СЕРЕДНІ ШКОЛИ В ГАЛИЧИНІ В рр. 1875—1883

Публіцистика наша, котра віддавна досить пиль­но занимається статистикою шкіл народних, далеко менше уваги звертала і звертає на середні і вищі школи, котрі преці  яко розсадники   вищої інтелігенції заслуговують бодай на таку саму увагу, як і школи народні. Адже ж з гім­назій і шкіл реальних виходять всі ті мужі, котрі з часом стаються  духовими   проповідниками   і репрезентантами краю; найбільша часть між ними  весь засіб загального образування на ціле життя виносить іменно з тих закладів, віддаючись в вищих школах тільки фаховим (технічним, юридичним, теологічним, філологічним  і  пр.)   студіям. А мимо того, в органах крайових ми не стрічали досі хоч кільки-небудь основного розбору системи наших студій гімназіальних, ба, навіть статистичне справоздання кра­йової ради шкільної о стані гімназій галицьких в р. 1874 проминуло без відгомону по газетах і не звернуло на себе нічиєї уваги. Правда, від часу до часу  продиралися до публічної відомості поодинокі факти або замітки, свідчачі о тім, що стан наших гімназій єсть не зовсім рожевий, але жаден з наших крайових публіцистів не зібрався на те, щоб звести докупи ті факти і замітки, прослідити їх джерело і зв'язок і проясняти їх значення. Ба, навіть не стало тим публіцистам ані часу, ані умілості, щоб бодай познакомити читаючу   громаду з тою широкою дискусією о хибах і за­дачах середніх шкіл, яка від довгих літ ведеться в пресі заграничній, навіть по інших краях австрійських, а в котрій більше або менше рішучо забирали голос такі поваги нау­кові,  як англічани Спенсер  і  Бен, німці - Дюрінг, ХрІсталлер і др. О великій важності і донеслості тої дис­кусії переконує нас уже хоч би те, що само австрійське прательство під її впливом покликало було 1880 р. до життя звісну «анкету гімназіальну», котра однако ж по цілоріч­них дебатах на глум цілому образованному світові розій­шлася з девізою: «Гімназії австрійські добрі і не потребу­ють основної реформи, а тільки хіба деяких маленьких прищіпок, а затим - нехай буде як бувало!»

Чим пояснити собі тую дивну рівнодушність нашої  інтелігентної громади до справи середнього і вищого образовання? Ми не находимо Іншого оправдання, крім того хіба, що гімназії і реальні школи у нас переважно суть зов­сім рядові, не підлягають під заряд ані під контролю краю. Правда, деякі старші люди пригадують собі, що іменно в тих закладах колишнє меттерніхівське правительство з таким блискучим успіхом плекало і викохувало  den beschrankten Unterthanenverstand і що вихованці тої дав­ньої системи, на нещастя наше, й досі ще ведуть перед в на­шім краю майже на кождім полі, хоч з Unterthan-ів поперемінювалася в Burger-ів, трибунів і ексцеленців. Але сімена давньої «Beschrankheit», втовчені в їх голови замо­лоду, і досі ще з них не дались викорінити, а пишні паро­сті їх кидають і досі фатальну тінь на наше суспільне, по­літичне і освітнє життя, на поняття і змагання моло­дших, підростаючих поколінь, отжеж, і на далеку ще нашу будущину.

Думаємо затим, що велика, послідня пора у нас принятися серйозно за пізнання і критику наших середніх і ви­щих шкіл і спільною працею всіх милуючих свобідну і ши­року освіту прокладати дорогу до направи і зміни теперіш­ньої їх системи, давно вже незгідної з духом і потребами нашого часу. Наріканнями на «перетяження» учеників ду­ховою працею в тих закладах, на занедбання розвою фізич­ного попри  розвою умисловім, а навіть прихапцевим лі­ченням поодиноких нездорових симптомів,- як того по­чаток зробила преславна вищезгадана анкета гимназіальна,- тут лиху не поможеться. Треба, конечно, дійти до його кореня, до самої тепер обов'язуючої системи наукової, треба перебудувати і пересипати цілу перестарілу будову відповідно до сучасних потреб і змагань свобідного людського духу, щоб наші середні наукові заклади не були позорищем цілого образованого світу, не служили взірцями для реакційних замахів заграничних обску­рантів, котрі після них беруться в своїм краю затемнювати голови і обезсиляти будячуся мисль у свого підростаючого покоління.

