменника того ж дня з його подорож­ньою скринькою, в якій були книги науко­вого, переважно економічного змісту, відправили до Коломиї в поліцейську ка­меру міської ратуші.

Коломийський староста, встановив­ши, що перед ним І.Франко, той самий, якого в січні 1878 року Львівський крайо­вий суд засудив до дев'ятимісячного ув'­язнення за соціалістичну агітацію, розпо­рядився зробити домашні обшуки у К.Ге­ника та його знайомих. 9 березня на ви­могу Коломийського суду було заарешто­вано К.Геника, селян П.Гладія, А.Мельни­ка з Яблунова, а 12 березня - учителя М.Колцуняка в селі Шешорах. За зв'язки з І.Франком, за соціалістичну й атеїстичну пропаганду заарештовані просиділи 3 місяці в тюрмі, їх було звільнено аж 6 червня.

І.Франка 5 березня з камери міської ратуші спровадили до тюрми Коломийського окруж­ного суду і помістили у камеру №6. Саме в цій тюрмі він написав ..Вічний революціонер", „На суді" та інші поезії з циклу «Думи пролетарія», закінчив поему «Ботокуди» та записав чимало народних пісень і приповідок від арештантів з Ценяви, Матіївців, Гвіздця, Тулукова та інших сіл.

Письменника звинувачували в соціалістичній пропаганді, у причетності до замаху на війта села Москалівки, але за браком будь-яких доказів „президент Коломийського суду прийшов осо­бисто до мене в камеру сказати, - згадував І.Франко, - що мене визнали зовсім не винним...". І.Франка було передано у Коломийський повітовий суд, який засудив його до трьох днів арешту за порушення паспортних даних. Але під арештом письменника тримали до 11 червня, а потім у супроводі поліції відправили в Нагуєвичі. На волю він вийшов лише 13 червня.

Занедужавши, І.Франко 15 червня повернувся до Коломиї і прожив там «страшний тиж­день в готелі». Там протягом трьох днів була написана новела «На дні». Скінчивши роботу, він, як згадував потім, „відчував себе таким ослабленим, таким виснаженим голодом і хворобою, що за останні крейцари купив конверт і марку, послав свій рукопис до Львова до одного знайомого, потім вернувся до готелю і, положився, щоб умерти. Я  лежав так три дні, дрижачи від пропас­ниці, без думок і без охоти до життя. Тільки бідний готельний слуга приносив мені іноді декіль­ка ложок супу".

Влітку того ж року І.Франко на запрошення Кирила Геника таки побував у Нижньому Березові. Кирилів брат Степан згадував: „Франка добре пам'ятаю... Ходить досить бідно убра­ний, у вишиванці. Завжди досить довго читав. У вільний час ходив на ниву, сідав коло робіт­ників і просив аби співали, а він записував... Франко з братом мали багато книжок..."

У цьому селі письменник створив оповідання „На вершку", записав кілька пісень, багато коломийок, народних вірувань про метеорологію, про рослин і тварин, відомості про народний календар та ряд цікавих приповідок.

В автобіографії І.Франко писав, що „в гостиннім дворі Геника прожив кілька тижнів, ліча­чись від пропасниці і гуляючи на свіжому повітрі", але недовго я міг пописати в Березові. Ста­роста коломийський дізнався про мій побуті наказав жандармам приставити мене до Коломиї, а що у мене не було грошей на підводу, то жандарм ще хворого, в літню спеку погнав мене туди пішком. Тяжка це була дорога, після котрої мені на обох ногах повідпадали нігті на пальцях".

Переконавшись, що у І.Франка документи в порядку, староста відпустив його, і письмен­ник знову повернувся в Нижній Березів, де за ним було встановлено нагляд. Не бажаючи нара­жати на небезпеку родину К.Геника, він 23 серпня 1880 року виїхав у Нагуєвичі.

