Від буряків – до мольберта

Славетна прикарпатська художниця втілює у квіткових композиціях мотиви пісень Івасюка, історію України і навіть... політичні події

Попри свої сімдесят, Параска Хома щодня бере в руки олівець та пензель. Розгортає чистий аркуш і творить дивовижні світи. Її квіти, немов люди, сумні й веселі, щасливі й печальні, трагічні й ліричні. Але завжди - мудрі. Цими днями прикарпатська майстриня відкрила в Івано-Франківському художньому музеї свою ювілейну виставку.

Параска Хома - член Національної спілки худож­ників України, заслужений майстер народної твор­чості, лауреат Всеукраїнсь­кої премії імені Катерини Білокур та Івано-Фран­ківської обласної премії імені Я. Лукавецького.

- У творчому доробку Параски Петрівни - понад п'ять тисяч робіт, - розпо­відає науковий співробітник Івано-Франківського ху­дожнього музею Людмила Тихонська. - Картини Па­раски Хоми нині є в музеях Львова та Києва, Канева та Івано-Франківська, Москви та Санкт-Петербурга, у приватних колекціях в США, Канаді, Австралії, Польщі.

... Визнання прийшло до майстрині у тридцять п'ять років. Саме тоді у Львівській картинній галереї відбулася перша персональна виставка художниці, де вона представила шістдесят малюнків, створених всьо­го за якихось два місяці. Малювати ж почала неза­довго перед тим.

"Я завжди тяжко працю­вала. У колгоспі мала лан буряків, а про малярство, композицію та техніку ма­люнку не знала нічого, - згадує Параска Петрівна. - Та одного разу треба було допомогти старшому сину, що опановував фах худож­ника, зробити кілька ескі­зів. Згодом за щоденною роботою я зовсім забула про ці малюнки. І дуже зди­вувалася, коли до нас у село, на Городенківщину, приїхав художник, старший товариш сина, який привіз мені фарби та папір і по­просив намалювати ще".

Так жінка взялася опано­вувати мистецтво пензля. Повернувшись із колгоспу,

вона малювала, щойно відклавши сапу. Коли ж у неї закінчувався ватман, брала старі шпалери, діли­ла їх на листи і до пізньої ночі вимальовувала квіти.

Спершу це були квіти її настрою. Потім композиції творила музика. "Кожна пісня відображається в моїй уяві закінченою картиною, - каже пані Параска, - мелодія впливає на вибір квітів, їх поєднання, кольо­ри". А серед власних робіт художниця, як особливо дорогі своєму серцю, виріз­няє картини за мотивами пісень Володимира Івасюка.

Звертається майстриня до історії України, та й навіть політичні події втілює у квіткових композиціях! У її доробку, зокрема, кар­тини, присвячені Чорно­билю, розпаду Радянсько­го Союзу, здобуттю Неза­лежності Україною.

Особливість полотен Параски Хоми ще й у тому, що вона застосовує специфічну техніку. "Я не малюю квітки всіма кольо­рами водночас, - пояснює майстриня, - а наношу спочатку і до кінця по всій площині роботи один колір. І тільки потім беру інший". Та й фарби Пара­ска Петрівна добирає по-особливому: "Мої улюб­лені - колір неба, колір сонця, колір бузку".

А ще художниця призна­лася, що, окрім малюван­ня, має ще одну велику радість у "житті - наймо­лодшого онучка Віталика. "Він завжди зустрічає мене, коли я приганяю ху­добу з пасовища, - каже Параска Петрівна, - і сідає дивитися, як бабця малює квіти..."

Наталка КУШНІРЕНКО