Міркуючи, що першою і головною основою такої диску­сії, о кілько вона не має обертатися в сферах абстракційної Zukunftsmusik, але опиратися на живих фактах і в'яза­тися з дійсними условними потребами життя народного, мусить бути докладна і всестороння  статистика наших тепер існуючих гімназій,- для того ми  мусимо  на сім місці виказати  подяку  ц. к. крайовій   раді шкільній за те, що на біжучу сесію соймову виготовила і предложила послам обширне справоздання статистичне о стані наших середніх шкіл в роках шкільних 1875-1883, т. є. в послідніх дев'яти роках. Що більше, ми сміємо висказати  при тій случайностs від себе думку (може, при теперішніх об­ставинах не занадто смілу), що те справоздання буде на­шим послам крайовим недарма  предложене, що  зверне на себе  їх увагу, розбудить в них мисль  о  конечних реформах  і  уліпшеннях,  станеться  джерелом   відповід­них внесень, коли вже не на теперішній, то бодай на будущій сесії соймовій. Правда, край наш дивним способом належить до тих немногих країв на кулі земній, котрі з своїх спеціально-крайових, автономічних фондів ані одного цента не дають на середнє образовання своєї молоде жі, але все ж таки з того не випливає, щоб Галичина дістала те середнє образовання від держави задарма, щоб не оплачувала його вповні, а навіть з лишком із своєї ки­шені, щоб, затим, голос краю в справах, тикаючих наших середніх шкіл, мав бути зовсім неумісний.  Нам здаєсь противно, що  голос  такий,  рішучо   піднесений   і  ясно в дусі поступовім сформульований, попертий голосами кра­йової людності, зискав би для нас живі симпатії в інших краях, викликав би відтам  численні  подібні голоси, що все разом було б для правительства достаточним мотивом для приложення рук і сил до основної  реформи наших середніх закладів наукових.

Ми ж із своєї сторони сповнимо свою публіцистичну за­дачу, коли подамо ширшій громаді головні цифри стати­стичні о стані наших середніх закладів наукових із згада­ного справоздання ц. к. крайової ради шк[ільної] і зверне­мо увагу на головні, по нашій думці, недостатки тих за­кладів, о скільки з цифрових зіставлень можна буде о них вносити.

І. СТАТИСТИКА ЗАВЕДЕНЬ

В початку 1875 р. шк[ільного] було в Галичині 27 шкіл середніх: 21 гімназія і 6 шк[іл] реальних. З-поміж гімн[азій] було 14 гімназій вищих (радше комплектних, окрім яслиської, котра мала тільки 7 кляс), 3 гімназії вищі (між ними золочівська мала тільки 2 кляси), 3 гім­назії реальні вищі і одна реальна нижча. Між школами реальними були три вищі і комплектні, дві вищі, котрі ще постепенно доповнювалися, а одна нижча.

В протягу дев'яти літ, до 1883 р., дуже невеликі зайшли зміни в статистиці і устрою галицьких середніх шкіл. Гім­назій маємо тепер 23, а шкіл реальних 6, як і вперед. Між гімназіями єсть 19 вищих і 2 нижчі, а крім того, 4 вищі гім­назії реальні. Школи реальні остались без зміни.

Школи ті розложені по слідуючих містах: у Львові гім­назії 4 і одна школа реальна (на 109 746 людності), в Кра­кові дві (а від р. 1884 - три) гімназії і одна школа реаль­на (на 66095  люд.), в Тернополі одна гімназія і одна шко­ла  реальна (25 819 люд.), в Тарнові одна  гімназія (24 627люд.), в Коломиї одна гімназія (23 109 люд.), в Пе­ремишлі одна гімназія (22 040 люд.), в Бродах одна гім­назія (20 071 люд.), в Станіславові одна гімназія і одна школа реальна (18 626 люд.), в Дрогобичі одна гімназія (18 225 люд.),  в Самборі одна  гімназія (13 586 люд.), в Стрию одна гімназія (нижча) і одна шк. реальна (вища) (12 625 люд.), в Ярославі одна  школа  реальна (12 422 люд.), в Новім Санчі одна  гімназія (11 185 люд.), в Ряшові одна гімназія (11 166 люд.), в Бережанах одна гім­назія (10 899 люд.), в Бучачі одна гімназія (9 970 люд.), в Бохні одна гімназія (8 561 люд.), в Золочеві одна гімна­зія (8 347 люд), в Сяноку одна  гімназія (5 121  люд.), в Валовицях одна гімназія (4 990 люд.) і в Яслі одна гімназія (3 302 люд.). Крім того, старалися о заложення гімна­зій Новий Торг, Рава і Жовква, але досі безуспішно.