Згодом І.Франко як активний громадський діяч, один із засновників Русько-української радикальної партії не раз бував у Коломиї. 2 лютого 1891 року він брав участь у першому вічі, організованому радикалами.

У 1892р. зі Львова до Коломиї було перенесено видання журналу «Народ», а наступного року тут створено політичну організацію «Народна воля». 19 серпня 1894р. І.Франко приїжджав у Коломию на нараду радикальної партії. 19 грудня 1896 року виступав на селянському віче у залі міської ратуші, а 11 січня 1912р. жителі міста слухали з уст свого улюбленого письменника поему «Мойсей».

Про часте відвідування І.Франком м. Коломиї, жителям його нагадує меморіальна дошка, встановлена на будинку музею «Гуцульщина»  «Пам'яті Івана Франка. В десятилітню річницю смерті. Коломийська земля 1926р.», а меморіальна дошка на будинку міської ратуші, відкрита до 100-р. з дня народження письменника, завжди нагадуватиме коломийчанам та гостям міста про один з найтяжчих років у житті Каменяра - 1880-й, який проте, не зламав його духу.

У селищі Яблунові, недалеко від дороги, якою жандарми гнали І.Франка до Коломиї, вста­новлено погруддя письменника - революціонера. А в Нижньому Березові, біля гірської швид­коплинної Лючки, й досі стоїть акуратно побілена хата, де він гостював у К.Геника. В 1979р. біля хати споруджено пам'ятний знак з барельєфом Каменяра.

У Косів Іван Франко приїжджав до своїх щирих і вірних друзів Михайла Павлика та його сестри Анни. Тут й досі стоїть хата, де народився М.Павлик. Про взаємини І.Франка з Павликом розповідають експонати музею у середній школі.

І.Франко високо цінив творчість і громадську діяльність свого соратника по радикальній партії та видавничій роботі, активну участь його сестри у соціалістичному русі в Галичині. У поезії «Анні П.» він відобразив революційно-просвітницьку діяльність А.Павлик серед селян. Листи письменника до М.Павлика, містять не одну згадку про Косів, де І.Франко мав намір оселитися.

У творчості косівських народних майстрів образ Каменяра займає почесне місце - йому присвячуються високохудожні панно, інкрустації, різьблення, вишивки. У Косові в 1956 році встановлено пам'ятник І.Франкові (скульптори І.Ніколишин та М.Обезюк).

Завдяки І.Франкові в історію української літератури увійшло невеличке село Криворівня Верховинського району. Цей чарівний куточок Гуцульщини над річкою Черемошем ще з XIX століття став місцем відпочинку і натхнення багатьох прогресивних діячів культури.

Іван Франко вперше приїхав до Криворівні в 1901р. за рекомендацією і запрошенням знавця Гуцульщини Володимира Гнатюка. Село, де за словами письменника «менше шуму, гро­му, біганини, яке напувало душу супокоєм, тихою красою» , дуже сподобалось йому, і він прово­див тут свій літній відпочинок протягом 1901 - 1914 років (за винятком 1905 -- 1908-го). Спочат­ку зупинявся на Заріччі, у гуцула Проця Мітчука, якого називали знахарем, бо він умів лікувати людей і тварин, а з 1906 року переселився на лівий берег Чорного Черемоша і жив у Василя Якіб'юка-Івандюка, відомого різьбяра й фотографа-самоука.

У Криворівні письменник не тільки відпо­чивав, але й працював. Тут він створив поему „Терен у нозі", присвятивши її своїй знайомій з цього ж села Зіновії Бурачинській - оповідачці гуцульських легенд; тут написав автобіографіч­не оповідання „У кузні", повість «Великий шум», оповідання «Як Юра Шикматюк брив Черемо­шем», вірш в альбом Ользі Макаревич «У без­сонну ніченьку». Життя і побут верховинців, при­чини їх безправ'я і злиднів привертали пильну увагу І.Франка. Він записував фольклор та залу­чав до збирання фольклорно-етнографічних ма­теріалів місцевих жителів. За його порадою цим займалися уродженці Криворівні сестри Кекелія й Марія Бурачинські.

