Черченський „Живець”
Лобарчук Ольга
Відтоді, як у селі Черче почали ставити на ноги хворих першовідкривачі чудодійних тутешніх мінвод і боліт - ченці василіянського монастиря Святої П'ятниці, минуло чимало часу. А «копальня золота», як сказав на початку минулого століття про Черче один з німецьких лікарів, не змінилася. У цій чарівній місцині ось уже вісімдесят років допомагає своїм пацієнтам одужати одне з кращих підприємств ЗАТ «Укрпрофоздоровниці» «Санаторій «Черче», де саме в кризовий для країни 2009-й оборот оздоровчих послуг збільшився, порівняно з 2004 роком свого повного занепаду, у 20 разів. Торік він додав у скарбницю держави майже 2,5 млн гривень.
ПОТУЖНІШИЙ, НІЖ МЕРТВЕ МОРЕ
Ще перед Першою світовою війною тут поправляли своє здоров'я під час маневрів австрійської армії служиві. Добрі результати спонукали лікарів відіслати зразки боліт до Відня. І сучасні дослідження підтвердили: у черченських сірководневих мінеральних водах і лікувальних торфяних болотах - 80 лікувальних компонентів: удвічі більше, ніж у знаменитому Мертвому морі. Природні багатства - власність громади села, хоча на них у часи соціальних зламів і траплялися різні зазіхальники. Ще на початку XIX століття з ініціативи місцевого пароха, вчителя Рогатинської гімназії та війта Теодора Гладуна, якого називали, «метким і культурним начальником громади», створено спілку з обмеженою відповідальністю «Мінеральний живець Черче». Вона стала стовідсотково національною: пайовиками могли бути лише українці, а лікувалися всі охочі. Відпочивальникам завжди імпонувала особлива атмосфера цього українського курорту, де навіть лікувальну воду подавали дівчата у вишитих сорочках.
Повний текст статті можна знайти у фондах ОУНБ ім. І. Франка.