Цікава річ буде порівняти під взглядом шкіл середніх Галичину з іншими краями Долитавії. В цілій Долитавії маємо гімназій (нижчих і вищих) 165, з чого на Га­личину випадає 23, т. є. майже рівно сьома часть; шкіл реальних в цілій Долитавії - 88, а в Галичині тільки 6, т. є. крихіточку більше, як 14-та часть. Між тим Галичина, під взглядом обшару, становить несповна четверту часть цілої Долитавії, під взглядом людності, то само. Одна школа середня припадає в Галичині пересічно на 2 604 кілом., а на 205 479 мешканців, між тим коли в Долішній Австрії припадає тільки на 482 кілом. (56 844 мешк.), в Шлезку на 572 кілом. (62 830 мешк.), в Моравії на 601 кілом. (58 200 мешк.), а в Чехах на 702 кілом. (75 146 мешк.). Чехи, становлячи  несповна  шосту часть Долита­вії, мають 74 середніх шкіл, т. є. звиш 2 1/2 раза тільки, що Галичина; Австрія Долішня, котра становить лиш 15-ту часть Долитавії, а людності має о половину менше від Галичини, має середніх шкіл 41, т. є. майже в півтора раза більше, ніж Галичина. Правда , гімназій має Дол[іш-ня] Австрія тілько ж, що й Галичина (23), але зато шкіл реальних має в три рази більше. Беручи пересічно, Гали­чина під взглядом шкіл середніх в порівнянні до простору і до людності стоїть на самім посліднім місці між всіма краями Долитавії; в Горішній Австрії, Стирії і Буко­вині, краях по Галичині найбільше під тим взглядом упо­сліджених, цифри процентові все-таки виходять значно корисніші. Пересічні цифри для цілої Долитавії вихо­дять ось які: в цілій Долитавії одна середня школа випадає на 1 186 кілометрів і на 87 527 людності. В порівнянні з тим обрахунком Галичина повинна би мати звиш два рази тілько шкіл середніх, як  має  тепер,- єсть затим о цілу  половину  покривджена!

Але, може, хто б небудь скаже: «Галичина має тілько шкіл середніх, кілько їй потрібно. Що з того, що людності в ній багато, коли та людність темна, до шкіл не прихиль­на, в гімназії дітей не посилає, так що гімназій хоч і мало, та й ті мало що не пустками світять». І на сей закид найліп­ше цифри відповідають. В році шк[ільнім] 1883 було в Га­личині в 29 школах середніх 12237 учеників, між тим ко­ли в Чехах в 74 шк. с. було їх 21 621, в Австрії Долішній в 41 шк. с. 10 967, а в Моравії в 37 шк. с. 9099. Се значить, що в Чехах припадало пересічно на одну школу середню 292, в Австрії Долішній - 267, в Моравії - 246, а в Га­личині - аж 422  учеників!Се значить, що коли у всіх краях Долитавії (крім Галичини) випадає пересічно на одну середню школу 238 учеників, в Галичині випадає їх мало що не два рази більше. Бачимо затим, що й статистика фреквенції учеників вповні  потверджує  наш  повисший  вивід, і що Галичина, маючи більше гімназій, дуже легко могла би поставити до них далеко ще значніше число уче­ників, як дотепер. Розчисливши існуюче у нас число уче­ників на таку норму, яка єсть  пересічно в Чехах, ми ба­чимо, що для теперішніх учеників в Галичині потрібно би цілі 42 середні школи, замість теперішніх 29. Ще знач­ніші різниці добачимо, коли глянемо окремо на гімназії, а окремо на школи  реальні. Школи реальні в Галичині, як се опісля ближче викажемо, находяться в стані декаденції, упадають. З 12 237 учеників в р. 1883 було в гімназіях 11 284, а в школах  реальних тілько 953. Се значить, що на одну гімназію випадало пересічно 491, а на одну школу реальну тільки 159 учен. Правда, що і по всіх інших краях Долитавії  добачаємо  досить значну різницю між пере­січною фреквенцією   гімназій, а шкіл реальних;  і так в Чехах на одну гімназію випадає 321, а на одну реалку - 224, в Долішній Австрії на гімназію - 307, а на реалку - 217, в Моравії на гімназію - 293, а на реалку - 184 уче­ників. Але все ж таки значної різниці, як в Галичині, не добачаємо ніде; коли-бо  в прочій Долитавії, крім Галичи­ни, на 4 учеників гімназіальних припадає 2¹/₃  уч. реаль­них шкіл, то  в Галичині на 4 гімназіястів випадає ледве 1¹/₈ уч. шк. реальних. Але не о тім бесіда, а тільки о фреквенції  гімназій  галицьких в  порівнянні з гімназіями ін­ших  країв долитавських. Коли-бо в прочій Долитавії без Галичини пересічна фреквенція гімназій виносить 282 уче­ників, в Галичині, як вже сказано, кожда гімназія  містить в собі пересічно о 209 учеників більше понад ту пересічну норму. Під взглядом переповнення гімназій тільки один ще край  долитавський мало що не доганяє Галичину; єсть се рівно «полуазіятицька», рівно занедбана і упосліджена Буковина,  котра на 10 452  кв. кілометрів  обширу,  на 571 671 мешканців має всього лиш 3 гімназії і дві школи реальні з І 664 учениками, з між   котрих   в гімназіях - 1391, а в реалках - 273, так що на одну гімназію випадає 464, а на одну реалку 136 учеників.

