Івано-Франківська
обласна універсальна наукова
бібліотека ім. І.Франка

Loading

Адреса бiблiотеки:

76018
м. Iвано-Франкiвськ
вул. Чорновола, 22
тел. 0342 75-01-32
fax: 53-21-89
E-mail: Науково-методичний відділ:
E-mail:
тел. 03422 52-32-31


Графік роботи:

Щоденно: з 10 - до 19 години
В неділю: з 10 - до 18 години
Субота - вихідний день
Останній четвер місяця - санітарний день.


Енциклопедія Сучасної України

Музична Франкіана Прикарпаття



 Музична Франкіана Прикарпаття

     В даному розділі представлено  відомих українських композиторів, уродженців Івано-Франківщини, митців, які в певний період перебували в краї,  чия творчість переплелася з поетичним словом Івана Франка.

Барвінський Василь Олександрович

(20.02.1888 – 09.06.1963) – композитор, піаніст, музикознавець, педагог.
Директор мистецтвознавства, почесний директор Українського університету в Празі. Голова Спілки українських професіональних музикантів, голова правління Львівського відділення СКУ. 1948 репресований, після реабілітації поновлений у правах члена СКУ.
Відвідував Прикарпаття. Музична школа № 2  носить його ім’я.
„Сонет”, „Ноктюрн”, „Ой поле, поле”


Верховинець (справж. – Костів) Василь Миколайович

(05.01.1880 – 11.04.1938) – композитор, диригент, хореограф, етнограф, актор, співак, педагог. Уродженець с. Старий Мізунь Івано-Франківської області. Працював сільським вчителем. Актор, співак, хормейстер Руського народного театру в Галичині, актор, хормейстер, хореограф, диригент театру М. Садовського в Києві, диригент і  хормейстер Товариства українських артистів. Викладач Київського музично-драматичного інституту, Полтавського інституту народної освіти, Харківського музично-драматичного інституту. Один із засновників і балетмейстер Харківського театру музичної комедії. Репресований (1937). Реабілітований.
„Гей, військо йде”

Гладилович Людовик (Людвік) Миколайович (26.02.1875 – 31.01.1967)диригент, композитор, педагог. Уродженець м. Коломиї Івано-Франківської області. Працював у Прибалтиці, як полонений перебував в Астрахані і Саратові, де поставив ряд опер українських класиків. Диригент і хормейстер Львівського театру товариства „Руська бесіда”, театральної трупи Й. Стадника, з 1926 працював у польських театрах, учителював.
„Розвивайся, лозо, борзо”, „Україна”


Колесса  Микола Філаретович

(06.12.1903 ) – композитор, диригент, педагог, музикознавець. Викладач Вищого музичного інституту у Львові, професор, ректор, з 1965 – зав. кафедри диригування. 1940-41,1944 - 53 – одночасно диригент Львівської обласної філармонії і хорової капели „Думка”,1942 - 44 – диригент симфонічного оркестру у Станіславі, 1944 - 47 – Львівського театру опери та балету, 1946 - 48 – художній керівник і головний диригент хорової капели „Трембіта”. Входив до складу СУПРОМу. Заслужений діяч мистецтв УРСР, народний артист УРСР, народний артист СРСР, Лауреат Державної премії ім. УРСР ім. Т.Г.Шевченка, Академік Академії мистецтв України. Почесна відзнака Президента України (1993). Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (1998). Герой України (2001). Член НСКУ.
Хори  без супроводу на слова І. Франка

Кос-Анатольський (справж. – Кос.) Анатолій Йосипович

(01.12.1909 – 30.11.1983) – композитор, педагог, піаніст, музикознавець, професор. Уродженець м. Коломиї Івано-Франківської області.1935-37 – викладач теоретичних предметів у Стрийській філії Львівської консерваторії, з 1940 – Львівського музичного училища, з 1944 – музичної школи–десятирічки. З 1952 – викладач Львівської консерваторії. Лауреат Державної премії СРСР (1951), лауреат Державної премії УРСР ім. Т .Г. Шевченка (1980). Народний артист УРСР. З 1952 – голова правління Львівської обласної організації СКУ.
„Ой ти, дівчино,  з горіха зерня ”, „Сойчине крило”, "Поворожи мені, циганко", "Оце тая стежичка", "Стежина в парку"
 

Кудрик Борис  Павлович

(псевдонім – Рогатинець) (20.06.1897 – 29.03.1952) – композитор, музикознавець, філолог-германіст, педагог, доктор філології і музикології. Уродженець м. Рогатина Івано-Франківської областї. 1926-39, 1941-44 – викладач теорії музики, композиції, історії музики у Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка і Польській консерваторії, одночасно – історії церковної музики в Богословській академії. 1939 – 41 – викладач, доцент Львівської державної консерваторії. Працював у редакції журналу „Українська музика”. Член СУПРОМу, СКУ. 1945 - заарештований, висланий до мордовських концтаборів, де і помер. 1991 реабілітований. 
„Гримить”

Лисенко Микола Віталійович

(22.03.1842 – 06.11.1912) композитор, диригент, піаніст, педадог, фольклорист, громадський і культурний діяч. Класик української музики. Народився в с. Гриньки на Полтавщині. У Ккиєві (1869–74 і після 1876) виступав у концертах як піаніст, викладав у музичній школі, збирав і обровляв народні пісні, був організатором хорів, концертів. Декілька разів бував у Галичині, вперше – 1873 р. 1903 – громадкість Галичини урочисто відзначила 35-літній ювілей       його музично-громадської діяльності. Того року він відвідав Станіславів, Снятин, Коломию. 1904 заснував у Києві музично-драматичну школу, що стала підгрунттям для створення Вищої музичної школи в Україні (1918 її перетворено на Державний музично-драматичний інститут ім. М. Лисенка), 1906-07 заснував музичне т-во „Київський Боян. 1908 очолив „Український клуб”.
„Вічний революціонер”, „Не забудь юних днів”, „Місяцю-князю”, „Безмежнеє поле”

