Черче – це не просто болото…

Роман Якель

   Мальовниче Опілля на заході України, порізане горбистими пасмами, вкрите гус­тими буково-грабовими лісами, що чергу­ються із трав'янистими низинами, не нарі­кає на нестачу підземних мінеральних вод. Але воно подарувало людям ще один природний скарб - торф'яне болото. До того ж не просте, а з лікувальними влас­тивостями. Сама природа звеліла створи­ти тут повноцінну курортну базу, що й було зроблено майже століття тому в селі Черче, що поблизу міста Рогатина на Івано-Франківщині. А те, як вона розвивається і які перешкоди їй доводиться долати, нещодавно побачили учасники загально українського прес-туру, організованого Журналістським фондом Національної спілки журналістів.

   Черченське болото здавна допомагало при ломоті в спині, руках, ногах. Люди самотужки лікувалися в найпростіший спо­сіб: нагрівали у відрах рідку бо­лотяну масу, заливали в бочку й занурювали туди хворого. Такий сеанс грязетерапії три­вав, доки не припинявся біль. Кмітливіші мешканці почали возити грязь до Рогатина і про­давати по три корони за бочку. Про це захопливо розповідає письменник Роман Коритко в книжці нарисів «Історія сана­торію «Черче».

   Але офіційно властивості черченських джерел були від­криті лише 1905 р. Тоді на Рогатинщині проводили манев­ри вояки австрійської армії. Лікарі-українці помітили в сільських стодолах Черче прос­те обладнання для купелей. Во­ни наповнили пляшки водою, а каструлі - гряззю й відправи­ли до Відня. Лабораторні дослі­дження підтвердили, що боло­тяні джерела містять великі до­мішки сірководню й придатні для лікування, зокрема, ревма­тизму, подагри, ішіасу, різних жіночих недуг. І навіть на сьо­годні тамтешні грязьові запаси практично невичерпні.

   Українські добротворці ви­рішили використати природні переваги цієї місцевості і заснувати тут курорт. У 1926 р. пись­менник, видавець, колишній підхорунжий Січового Стрілецтва Микола Угрин-Безгріш­ний, черченський війт Василь Гладун та директор місцевої школи Петро Бігус створили ініціативний комітет, зібрали майже дві тисячі доларів і роз­почали будівництво першої купелевої лазні. А вже наступно­го літа в Черче розпочався пер­ший лікувальний сезон, в який тут побувало 300 хворих. До на­буття офіційного статусу ку­рортові залишалося зовсім не­довго. Адже Українське лікар­ське товариство у Львові, очо­люване професором Мар'яном Папчишиним, ініціювало нову, потужнішу купелеву спілку.

Повний текст статті  можна знайти у фондах ОУНБ ім. І. Франка.