Але ще дивогляднішими покажуться нам відносини га­лицьких середніх шкіл. Коли, покинувши пересічні цифри, поглянемо на дійсні, то побачимо, що з-поміж 23 галицьких гімназій 8 має учеників звиш по 500 (від 767-548), в за­гальній сумі 5 355, т. є. пересічно по 667, і що в тих гімна­зіях замість 64 кляс єсть 122, так що пересічно кожда гім­назія при однакових або майже однакових силах учитель­ських, крім приписаних 8 класів, провадить ще 7 паралельок. Ті, так разячо перелюднені гімназії суть: 3 у Льво­ві, 2 в Кракові, відтак перемиська, тарнівська, ряшівська і новосянденська. Ті цифри вже самі собою повинні би звернути увагу краю, міст й правительства на конечну потребу творення нових  гімназій. На децизію в тім взгляді ще більше повинен би вплинути і той факт, що новоповстаючі гімназії тільки дуже незначно або й зовсім нічого не впливають на фреквенцію в давніших гімназіях сусідніх, але притягають до студій гімназіяльних нові сили, котрі без того по найбільшій часті були б зрезигнували на вище образовання. Яркий примір того явища подають слідуючі цифри. Перед заложенням гімназії сянокської було в сусідніх гімназіях в Яслі, Ряшеві, Перемишлі і в Самборі в першій класі разом: в 1877 р.- 426, в 1878 р.- 468, в 1879 р.- 444, а в 1880 р.- 450. В першім році існування гімназії сянокської (1881) було в тих же гімназіях в пер­шій класі 455 уч; отже, ще о 5 більше, ніж перед тим, хоч в Сяноку рівночасно записалось до першої класи 64 уч.

Та ба! Насупротив тих фактів і цифер, потверджуючих досадно: 1) що гімназій у нас під кождим взглядом замало; 2) що існуючі гімназії переповнені; що затим 3) людність наша (і то, як побачимо дальше, іменно з найнижчих, найбідніших верстов) радо горнеться до гімназій і, що 4) коли в Галичині загальна сума учеників в порівнянні до людно­сті єсть значно менша, ніж в інших краях, то виною сього єсть тільки недостача заведень наукових,- насупротив всього того одна (і то всевладна нині) часть нашої «єрархії суспільної» видвигнула знамениту фразу о hyperprodukcy i inteligencyi і побиває тою фразою всі змагання до ширення  вищої освіти в краю. Гіперпродукція інтелігенції то зна­чить, що для наших вельможних «єрархів» і так вже заба­гато єсть людей учених та освічених. І певно,- адже ж кожда іскорка світла єсть уже забагато для тих, що самі основують своє панування і свої темні спекуляції на темноті і несвідучості своїх братів! Але чи ж такий аргумент може бути міродайним для якої-небудь крайової репрезен­тації для держави і людності?...

II. ЩО КОШТУЮТЬ   НАШІ СЕРЕДНІ ШКОЛИ?

Звісна школа економістів твердить зовсім ро­зумно, що освітнє й культурне життя народів єсть, так сказати, тільки дахом, здвигненим на зрубі жит­тя економічного. Виразивши наукову теорію простими словами, скажемо, що тільки той може робити видатки (і то, звичайно, великі видатки) на освіту і політику, у кого є гроші, або у кого організація суспільна і державна ви­творила більше-менше правильно фунгуючу машину, ви­тискаючу гроші із продукуючого суспільного тіла. Вже старі римляни зовсім раціонально задивлялися на той про­цес, називаючи гроші nervus rerum. Тож і нам не завадить приглянутися нашим середнім школам із тої «нервової» сторони і заки розглянемо подрібно їх благодіяння для просвіти нашого краю, запитатися: кілько ми платимо за ті благодіяння? Таке попередуще розглядання коштів і тим також єсть раціональне, бо відповідає дійсному станові речей: адже ж кождий благонамірений горожанин пла­тить наперед, не знаючи і не питаючи, які благодіянія сплинуть на нього за його власні гроші.

Коли не в чім іншім, то бодай в коштах бачимо у нас на полі середнього шкільництва за послідніх дев'ять літ потішаючий поступ. Коли-бо сума видатків державних на 26 середніх шкіл в Галичині в р. 1875 виносила 593 011 зр., то в р. 1883 на 29 шкіл виносила 838 826 зр. То значить, що коли в р. 1875 на одну середню школу випадало 22 808 зр., то в р. 1883 випадало вже 28 925 зр., т. є. о ці­лих 22 % більше. З тих сум випадало на гімназії; 1875 р.- 447 230 зр., в 1883 р.- 684 606 зр., пересічно на одну гім­назію випадало в 1875 р. 22 361 зр. 50 кр., а в 1883 р.- 29 765 зр. 50 кр., то значить, що видаток на кожду гімназію пересічно збільшився о 25 %. На школи реальні випадало: в 1875 р. 145 781 зр., а в 1883 р. 154 220 зр.; пересічно затим на одну школу реальну йшло в 1875 р. 24 297 зр., а з 1883 р.- 25 703 зр., т. є. пересічний видаток збільшився о 5,5 %. Із цілої надвишки видатків в р. 1883 понад 1875 р. виносячої 245 815 зр., випадає цілих 237 376 зр. на надвишку в гімназіях, а тільки 8 439 зр., або 3,6 % на надвишку в школах реальних. Іншими словами: коли в послідніх дев'яти  роках видаток на кожду гімназію пересіч­но збільшився о 8 469 зр., то видаток на кожду школу реальну пересічно збільшився тільки о 1 406 зр.,- се зна­чить, що поступ у видатку на школи реальні був цілих шість разів повільніший від поступу в видатках на гімна­зії. Яка тому причина - будемо слідити дальше, тут тільки ми старались при помочі цифр як найрельєфніше показати сам факт.

