Мотиви гріха й каяття у творах для дітей

Ольга БУДУГАЙ

Мотиви гріха й каяття у творах для дітей "Маленький грішник" Михайла Коцюбинського і "Дзиґа" Шолом-Алейхема

Оповідання "Маленький грішник" М.Коцю­бинського і "Дзиґа" Шолом-Алейхема, на­писані на тему життя дітей міської бідноти на зламі ХІХ-ХХ ст., мають спільні типологічні риси. Однак кожне з них позначене оригінальною тональністю, у кожному використано самобутні барви для змалю­вання персонажів. Зіставлення двох зазначених творів дає змогу виразніше й рельєфніше схаракте­ризувати художню специфіку малої прози про дітей в українській і єврейській літературі. Ставимо за мету виявити особливості художнього психоло­гізму в розкритті дитячих образів, мотивів усвідом­лення гріха й каяття хлопчиками - героями оповідань "Маленький грішник" М.Коцюбинського (1893) і "Дзиґа" Шолом-Алейхема (1903).

Обрана нами тема актуальна не тільки в пло­щині літературознавчій, а й з огляду на сучасний етап культури загалом і літератури зокрема. Адже сучасне інформаційне суспільство переживає кризу духовності. Природні й соціальні нинішні катаклізми є породженням не так науково-технічного прогресу, як небажання людини прислухатися до голосу власного сумління, сповідувати закони доброчинства. "Найчастіше бездуховність виявляє себе у вигляді аморальності - руйнування моральних за­сад суспільства. Якщо духовність - творча сила формування людської душі, то бездуховність - руйнівна сила людського в людині, що фактично перетворює людину на тварину" [4; 119].

Повний текст статті можна знайти у фондах ОУНБ ім. І. Франка.