Красуня з роду Бей Мурзи – до пари Марку Черемшині

Крайній Іван

Вона часто називала себе туркенею, була набагато молодшою за відомого українського письменника і дуже сумувала після його смерті.

На стіні однієї з кімнат садиби-музею Марка Черемшини у Снятині висить великий порт­рет вродливої жінки. На нього, як і на іншу солідну річ - громіздкий старо­винний рояль, що заповнює мало не половину вітальні, не можна не звер­нути увагу, переступаючи поріг з ро­бочого кабінету письменника. На моє щире здивування: «Хто ця жінка, яка займає так багато місця в колишньо­му помешканні Марка Черемшини?» директор музею Руслана Киреєва, посміхнувшись, відповіла: «Це гос­подиня Наталя Василівна, по чолові­кові - Семанюк. Ви ж пам'ятаєте справжні ім'я та прізвище письмен­ника? Пані Наталя часто повторюва­ла, що вона - туркеня. У ній справді текла турецька кров по лінії матері, яка походила з роду бей Мурзів. А батько був українцем. До речі, наща­док вихідця з Туреччини - Мирон Левицький - мешкає в Івано-Фран­ківську і, мабуть, знає якісь маловідомі родинні історії».

Розмова ця відбулася восени ми­нулого року, і тоді я ще не здогаду­вався, які цікаві епізоди з особисто­го життя Марка Черемшини, Наталі Василівни та її турецького родоводу відкриються при зустрічі з паном Мироном. Але спершу ненадовго повер­немося до садиби-музею.

Повний текст статті можна знайти у фондах ОУНБ ім. І. Франка.