Гедонізм у новелістиці Марка Черемшини

Лариса ГОРБОЛІС, кандидат філологічних наук

ГЕДОНІЗМ У НОВЕЛІСТИЦІ МАРКА ЧЕРЕМШИНИ

(РАДІСТЬ ІСНУВАННЯ НА ЗЕМЛІ ЯК ЕТИКО - ЕСТЕТИЧНЕ ВИРАЖЕННЯ СУТНОСТІ РЕЛІГІЙНОГО БУТТЯ УКРАЇНЦЯ)

Творчий доробок українських письменників кінця XIX- початку XX ст. дедалі частіше привертає увагу сучасних літературознавців: студіюють стильову специфіку прози митців, простежують співзвучність художньо-виражальної системи з надбаннями модернізму тощо. Безперечно, за­значені проблеми важливі, але часто при цьому спрощу­ється значеннєвість духовної культури, а це призводить до викривлення загальної картини літературного процесу до поверховості в оцінці спадщини митця, надто ж тих письменників, які були чутливими до специфіки націона­льного буття, характеру народу та ін.

Про багатий духовний простір гуцулів, так майстерно відображений Марком Черемшиною, мовилося чимало. Літературознавці О.Засенко, О.Гнідан ґрунтовно досліди­ли зв'язки новелістики прозаїка з народно-поетичними зразками, виявили новий рівень освоєння фольклору, з'я­сували особливості психологізму, архітектоніки прози. І все ж лишається невисвітленою релігійна духовність горян, розглянути яку доречно крізь призму етико-естетичної про­блеми, що концентрується навколо гедоністичного сприймання й розуміння світу...

Повний текст статті можна знайти у фондах ОУНБ ім. І. Франка.