Лопатинський Ярослав Йосипович

(19.08.1871 – 12.01.1936)композитор. За фахом лікар. Народився в м. Долині Івано-Франківської області. 1915-23 працював  у   Києві. Проживав на Львівщині, де і похований.
„Як почуєш вночі”

 

 

 

Людкевич Станіслав Пилипович

(24.01.1879 – 10.09.1979) – композитор, музикознавець, диригент, педагог, фольклорист. Народився в м. Ярослав, тепер Польша. Під час першої світової війни потрапив у полон, який відбув у Туркестані (Казахстан). 1908-14, 1918-26 – директор і професор Вищого музичного інституту у Львові, організатор та інспектор філій інституту в Галичині , в т. ч. у  Станіславі та Коломиї. З 1939 – професор, зав. кафедри композиції Львівської консерваторії (1941 - 44 об’єднаної  з Консерваторією Польського музичного товариства в ранзі Вищого музичного інституту). Музичний редактор першого українського мистецького журналу в Галичині „Артистичний вісник”, журналів „Музичний листок”, „Українська музика”. З 1937 – дійсний член Наукового т-ва ім. Т. Шевченка, де очолив музикознавчу секцію. 1939 - 51 – старший науковий співробітник філії Інституту фольклору АН УРСР. З 1940 – голова Львівської організації комітету СКУ і член її правління. Заслужений діяч мистецтв УРСР, народний артист СРСР, лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка , Герой Соціалістичної Праці.
„Наймит”, „Вічний революціонер”, ”Конкістадори”, „Восени”, ”Коваль”, „Ой ти, дівчино,  з горіха зерня ”

Сімович Роман Аполонович

(28.02.1901-30.07.1984) –  композитор, педагог. Уродженець м. Снятина Івано-Франківської області. Викладач теорії музики відділення Музичних інструментів ім. М. Лисенка в Дрогобичі та Станіславі (1936 – 39), в Станіславському музичному училищі (1939 - 41). З 1944 – викладач, професор, зав. кафедри історії музики Львівської консерваторії. Заслужений діяч мистецтв УРСР. Член СКУ.
„Пам’яті І. Франка”


Січинський Денис Володимирович

(02.10.1865-26.05.1909)  – композитор, диригент, музично-громадський діяч. Народився в с. Клювинці (Гусятин) на Тернопільщині. Тривалий час проживав в Станіславі, де і похований. Організатор і диригент співацьких товариств „Боян” у Львові, Коломиї, Перемишлі.1902 заснував у Станіславі першу в країні музичну школу, видавництво „Музична бібліотека”, диригував сільськими хорами. Нині його ім’я носить Івано-Франківське музичне училище.
Опера „Будка ч. 7” (за драмою І. Франка) , „Журавлі”, „Даремне, пісне”, „Пісне моя”, „Як почуєш вночі”, „Не пора, не пора”, "Непереглядною юрбою"

Хоткевич Гнат Мартинович

(літ. псевдонім – Гнат Галайда) (31.12.1877 –08.10.1938) – письменник, актор, мистецтвознавець, режисер, бандурист, композитор, музично-громадський діяч. Народився в Харкові. 1895 організував у с. Дергачах селянський театр, 1901 – Перший український робітничий театр у Харкові. Організатор гуцульського музично-драматичного театру, з яким гастролював у Галичині, на Буковині, в Польші. 1926 – 38 – викладач гри на бандурі в Харківському музично-драматичному інституті. 1927 створив капелу бандуристів у Полтаві. Працював над удосконаленням бандури як інструмента, засновник харківської школи гри на ній. Був репресований.
Хори на слова І. Франка

Шиптур Богдан Васильович

(01.08.1951)композитор, педагог. Уродженець с. Радча Івано-Франківської області. Викладач Івано-Франківського музичного училища ім. Січинського. Член НСКУ.
„Квітка осіння”, хори на слова І. Франка

Янівський Богдан-Юрій Ярославович (04.07.1941) – композитор, піаніст, педагог. Народився у Львові. 1963-67 – музичний редактор Львівського обласного радіо, з 1967 – завідуючий музичної частини Львівського театру юного глядача. Викладач (1991) Донецької консерваторії, Вищого музичного інституту у Львові (2000), професор. Лауреат обласної комсомольської премії ім. О. Гаврилюка, Заслужений діяч мистецтв УРСР, народний артист України, лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шеченка, Голова правління Львівської організації СКУ (1983-95),  Івано-Франківського осередку НСКУ. Член національної спілки журналістів і театральних діячів України.
„Червона калина”, дитячий мюзикл „Лис Микита”

 

Л-ра:
Муха А. Композитори України та української діаспори [Текст] : довід. / Антон Муха. – К. : Музична Україна, 2004. – 352 с.
Морозюк  В. Пом’яник – 5 (народознавчі образки-персоналії в національній історії, культурі, науці  Прикарпаття) [Текст] / Володимир Морозюк . – Івано-Франківськ : Гостинець 2007. – 147 с.

Оновлено 19-10-2017
© 2017. ОУНБ iменi I. Франка

Яндекс.Метрика