Стрілець українського Великодня

Качкан В.

   До цих рядків дало спонуку справжнє слово, за яким душа так знудьгувалася, - це слово високодумне, сповнене філософсько-історичної напруги; слово, випоєне духмяністю народопісенного ручая; слово, вигойдане благотворящими вітрами далекої княжої слави й оперте на правду незнищеної і життєствердної сили; слово, що мов зільник пращурів, тримає й примножує енергію тепла. То світлоносне письменницьке слово Степана Пушика, літератора, людини знаної, заслуженої у літературі та суспільстві, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка...

   Перегорнімо сторінки поетичної біографії С. Пушика - це знакові книжки «Золотий тік», «Задума гір», «Писаний камінь», «Галич», «Луни», «Головиця», «Хмаролом», і на нас потужно дихне сила віри та правди, давньої і сущої історії. То наші пращури, Батьківщина, Україна промовляють до світу існуючого й уявного ( «Їдуть вої...», «Галицька брама», «Осмомисл і Чагрівна», «Козак гуляє», «Сагайдачний», «Страта Баюрака», «Монолог Сергія Мержинського» ). А ось добірка «А що там далі?» - щонайкращі вірші про ліричного героя-сучасника ; у «Кривих деревах» автор постав як сатирик і гуморист ( тут уміщено високої художньої проби рубаї та лелітки); і, може, найтепліший цикл «То був далекий сон», що є своєрідним гімном-піснею юному коханню і його драмі, цикл, у якому прочитується легка іронія прощання з тим вогнищем, що уже пригасає.

  Перечитуючі сотні текстів історичного циклу у збірках та в сотнях періодичних видань газетно - журнального та альманахового типу , справді подивовуєшся, як зумів поет начитаність, обізнаність із різних галузей знань, точніше, - вироблену десятиліттями енциклопедичну культуру рознести, мов на канву, розумними порціями ; як не потонув у такій модній показусі, в удаваному і претензійному інтелектуалізмі, псевдоноваторстві та новомодернізмі, що, як дрібних ковбликів-рибок, виловлює нинішній збаламучений час молодих, малодосвідчених...

Повний текст статті можна знайти у фондах ОУНБ ім. І. Франка.