Як вже ми сказали в першій статті, всі повищі видатки поносить скарб державний, і становлять вони, без­перечно, найбільшу і найважнішу часть всіх коштів, які спотребовують наші середні школи. Край від себе, з фондів крайових, не дає на них нічого; натомість причиняються більшими або меншими датками міста. Поки перейдемо до огляду тих датків, киньмо насамперед оком на видатки скарбу державного по інших краях на школи середні, щоб переконатися, чи случайно на тім полі Галичина не єсть тим ославленим passives Land, що то, мовляв, тільки бере гратиски із скарбу державного, а стараєсь натомість їм найменше платити.

На школи середні в Галичині видав скарб державний в р. 1883, як ми бачили, 838 826 зр., а на той же сам 1883 р. доходи скарбу державного з Галичини  преліміновані були на 44 099 427 зр. Які були дійсні доходи скарбу в тім році з Галичини - сього ще не знаємо, але певно, що коли не були більші, то й значно меншими не показались. Всі ви­датки скарбу державного на школи середні в Долитавії виносили 1883 р. 4 455 309 зр.,- значиться, Галичина побирала з тої суми трохи більше як п'яту часть, між тим, коли уділ її в доходах скарбу державного виносив тільки несповна десяту часть. Але заким на тій підставі видамо острий суд о пасивності Галичини, треба нам взяти на ува­гу слідуючі три важні обставини:

1) Галичина, як ми вже не раз мали спосібність цифра­ми виказувати, на тілько різних полях духового і еконо­мічного життя єсть покривджена супротив інших країв ко­рони австрійської, що невеличка (і то, як побачимо дальше, дуже взглядна) рекомпенсація на полі середнього шкіль­ництва зовсім не дає права говорити о її пасивності. Ба навіть, коли б і так було, то чи ж сама найпростіша еконо­мічна засада не каже, що де хто не вложив вкладу, відтам й доходу мати не може, і що кождий край, особливо так занедбаний і підупалий, як Галичина, мусить якийсь час бути пасивним, поки не нагромадить у собі активної сили, так  як  кождий чоловік мусить насититися, поки зможе працювати?...

2)  Помимо так корисного на око відношення цифр процентових в видатках скарбу державного на середні школи Галичини супроти інших країв, все-таки даток держави на галицькі середні школи в р. 1883 виносив заледве 52-гу частину тих доходів, які скарб державний рівночасно побрав з Галичини, а несповна 15-ту часть того чистого до­ходу, який 1882 р. скарб австрійський мав з Галичини по відтягненню всіх виложених на ню видатків.

3)  Не завадить, вкінці, взяти і то на увагу, що край, під взглядом освітнім й економічним так високо стоячий, як чехи, побирає на школи середні далеко більше з скарбу державного, бо аж 1 042 111 зр., або 28 %, мало що не третину всієї суми видатків державних. А прецінь же чехи, певно, не складають цілу третину доходів до скарбу дер­жавного і в разі потреби скорше могли б обійтись без так великого датку, ніж Галичина.

Впрочім подана вище сума видатків державних на се­редні школи потребує невеличкої поправки. Звісно-бо, що школи середні не тільки вимагають накладів, але в заміну за те приносять певні, хоч і не так-то великі доходи. Сума тих доходів в цілій Долитавії 1883 р. виносила показну цифру 866 061 зр., з чого на Галичину випадало 169 719 зр., т. є. майже п'ята часть понесеного скарбом державним ви­датку. Щоб мати затим докладний образ того, що дає дер­жава на наші середні школи, треба сю суму потрутити з суми видатків. Одержимо таким робом не 838 826 зр., а тільки 669 107 зр. З доходів припадає на галицькі гім­назії 145 674 зр., а на реалки 24 045, то значить пересічно на кожду гімназію 6 333 зр. 65 кр., а на кожду реалку - 4007 зр. 50 кр.

