Структурно-семантична основа художнього мислення Марка Черемшини
Роман Піхманець
У статті здійснено спробу збагнути структурно-семантичні засади художнього мислення Марка Черемшини крізь призму архаїчних фольклорних жанрів. Докладно простежено, зокрема, структурування тексту дискурсивними полями похоронних голосінь.
Ключові слова: структурно-семантичні залежності, мотив, синонімічні текстові фрагменти, парадигматичний ряд, рецитативні формули, риторична рима, ритмо-інтонаційні одиниці, сугестивна лінгвістика.
Новелістика Марка Черемшини - наскрізь оригінальне й самобутнє явище. І збагнути цю своєрідність важко без з'ясування структурно-семантичних основ його художнього мислення. На певні роздуми в цьому зв'язку налаштовує вже наративно-фабульна побудова "Керманича". Через домінування в ньому діалогічної форми (принаймні в перших п'яти картинах) у літературознавстві усталено думку, що "ціле оповідання драматизоване" й ніби приготовлене для сцени [18, 162]. Андрій Музичка вважав драматургію питомою для автора стихією. Немає сумніву, що Марко Черемшина мав хист драматурга й багато "діяльних"1 елементів проглядає вже в першому його друкованому творі...
Повний текст статті можна знайти у фондах ОУНБ ім. І. Франка.