Серед жителів села письменник користу­вався величезною повагою, мав між них добрих приятелів. Серед тих, хто проводжав великого Ка­меняра в останню путь, була й селянка з Кри­ворівні, яка несла вінок від своїх земляків-Фран­кових шанувальників. У десяту річницю з дня смерті письменника на скелі, з якої він промов­ляв на парадному віче в 1912 році, під звуки трембіт було встановлено гранітну дошку з на­писом: „В честь Іванові Франкові Гуцульщина. 1916- 1926."        Польські шовіністи в 1928 році намагалися знищити пам'ятну таблицю, але її пере­ховав В.Якіб'юк. Згодом віднайдену плиту передано до відкритого в селі у 1953р. літературно-меморіального музею І.Франка.

Поряд з музеєм стоїть пам'ятник Каменяреві, а на подвір'ї садиби - ще один меморіаль­ний обеліск, виготовлений місцевим жителем І.Марусяком, з написом: „Видатному українсько­му письменнику І.Я. Франкові. 1856 - 1916".

Приїжджаючи на відпочинок у Криворівню, І.Франко бував і в навколишніх селах. У 1884р. письменник організував на Гуцульщину екскурсію переважно студентської молоді, яка знайо­милася життям і побутом краю та проводила культурно-освітню пропаганду серед населення.

Він чи не першим в українській літературі виступив як пропагувач туризму на Гуцульшині. Це підтверджує складена ним влітку 1894 року віршована програма „Українсько-руська студентсь­ка мандрівка". Вступ до цього твору:  «В дорогу!» - вважає Ігор Пелипейко, - заслуговує того,. щоб стати гімном карпатських туристів. І.Франко змалював життя міст і сіл, через які пролягали його шляхи, показав глибоку соціальну несправедливість, яка тоді панувала.

На запрошення адвоката Теофіла Окуневського (1858 - 1937) І.Франко з київськими дру­зями О.Кониським та Ф.Миколайчиком перебував у Яворові 8-11 серпня 1884р. у гостиннім домі священника Іполита Окуневського, батька Теофіла, сестра якого, піаністка Ольга Окуневська, грала на концерті з нагоди ювілею Франка у Львові у 1888р.

Часто навідувався він до Верховини, якось побував там разом із М.Коцюбинським у ліка­ря й письменника Якова Невестюка. Ходив у Верхній Ясенів, де було поштове відділення і де жив його приятель - громадсь­ко-культурний діяч А.Арсенич. П'ять незабутніх днів на почат­ку серпня 1901 року провів письменник у Буркуті в това­ристві Лесі Українки, яка відпочивала й лікувалась тут з 24 липня до 30 серпня. В Буркуті фольклорист Климент Квітка записав з голосу І.Фран­ка понад три десятки західно­українських пісень.

В 1902р. І.Франко та В.Гнатюк гостювали у селі Го­ловах, де вчителював Л.Гарматій. З ним письменник був знайомий ще раніше: в журналі „Житє і слово" опублікував матеріали про його батька Василя Гарматія -депутата, який в австрійському парламенті у 1848 році виступав за скасування панщини. Про перебування Каменяра у Головах нагадує меморіаль­на дошка на приміщенні школи, де працював Л.Гарматій.

У селі Довгополі в громадського діяча, засновника культурно-освітніх і економічних това­риств на Гуцульщині Івана Попеля бували І.Франко, О.Кобилянська, М.Черемшина, В.Стефаник, О.Маковей, у вересні 1901 року тут зупинялася Л.Українка.