Для ліпшого освічення предмета позволимо собі тут по­робити ще деякі цифрові порівняння. Скарб державний ви­давав (по потрученню доходів) на одну гімназію в р. 1883: в Галичині 23 431 зр. 35 кр., в Чехах - 23 636 зр. 50 кр., в Долішній Австрії - 24 802 зр. 36 кр., в Шлезку - 18 286 зр. 20 кр., в Моравії" - 21 910 зр. ЗО кр., в Зальц­бургу- 23 900 зр., в Тиролю -  20 743 зр., а на Буковині - 17 900 зр. На одну школу реальну видав: в Галичині - 21 492 зр. 50 кр., в Чехах - 21 842 зр. 33 кр., в Долішній Австрії - 29 555 зр., в Шлезку - 18 875 зр., в Моравії - 19  232 зр. 50 кр., в Зальцбургу - 22 500 зр., в Тиролю - 14 693 зр., а на Буковині - 6 100 зр. А коли вже міряти благодіянія державні грішми, то не завадить виміряти, кілько з тих благодіяній випадає пересічно на кождого ученика. Може бути, що таке поступування єсть трохи неде­лікатне, особливо там, де розходиться о добра так преєстественні й неоцінимі, як класична філологія і інші в гімна­зіях побирані науки, але, з другого боку, скарб державний єсть під певним зглядом «спільна наша мати», котра по-винна для всіх дітей мати однакову любов і документувати її однакою мірою добродійств. Чи й о кілько се діється, показують слідуючі немилосердні цифри. В р. 1883 припа­дало державного видатку на одного ученика середніх шкіл пересічно: в Галичині 54 зр., в Чехах - 48 зр. 15 кр., в Долішній Австрії - 43 зр. 74 кр., в Шлезку - 71 зр. 75 кр., в Моравії - 49 зр. 39 кр., в Зальцбургу - 80 зр. 84 кр., в Тиролю - 57 зр. 64 кр., а на Буковині - 25 зр. 18 кр. Як бачимо, благодать дуже якось не однаково розливається на вірнопіддані голови! Краї завідомо найбідніші, як Галичина і Тироль, зовсім не належать до країв пропорціонально найвище дотованих. Перше місце тут занимає Зальцбург, провінція і під іншими взглядами упривілейована (звісно,напр., що Зальцбург єсть одино­кою провінцією, в котрій ц. к. камера з свого лісового гос­подарства не тільки доходу ніякого не побирає, але ще й докладає з доходів інших провінцій, головно Галичини!), за ним іде промислово фабричний Шлезк, відтак Тироль і Галичина. Зате Буковина єсть під тим взглядом тракто­вана по-мачошиному, так нужденно, як жадна інша про­вінція в цілій Долитавії. і се добре знати!

Кошти, які на удержання шкіл середніх, крім скарбу держ[авного], поносять міста, не дадуться докладно на гроші обчислити, так як більша часть датків впливає на­турою. Взагалі причинки міст до удержання наших серед­ніх шкіл можна поділити на слідуючі рубрики.:

1) Уміщення заведення в будинках чи то умисно на ту ціль збудованих коштом громади або при субвенції рядовій,чи то нанятих громадою.В той спосіб уміщених єсть 16 заведень цілковито на кошт громад міських, одно заве­дення в часті, а одно в будинку, виставленім містом за суб­венцією рядовою в сумі 30 000 зр. (в Бродах). Сяк чи так, міста дають уміщення 18-ти заведенням.

2)  Удержання будинку шкільного в добрім стані, по­мешкання для директора і прислуги шкільної, асекурація будинку, опал, оплата для прислуги шкільної, освітлен­ня. До тої рубрики причиняються громади міські при 16 заведенях в більшій або меншій мірі.

3)  Датки грошові і то або одноразові, або постійні, впли­ваючі або до каси гімназіяльної на средства наукові, або до фонду наукового. В р. 1883, до котрого відносяться всі ті рахунки, тільки одне місто Дрогобич зложило одноразо­вий даток в сумі 1000 зр., а крім того ковент оо. цистерсів в Щиржиці  в силу обов'язуючої   фундації   зложив   суму

1  050 зр. на гімназію в Новім Санчі, котру-то суму має скла­дати постійно щороку. На средства наукові зложили в тім році міста тільки для 7 заведень суму 4320 зр., а то Сам-бір - 150 зр., Ясло - 500 зр., Львів для гімн. Франца Йосифа - 500, для вищої школи реальної - 945, Стані­славів для гімназії - 525, для вищої школи реальної - 1000 зр.  і Стрий - 1000 зр.  Вкінці, до фонду наукового 11  міст вплатило 56 289 зр., з чого значніші суми припа­дають на Дрогобич (18 000), Броди (7 240) і Коломию (6 000).

4) Різні інші видатки, будь одноразові, будь постійні. До одноразових датків належить: відступлення грунту під будову школи (Львів для четвертої гімн.), внутрішнє уря­дження школи (для 8 заведень); до постійних датків зачис­лимо плату для суплентів іспитованих (в Бучачі, в сумі 1 200 зр. через два роки 1883 і 1884) і щорічну направу внутрішнього урядження (для 6 заведень). За те з одного заведення (вищої школи реальної у Львові) побирає місто такси вступні і половину оплат шкільних.

