Тяжіння до вищого імперативу

   У вступній частині, осмислюючи історіографію проблеми, від­повідно «нашаровуючи» багатозначні філософські, психологічні та історико-літературознавчі означення й потрактування міфу як ген­ного коду життєдіяльності людини, Ольга Слоньовська дивовижно сполучає власний поетичний досвід, чуттєве «промацування» з раціонально-аналітичним «дробленням» найрізноманітніших кон­цепцій; як на силянку коралів, нанизує різноплощинні й різновисотні амплітуди поглядів, де міф - то «примітивне пояснення людиною природних явищ» (Д.Фрезер), то «спонтанне і нерефлективне формулювання первинного психологічного досвіду цивілізації» (Г.Адлер), то «реальні події і герої певних етносів» (Г.Спенсер), то «сублімація підсвідомих еротичних емоцій» (З.Фройд), то «інтеграль­ний компонент на рівні мистецтва і літератури», а у звичайному житті - не що інше, як «весь огром людського світосприйняття» (Н.Фрай), то змістове наповнення колективного людського під­свідомого, звідки через сни, творчість та наукові осяяння геніїв ретранслюються в реальний світ архетипи і символи, що несуть в собі закодовану метафізичну інформацію (К.Юнг), то міфи промов­ляють від імені найвищого абсолюту, а, будучи «сумою всіх архетипів», сягають найвищих прапочатків (Г.Адлер), то міф бачиться першоджерелом історії й філософії (Ф.Шеллінг), то міф трактується Г.Гегелем «як символічна трансцендентність у прояві абсолюту», то це не що інше, як «безцільна гра» або ж система знаків, що складається з сюжетів, історій (К.Леві-Стросс), або ж міфи - це «кадри» міфологічної «хроніки» (Я.Поліщук), а за концепцією О.Лосева, міф - і не вигадка, і не фантастичний вимисел, але категорія свідомості й буття. І ще; міф - не наука, а саме життя, він - не схема, не алегорія, не поетичний твір, але символ; міф не ідентичний релігії, він може існувати поза догматом.

Повний текст статті можна знайти у фондах ОУНБ ім. І. Франка.