Життя після смерті

Тугай Л.

Володимир Івасюк повертається до кожного з нас на крилах своїх пісень...

Сепан Пушик розповідає про часті візити автора „Червоної рути" на Прикарпаття, до Івано-Франківська, називає імена його товаришів. Пише про його романи, бо вродливого юнака не оминали своїми поглядами місцеві дівчата, він вірить, що може, і Софія Ротару напише свої спогади.

Мало хто знає, наприклад, про випадок, що трапився в місцевому ресторані „Карпати". Івасюка не впізнали і навіть намагалися побити, коли він обурився тим, як непрофесійно виконують його пісні, сказавши, що він - Володимир Івасюк, автор пісень. Чуток-версій про смерть митця є чимало. Невідомо, чи позбирав Степан Пушик усі. Він документально спростовує версію про суїцид на тлі психологічної кризи.

Повість С. Пушика, окрім ґрунтовних документальних фактів, має і суто символічний підтекст - автор досліджує вплив цифр на долі видатних людей, пише про неперебутність місця, де з'явився талант...

Повний текст статті можна знайти у фондах ОУНБ ім. І. Франка.