Гуцульська спілка

Про заснування «Гуцульської спілки», започат­кованої ще в 1885 р. на коломийському вічі, подає «Діло» звітну статтю, яку ми тут наводимо з огляду на практичну й принципову важливість цієї нової установи. Практично вона є важливою як спроба самостійної підтримки гуцуль­ського домашнього промислу і створення гуцульським промисловцям умов, які б сприяли не тільки якнайкра­щому розвиткові самої техніки їх промислу -це було б подекуди можливо одночасно із втратою самостійного еко­номічного існування окремих промисловців і з переходом у залежність від спритних спекулянтів та визискувачів, що вже тепер у значній мірі має місце,- але також успішному розвиткові загального добробуту гуцулів як господарських одиниць. А для нас принципово важлива є «Гуцульська спілка» тому, що при її заснуванні подають собі руки українці і поляки для спільної праці на ниві, на якій повинні зникнути будь-які національні суперечки з по­гляду на пекучі та для обох сторін в однаковій мірі до­шкульні економічні і суспільні потреби.

«Дня 24 квітня,-читаємо в «Ділі», - місцеві і навко­лишні русини заснували «Гуцульську промислову спілку» в Коломиї, товариство з обмеженою відповідальністю, і та­ким чином зробили новий крок на економічній ниві. Крок цей надзвичайно важливий, оскільки поставлено реальну економічну програму, згідно з якою народ мав власною промисловою працею дійти добробуту, а спілка має допо­магати в досягненні цієї мети гуцульському населенню з коломийських околиць.

Проф. Теофіл Грушкевич, відкриваючи збори членів спілки, подав коротку історію проекту, почавши від коломийського віча і його переходу через руки вічевого комі­тету аж до дня зборів, і зазначив, що робота починається нелегка, але при наполегливості нам удасться відродити добробут у наших прекрасних горах і на тій новій ниві послужити нашому збіднілому народові.

На пропозицію пана Іларіона Гарасимовича головою зборів обрано пана В. Нагірного, що прибув зі Львова. Пан Нагірний призначив секретарями пп. Даниловича й І. Гарасимовича. Потім було зачитано і підписано статут спілки, обрано правління, до складу якого увійшли пп.: д-р Микола Федорович - нафтовий підприємець з Рунгурської Слободи, отець Микола Лепкнй-учитель закону божого в гімназії, Теофіл Грушкевич - професор гімна­зії, Антон Тишинський-залізничний чиновник, Северин Данилович-кандидат адвокатури, Петро Корчинський -скарбовий урядовець, Юліан Кисілевський - правитель філії «Народної торгівлі», Валерій Крицінський -професор гімназії і директор гончарської школи і як заступники пп. Михайло Голейко -міський інженер і Теодор Величко -купець з Коломиї. До складу конт­рольного комітету увійшли: отець Іван Шмериковський - парох з Печиніжина, Альбін Блонський - промисловець і радник м. Коломиї і Кирило Генік - директор «Карпат­ської крамниці».

Після виборів зачитано телеграму з Відня від п. Щепановського, який заявляє про свій вступ до спілки з 20 пая­ми, повідомляє про інтерес, який викликає гуцульський промисел у широких віденських і закордонних колах; до того ж обіцяє при нагоді своєї подорожі по Англії знайти там підтримку для гуцульського промислу.

Далі зачитано лист професора В. Шухевича зі Львова, у якому він заявляє про свій вступ до спілки як член-засновник, повідомляє про те, що має багато замовлень на гуцульські вироби, і подає дві пропозиції: 1) щоб спіл­ка піклувалась про свого представника в комісії для справ промислових при крайовому виділі і 2) щоб умовляла українських промисловців вживати рослинні фарби і від­мовитись від мінеральних. Після промов пп. д-ра М. Федо­ровича й І. Гарасимовича передано ці пропозиції правлін­ню, яке має їх затвердити після того, як товариство зареє­струють.

Закриваючи збори, п. Нагірний побажав щастя й успіш­ного розвитку новій установі, а п. Данилович подякував йому за його працю. Потім слово взяв п. Грушкевич: він звернувся до першого ініціатора спілки Іларіона Гараси­мовича і подякував йому за роботу, яку він виконав при ре­алізації цього проекту. Пан Герасимович не увійшов до складу ради управляючої, оскільки має переїхати на по­стійне проживання до Коломиї і взяти на себе ведення спілки як перший її директор.

Поки збори не розійшлися, було сформовано раду управ­ляючу, яка обрала своїм головою д-ра Миколу Федоро­вича.  Збори привітали цей вибір гарячими   оплесками».