На Богородчанщину його привела любов

Можна назвати багато місць краю, пов'язаних з іменем Каменяра, Духа, що тіло рве до бою. Можна взяти ручку і скласти реєстр найбільш відомих і значних місць, позначених присутністю тут Івана Франка: Долинщина, де славний Лолин, Верховина з її місцевими Атенами - Криворівнею, Серафинці на Городенщині, Белелуя на Снятинщині, сама Коломия, і, врешті-решт, не обійшов своєю увагою і присутністю письменник і Богородчанщину. Пощастило Іваниківці. Навіть сама назва цього села близька його імені. «Чого Іван Франко тут був?» - виникне законне запитання в читача. А дуже просто - в свого вуйка Івана Руденського. В Іваниківці час від часу гостювала Ольга Рошкевич, яка (це хіба лінивий не знає) була першим коханням Івана Франка.

Тричі мені являлась любов.

Одна несміла, як лілея, біла,

З зітхання й мрій уткана, із обнов

Сріблястих, мов метелик, підлетіла.

Купав її в рожевих блисках май,

На пурпуровій хмаринці вранці,

І бачила довкола рай і рай!

Вона була невинна, як дитина,

Пахуча, як розцвілий свіжо гай.

         Це і є поетичний образ Ольги Рошкевич. Ольга Рошкевич певний час (1875, 1876, можливо, 1877 роки) жила в Іваниківці. Про це ми читаємо у книжці Р. Горака «Тричі мені являлася любов»: «Вона виїжджає на зиму до Іваниківки коло Станіслава» (ст. 20). І ще одна згадка на сторінці 26: «Потім після Іваниківки був пово­рот у рідний Лолин». А ось і лист Івана Франка до Ольги Рошкевич від 18 грудня 1878року, опублі­кований у сорок восьмому томі творів І.Франка, де він пише: «Ти, бачиться, залишилася на свята в Іваниківці...» (мова. звісно, йде про Різдво). Ми не читаємо, що ось Франко приїхав до Іваниківки. Є тільки здогади в тому плані, що раз Ольга Рошкевич їздила до I. Франка у Львів, а він - до неї у Лолин, то чому не міг бути і в цьому селі. Окрім припущень такого типу, залишився відгомін спо­гадів у Іваниківці про Франкове перебування у селі. Звісно, тепер ніяких слідів не віднайти. Лише на старому цвинтарі, Іваниківки мо­гила О. І. Руденського, брата Ольжиної матері Марії. У пам'ять про перебування І. Франка в Іва­никівці біля школи стоїть його погруддя, нещодавно відреставроване. Пора в школі мати хоча б клас-музей Івана Франка. Ще про богородчанський слід Каме­няра, краєзнавець М. Годова­нець (нині покійний) розповідав про перебування І.Франка у Старих Богородчанах, де в нього був приятель, якийсь І. Долотко (знався з його сином Петром). Є гадка, що у Кричці поет запису­вав коломийки. Але це ще нале­жить довести. Так само як і те, що Франко був у Маняві, в Старуні у сім'ї Березицьких.                                               Про І. Франка писали наші земляки. Спогади про нього за­лишив письменник-класик з Лесівки Михайло Яцків. Своїм кош­том видав книжку спогадів про останні дні життя І. Франка, запи­саних з вуст його племінника Василя.

         Ще була наша маленька кни­жечка «Франкові дороги». Пам'­ять про великого поета, прозаї­ка, мислителя непроминуща і свята.

Василь Бабій