Народ скаже, як зав’яже

Темех Н.

Ніхто з визнаних академіків, професорів чи просто мудреців не посперечався з жодним твердженням народу. Ніякі новітні теорії чи відкриття науки не здатні заперечити жодної фольклорної думки, яка дійшла до нас з глибини віків. Такі перлини народної творчості дбайливо збирає і впорядковує Степан Пушик. Професор, член Національної спілки письменників, член НТШ, лауреат Державної премії Тараса Шевченка, заслужений діяч мистецтв, - до цих «високих» звань Степана Григоровича можна було б сміливо дописати «народного» (шкода, що письменників таким епітетом обдаровують лише читачі). Бо саме від народу він черпає свої геніальні вислови, і саме тому ніхто не заперечує жодної з його регалій.

         Ось і нещодавно письменник потішив своїх читачів новим виданням. Хоча означення «нове» стосовно «Приповідок, які почув, записав і впорядкував Степан Пушик», звучить трішки саркастично і вкотре підтверджує народну мудрість : «Все нове - це забуте старе». Цією книгою автор започатковує багатотомне видання народних перлин усної поетичної творчості. Свою передмову «У народу взяв - народові повернув. Найкоротші поетичні твори» Степан Пушик почав зі слів: «Не відаю, чи за життя побачить світ багатьма томами моя велетенська збірка записів українського фольклору, але роблю другий чи третій крок до здійснення цієї мети». Далі він скромно відводить своїй постаті місце збирача перлин народної творчості. Не забуває за своїх співавторів та попередників, дбайливо вказуючи прізвища та назви подібних видань.

         Створюючи книгу, автор завжди питає себе: «Для кого я пишу?». Стосовно «Приповідок...» таке питання стає риторичним, бо книга цікава усім, без винятку. За нею можна вивчати ментальні особливості того чи іншого народу: «Як народився українець - єврей заплакав»; «Жид собі - «гам» і тобі - «дам», а наш Іван, як собі - «гам», то тобі не «дам»...

Повний текст статті можна знайти у фондах ОУНБ ім. І. Франка.