Вербалізація концепту небо в поетичній мові Степана Пушика

АннаОгар

Статтю присвячено аналізові концепту небо у поетичній мові Степана Пушика: окреслено семантичні рамки концепту, охарактеризовано його ядерно-периферійну структуру та особливості мовної презентації.

Ключові слова: концепт, мікроконцепт, макроконцепт, ядро концепту, периферія концепту, діалектизм, вербалізація.

У лінгвістичній науці опрацьовано окремі аспекти концепту небо, зокрема на матеріалі творів Т. Шевченка (В. Кононенко), М. Стельмаха (І. Серебрянська), Лесі Українки (О. Густодим. Л. Савченко), П. Тичини (О. Пахомова). У дисертаційній праці О. Маленко схарактеризовано специфіку використання в українській поетичній мові компонентів лексико-семантичної групи "небо". Однак аналізу концепту небо та засобів його вербалізації у поетичному дискурсі Степана Пушика ще не здійснено.

Сьогодні учені, пропонуючи різноманітні підходи до класифікації концептів, одностайні у тому, що концепт небо належить до найвагоміших -як в українському культурно-мовному просторі, так і у світовому, що спричинено місцем згаданої реалії в житті народу, її властивостями, функціями, приписуваними людиною якостями. Ось чому концепт небо - базовий, основний, ключовий [3, 81-84]. Він також виступає макроконцептом щодо об'єднаних у його складі мікроконцептів.

Макроконцепт небо, як і кожен із його компонентів-мікроконцептів (ядерних і периферій­них), є відповідним чином ієрархізованою структурою. У його центрі - однойменний мікро­концепт, ядро якого формує словникове значення лексеми небо з усіма традиційними компонентами -денотативним, сигніфікативним та конотативним. В основі периферійної семантики лежить етнічний досвід письменника, у нашому випадку - Степана Пушика, який накладається на всю сферу основного лексичного значення як "другий ярус", оскільки відображає різноаспектні унікальні ознаки референта, а також специфіку його сприйняття представниками певної лінгвокультурної спільноти [1,56].

Повний текст статті можна знайти у фондах ОУНБ ім. І. Франка.