Велет духу – Іван Франко
27 серпня 2006 р. відмічалося 150 років від дня народження Івана Франка (1856-1916), великого українського письменника, вченого, громадського та політичного діяча.
Іван Франко - одна з найяскравіших постатей в українській історії. Син сільського коваля сягнув найвищих вершин української та світової культури і науки. Іван Франко розпочав літературну діяльність у 12 років, а перший твір опублікував у 18. Він навчався у Львівському, Чернівецькому та Віденському університетах. У 37 років захистив докторат з філософії у Віденському університеті, а в 50 став почесним доктором Харківського університету.
У молоді роки тяжів до соціалізму, разом з М. Драгомановим та М. Павликом заснував Радикальну партію. Через ліві переконання не був допущений до австрійського парламенту, куди балотувався як селянський посол.
Зустріч у 1884 році з М. Грушевським і тісна співпраця з ним допомогли Івану Франку пережити тяжкий період розчарування й розриву з М. Драгомановим - через прихильність його до ідеології українсько-російського феодалізму, в якому Україні відводилася другорядна роль.
Саме завдяки співпраці Івана Франка та Михайла Грушевського Наукове товариство імені Шевченка перетворилося фактично в академію наук.
Редагований ними "Літературно-науковий вісник" став взірцем української публіцистики XIX століття.
Він один із небагатьох у світі авторів, який вільно писав трьома мовами - українською, польською та німецькою, а перекладав з 14 мов.
Він прожив неповних 60 років, а написав близько чотирьох тисяч творів - літературних, публіцистичних, наукових.
Його доробок - єдиного з українських письменників і вчених - видано в 50-ти томах, хоч запасу зібралося на всі 100.
Він був ніжним ліриком і відважним бунтівником, витонченим літературним майстром і вченим-енциклопедистом. Він був першим з українських письменників, який заробляв на хліб літературною працею, а помер в неймовірній бідності. Його вірші "Каменярі", "Вічний революціонер" стали класикою за життя, зваблюючи композиторів своїм духом і ритмікою. Його п'єса "Украдене щастя" ось уже друге століття є окрасою репертуарів найкращих театрів України. Його поема "Мой-сей" своєю філософією захоплює тисячі дослідників -літературознавців, філософів, істориків і ще й сьогодні прочитується як найактуальніший і наймудріший твір.
Робітнича тематика уперше прозвучала у Франкових повістях "Воа соnstriktor" та "Борислав сміється", а його історична повість "Захар Беркут" через століття стає основою чудового кінофільму. Його казку-поему "Лис Микита" уже 115 років слухають і читають маленькі діти - і вона не втрачає своєї пізнавальної і виховної суті.
А ще ж - найактивніша участь у громадсько-політичному житті - причому на перших ролях ініціатора й організатора соціалістичного руху в Галичині. Він же - з 1899 року член Наукового товариства ім. Т. Г.Шевченка, де очолював у різні роки філологічну секцію, етнографічну комісію, був редактором багатьох видань. Зазнав і преслідувань та тюремних ув'язнень.
Такий він, невисокий на зріст, велет українського національного духу і його творець.
Велет духу - Іван Франко // Персона. - 2009. - № 2. - С. 13.
