Вони чекають, поки я помру

Голомідова Наталка

Параска Хома:

„Вони чекають, поки я помру, щоб потім мене піднести на п'єдестал, як Катерину Білокур"

20 лютого у "Світлиці Муляровій" відкрилася виставка легендарної прикарпатської майстрині Параски Хоми під назвою "Небачені квіти". Це понад півсотні полотен, написаних художницею останніми роками, більшість з яких ще ніколи ніде не виставлялися.

Маки, кали­на, соняш­ники, ай­стри, жор­жини - око впізнає знайомі обриси квітів, однак більшість із них народилися в уяві май­стрині. Параска Хома черпає натхнення з народних пісень. Кажуть, на мотиви однієї пісні вона малює кільканадцять по­лотен, співаючи під час роботи. Усі картини Параски Хоми сповнені світлом і дивовижним теплом, зрозумілим кожному глядачеві, незалежно від віку і професії. Споглядаючи цю кра­су, мимоволі усміхаєшся і за­ряджаєшся потужною доброю енергією, яка закорінена в ук­раїнському народному мис­тецтві. Художниця, яка ніде і ніколи не вчилася малюванню, ось уже сорок років дивує свої­ми роботами митців і мистецт­вознавців. Її ставлять в один ряд із Марією Приймаченко та Катериною Білокур...

Повний текст статті можна знайти у фондах ОУНБ ім. І. Франка.