Зводячи до купи всі видатки на галицькі середні школи, одержимо слідуючий рахунок:

1)  Правительство дає, як було виказано ви­ще, безпосередньо з каси 669 107 зр., а вчисляючи туди  певні поменші видатки остаточно...........677 282 зр.

2)  Правительство уміщує 8 гімназій в бу­динках скарбових, що числячи чинш від кождого будинку пересічно по зр. 3 000, винесе................. 24 000 зр.

3)  Правительство дає помешкання 5 дирек­торам в будинках скарбових, що, числячи одно пом. по 300 зр., винесе ..............................1 500 »

4)  Одноразова запомога прав, для школи реальної в Ярославі...500»

5)  Міста складають до фонду шкільного..........................56 289 »

6)  Субвенція м. Бучача для двох суплентів........................1 200 »

7)  Міста дають поміщення 16-ти школам середнім, що числячи пересічно по 3 000, винесе...............................................................................................4 800 »

8)  Кошти удержання в добрім стані 14 бу­динків, пересічно по 200 зр....2 800 »

9)  Міста дають помешкання 11 директорам, що числячи по 300 зр., чинить...3 300 »

10)  Міста при 6 заведеннях оплачують при­слугу шкільну по 300 зр., разом...1 800 »

11)  Міста дають опал для 13 шкіл середніх, вартості по 400 зр., разом..........5 200 »

12)  Міста  дають світло для 8 шк. серед.,числячи  по 20 зр., вийде......................160 »

13)  Дотації міст на средства наукові для 7 заведень....................4 320 »

14)  На справляння і направу знадіб шкільн.для 6 заведень.........1 000 »

15)  На гімназію бучацьку з фундації Мико­ли Потоцького річно...5 000 »

16)  На   гімназію бережанську з фундації річно..................3 000»

17)  На гімназію новосандецьку від оо. Цистерсів...............1 050»

18)  Оплати і такси учеників...135 868 »

Сума видатків в  1883 році.......972 269 »

З тої суми 72,3 % випадає на державу, 12,5 %- на міста, 14 % - на самих учеників, а 1,5 % - на фонди приватні.

Розчисляючи цілу суму видатків, ідучих на удержання середніх шкіл в Галичині на 29 тих  же шкіл, на 12 237 учеників, на 78 508 кілометрів кв. обширу Галичини і на 5 958 907 її мешканців, побачимо, що кожда школа середня коштує пересічно 33 480 зр., на кождого ученика випадає 79 зр. 20 кр., на кождий кілометр іде видатку 12 зр. 35 кр., а кождий мешканець Галичини дає на них 16 кр

III. СТАТИСТИКА УЧЕНИКІВ.

А. ВІРОСПОВІДАННЯ   І   НАРОДНІСТЬ

Досі в своїх обчисленнях статистичних ішли ми зовсім за справозданням ради шкільної крайової. Дійшов­ши до статистики учеників, котра становить головну осно­ву виданого досі справоздання, ми перекинемо трохи по­рядок прийнятий радою шкільною і, заховуючи собі піз­ніше обчислення більш педагогічної натури, поперед всьо­го приглянемось контингентові галицьких учеників шкіл середніх під взглядом віросповідань і народності. Не потребуємо й пояснювати, що ходить нам не о що інше, як о сконстатування сили руського елемента в середніх школах. Постараємось затим на підставі поданих радою шк[ільною] дуже докладних табель відповісти на слідую­че питання:

1)  Кілько було русинів в галицьких середніх школах в послідних 10 літах, числячи абсолютно і в порівнянні з другими народностями?

2)  Чи і о кілько в котрім році зменшався або збільшався руський елемент чи то в гімназіях, чи в школах реаль­них?

Наперед однако ж мусимо запримітити, що в табелях ради шкільної при всій їх докладності стрічаємо одну і то не малу трудність, випливаючу вже з самого предмета і з обов'язуючих приписів. Викази статистичні о віроспо­віданні учеників дуже значно різняться від виказів о на­родності на некористь сеї послідньої. Табелі ради шкіль­ної виказують затим в наших гімназіях дуже значне число поляків греко-кат[олицького] віросповідання. Між тим на ділі ми привикли справді до того, що віросповідання і на­родність не суть поняття тотожні, але знаємо тільки о ру­синах римсько-кат[олицького] віросповідання; о поляках же греко-кат. віросповідання  іторія або мовчить, або від­зивається досить непідхлібно, характеризуючи їх назвою «перекинщиків». Щоб затим в слідуючих наших обчислен­нях вирівняти ті незгідності між табелями о віросповідан­ню і о народності, ми будемо мусили між елементом русь­ким і польським в Галичині поставити ще й елемент ополячених (чи то по традиції, чи по своїй волі для кар'єри і т. д.) русинів або перекинщиків. В слідуючій табличці зводимо докупи число русинів, поляків і перекинщиків в галицьких школах середніх по порядку літ шкільних 1875-1883.