І.Франко вперше приїхав у Довгополе з дружиною і дітьми влітку 1898 року. Письменник вивчав звичаї і побут селян, записував фольклор. Розповідь старого гуцула А.Освіцінського про ватажка опришків Мирона Штолу і жорстокого мандатора Грддічку згодом лягла в основу опов­ідання «Гуцульський король». 23 липня 1898 року І.Франко писав О.Маковею: «Гори трохи зависокі на мої ноги, Черемош гарний, але зовсім безрибний, зате гуцульської нужди пливе по нім багато. Може, дайте знати де до газет, що... около 500 дараб звалило на купу, один гуцул утопився, а одній жінці поламало обі ноги».

Про тяжке становище місцевого населення йдеться у незавершеній статті письменника „Полонина і листовата" (1898р.).

У Довгополі на пропозицію ювілейного комітету по відзначенню 25-ліття літературної діяльності І.Франка художник І. Труш написав два портрети Каменяра.

В серпні 1905 року І.Франко гостював тиждень у селі Кути.

В Івано-Франківську (к. Станіславі) Франко вперше побував у 1880р., коли поліція відправ­ляла його з Коломиї в Нагуєвичі. Незабаром його зв'язки з містом стають досить міцними і письменник зацікавлюється діяльністю й настроями польських емігрантів, що жили у Станіславі після поразки повстань 1848 та 1863р.р. проти кайзерівської Німеччини і російського цариз­му. На запрошення свого приятеля по університету - студента Владислава Дзвонковського він у вересні 1883 року приїжджає до Станіслава, знайомиться з його рідними, зокрема з сестрою Юзефою.

Вродлива і освічена дівчина з її глибокими міркуваннями про завдання літератури поло­нила молодого письменника. І.Франко став бувати у Дзвонковських, які мешкали за Тисменицькою рогачкою. Тут влаштовувались літературні вечори. Про те, які погляди і настрої панували у цьому середовищі, свідчить лист студента Ф.Дашинського до І.Франка 3 липня 1884 року, де той, розповідаючи про читання у Дзвонковських надісланої автором зі Львова новели „На дні". захоплено пише: „То найкращий Ваш твір, високо агітаційний".

Бачачи занедбаність господарства вдови А.Дзвонковської, І.Франко задумує разом з Ми­хайлом Павликом і його сестрою Анною організувати на основі цього господарства хліборобсь­ку спілку. Однак, як видно з листа письменника до Уляни Кравченко від 27 лютого 1884 року, задум письменника залишився нереалізованим через брак коштів на оренду. Намір І.Франка одружитися з Юзефою також не здійснився: дівчина, чуючи в собі невиліковну хворобу, відмо­вила йому, як до цього відмовляла іншим.

І справді, Юзефі Дзвонковській судилося жити недовго. Попрацювавши деякий час учи­телькою, вона у травні 1892 року померла.

І.Франко присвятив їй ряд поезій, враження тих років покладені і в основу повісті „Не спитавши броду".

У грудні 1884 року І.Франко виступав у Станіславі на зборах українського жіночого това­риства.

Немалу роль у поширенні революційних настроїв серед молоді відіграли виступи І.Фран­ка в Станіславі на вечорах, присвячених Т.Шевченку.

Про постійний інтерес письменника до учнівської молоді міста свідчать його публікації „Таємні товариства молоді", „Русини в Станіславській гімназії", у яких він гнівно викривав ре­акційні порядки в навчальних закладах Галичини.

У серпні 1889 року І.Франко. перебуваючи у Станіславі, виявив ряд важливих документів до історії Галичини періоду 1846 - 1848 років, а також етнографічні описи Гуцульщини. Вос­таннє поет відвідав місто у 1911 році, коли на запрошення Товариства української молоді в Ста­ніславі приїжджав читати поему „Мойсей".

Міцно пов'язане ім'я великого Каменяра з нашим краєм. В багатьох його містах і селах і гордістю можуть сказати: тут він був...

Гуралюк П. Шляхами Івана Франка на Покутті та Гуцульщині / П. Гуралюк // Праці НТШ. Т. 2 : Краєзнавство. - Косів : [б. в.], 2006. - С. 54-58.