Баран Є. А я не пісня. Я – людина

Неювілейні штрихи до поезії Ольги Слоньовської

Поетичний дебют Ольги Сло­ньовської припав на другу половину 80-х років. Збірочка називалася "Гілочка глоду", обнадійливу передмову до якої написала Неоніла Стефурак. Наз­вана збірочка і сьогодні залишає вра­ження безпосереднього дівочого пое­тичного дебюту. Вона надто гарна по-жіночому, мила, альбомна здебільшого лірика, без претензій, із вічною жіночою правдою:

Добре, що ти далеко,

Добре: не коло мене.

Було би тобі нелегко,

Було би тобі студено.

Серце у мене - навстіж,

Що, як вітрів накличу?

Не було би у тебе зі мною щастя,

А у мене з тобою віршів.

Збірка не вражала естетичними відкриттями, здебільшого була вторин­ною в образному й тематичному плані. Надто вже сильно костенківські моти­ви звучали в інтимних віршах. Але не давав цій збірці розпадатися чи, навіть, випадати із дебютного враження по­тужний етичний стрижень. Все, що писала молода поетеса, було правдою, живою реальністю (ретроспективною чи сучасною), яка хвилювала передов­сім авторку ("Балада про хліб", "Балада про яничара"). Окремі сюжети (а вірш Ольги Слоньовської переважно сюжет­ний) були оригінальними у своїй щирій наївності, по-казковому красивими ("Рубали сад. Квітучий, зоря­ний").

Повний текст статті можна знайти у фондах ОУНБ ім. І. Франка.