Заким перейдемо до уваг над повисшою табелькою, му­симо попереду всього вияснити різниці, які заходять між нею а табелями урядовими.Число русинів з додатком рубрики перекинщи­ків становить урядове число учеників греко-кат. обряду. Число поляків єсть приняте у нас таке, яке подають табелі урядові під рубрикою учеників латинського обряду. Бути може, що такий рахунок стрітить протести з сторони поль­ської, але ми не могли брати числа поляків такого, яке на­водять урядові табелі в розділі о народності з слідуючих причин:

1) В тім розділі нема окремої рубрики для жидів, т. є. жиди в очах нашої шкільної власті не суть окремою народностею,окремою расою, а суть тільки віросповідання, як до недавна були русини. В розділі о народностях ученики-жиди приділені в часті до німців, а в більшій часті до поля­ків, що ми для самої етнографічної докладності мусили розділити.

Так само без пардону зачислені до поляків і вірмени й та частина учеників гр[еко]-к[атолицького] обряду, кот­ру ми відставили на бік в рубрику перекинщиків. Рахунок виходить такий, що після числення ради шкільної крайо­вої було в тих дев'яти лігах в галицьких середніх школах: русинів - 14 973, поляків - 71 151, німців - 6 708, чехів - 142, інших народностей, як угрів, румунів, італіян, сербів і пр.- 87. Між тим рубрики о віросповіданнях ви­казують 16 283 жидів, а 813 уч.-лютеран і кальвіністів, очевидно, німців, з незначними хіба виїмками. Бачимо затим, що рада шкільна кр[айова] в розділі в народностях до рубрики німців дочислила щонайменше 5 895 жидів, а до польської народності (коли всіх 59 827 лат. обр. вва­жати поляками, що не буде докладним, так як тут найдесь доволі русинів і інших народностей) причислила: 714 русинів-перекинщиків, 10 388 жидів і 222 вірмен, що разом учинило повищу суму 71 151. Що поступування таке може бути і патріотичне (бо все ж таки причиняє для бідної поль­ської народності 11 324 obywateli rodakow) і навіть осно­вується на обов'язуючих приписах міністеріальних - сього перечити не думаєм. Але чейже знов і найвища наша власть шкільна не заперечить, що науково і докладним таке числення не єсть i що ми маємо право піти трошки іншою дорогою.

З повищої табельки бачимо, що перед сього, що русини (без перекинчиків) становили в тих 9 роках рівно четверту часть числа поляків, а шосту часть сумаричного числа всіх учеників. Число русинів збільшувалося постійно з року на рік в прогресії арифметичній, вираженій слідуючими чис­лами: 1, 1¹/₁₇, 1¹/₁₁, 1¹/_8,1¹/₇,  1¹/₆, 1¹/₄, 1²/₉, 1¹/₃, або 100, 106, 109, 112,5,  114,3,  117, 125, 122, 133. Число поляків збільшувалося в прогресії як 100, 101, 101,4,  105, 108, 109,2,  111,24,  113, 115,8. Число жидів збільшувалось в про­гресії як 100, 112,6,  132,15,  150, 165,9,  176,14,  184,09,  185,2,  180. Ті прогресії дають нам дуже цікаві сказівки о тім, кілько і які елементи змагаються в наших середніх школах. І так бачимо, що з найбільшою скоростею змага­ється елемент жидівський. В дев'яти літах змігся він о ці­лих 85 %, то значить, що на кождих 100 учеників жидів з кінця р. 1875 прибувало кождого слідуючого року пере­січно 60,76 нових учеників. По жидах, хоч і в великім відступі, слідують русини, а аж за ними поляки. Русини змоглися остаточно о 33 %, т. є. рівно о третю часть свого первісного числа. На кождих 100 учеників русинів при­бувало в кождім році пересічно по 17,47. Правда від­ношення русинів до загальної суми учеників майже не змінилося: коли-бо з кінцем 1875 р. русини становили 6¹/₃ часть всіх тодішніх учеників, то з кінцем 1883 становили 6¹/₁₀ часть. Але виною сього був, як бачимо, надзвичайно бистрий зріст жидів. В найслабшій прогресії змагалися поляки, бо в цілих дев'яти літах змоглися заледве о 16 %, то значить, на кождих 100 учеників поляків прибувало від кінця 1875 р. пересічно щороку 8,45 учеників. Мимо того і їх пропорція до загального числа учеників не то що не зменшилася, але ще навіть змоглася, хоч і недуже значно.

Що ж тикаєсь третьої нашої рубрики, іменно тих чудненьких поляків гр[еко]-кат[олицького] обряду, то о них ми нічого говорити не будемо, а тільки можемо сказати, що їх взглядно мало і з кождим роком робиться мен­ше. Чей же незадовго діждемося того часу, коли вони зійдуть до зера!