Райський сад Параски Хоми

Володимир КАРПІЙ

Член Національної спілки художників, заслужений майстер народної творчості України, лауреат Всеукраїн­ської премії імені Катерини Білокур, вона створила по­над п'ять тисяч самобутніх картин, якими гордяться музеї Львова, Києва, Канева, Запоріжжя, Івано-Фран­ківська, Хмельницького, Одеси, Коломиї, Москви, Санкт-Петербурга, приватні колекціонери у багатьох ку­точках світу. Чого ж майстриня стала забутою художницею в своєму краї та у рідній державі?

ДОБРЕ, що трапляється в житті людини подія, яка враз наче зриває її з усталеного ритму - виводить на вищі, не­мислимі раніше обрії.

Для покутської селянки Па­раски Хоми з Чернятина, що в Городенкіаському районі, та­ким подієвим став 1968 рік. Доти вона встигла розміняти четвертий десяток, вийти за­між, народити трьох синів. Тру­дилася біля землі, в місцевому колгоспі. Мала, правда, одне захоплення: малювала. Пенз­лем та фарбами відтворювала на папері довколишню красу - землю та зело на ній. Тво­рила здебільшого взимку, коли від роботи в полі отримувала короткий перепочинок. Всі у селі захоплювались її дивовижжям, яке вона малювала «для себе», часом дарувала свої твори землякам, родичам, дру­зям.

Якось син Ярослав показав декілька материних робіт мо­лодому викладачеві тодішнього Косівського художнього учили­ща прикладного мистецтва Юліану Савці. І той прийшов у захоплення:

- Славку, твоя мати - ве­личезний талант! Дозволь, я покажу ці роботи фахівцям у Львові.

Як і обіцяв, Юліан Савка по­знайомив із роботами Параски Хоми  відомих  і   шанованих у мистецьких колах людей...

Повний текст статті можна знайти у фондах ОУНБ ім. І. Франка.