Аристократ духу

До 140-річчя від дня народження Михайла Коцюбинського

Людмила БАРАНЕВИЧ

Оперуючи нинішньою лексикою, Михайла Михайловича Коцюбинського беззастережно можна назвати елітною особистістю. «Людина культурна; до найменших подробиць, європе­єць з голови до п'ят... був справжнім аристокра­том духа без жадного силування з свого боку... - посеред нашої лемішкуватої дійсности», - писав про нього ще один видатний чоловік то­го часу Сергій Єфремов, літературна критика котрого відзначалася міцністю і гостротою ста­левого леза, а чесна світоглядна позиція - без­компромісністю. До такої високої оцінки своїх сучасників - братів по перу, більшість з яких (справедливо чи ні - інше питання!) він наді­ляв епітетом «бутербродних письменників», Сергій Єфремов навряд чи вдавався ще раз... Якби ж то наші колишні та й нинішні вчителі бодай хоч раз вдумливо й без ідеологічних зас­тібок прочитали хоч «Іntermezzо» чи «Сон», «Цвіт яблуні» чи «Він іде», наскільки духовні­шими й моральнішими були б ми нині. Бо зна­ли б Коцюбинського не тільки як молодшого учня Максима Горького, з літературної кухні якого він, мовляв, зняв пінку, що її згодом апо­логети радянського красного письменства на­рекли методом соціалістичного реалізму, а «Fata morganа» - мало не підручником революцій­ної пролетаризації українського села.

Повний текст статті можна знайти у фондах ОУНБ ім. І. Франка.