З ПЛАНЕТИ КЛАСИЧНИХ ТРАДИЦІОНАЛІСТІВ

   Є літературні жанри, осягання яких свідчить про подолання автором індивідуальних вершин, які засвідчують його майстерність, оволодіння ремеслом. Жанр сонета цьому підтвердження. Тут замало одного таланту, замало натхнення. Цей жанр вимагає клопіткої тривалої роботи над словом і формою. Оволодівши ним, поет не просто осягає класичну форму, він перетворюється на автора, якому стають підвладні поетичні стихії, й автор чується у них не переляканим подорожнім, а справжнім мольфаром поетичного духу...
   Такими авторами в українській поезії ставали Іван Франко, Микола Зеров, Максим Рильський, Леонід Первомайський, Дмитро Павличко...
   Добротним майстром сонетного жанру зарекомендував себе на Прикарпатті Ярослав Дорошенко (1931-2007). І ось тепер, з появою поетичного сонетарію Нестора Чира "Акорди срібної печалі" можемо говорити про цього автора, як про одного з наближених до олімпського сонетного простору. Все у сонетах Нестора Чира є логічним і послідовним: чітко окреслені тематичні блоки (громадянська лірика, пейзажна, інтимна, філософсько-медитативна); форма (окремі сонетні твори, сонетні цикли, малі вінки сонетів, повний вінок сонетів); загальне тло сонетарію є світлоносним, екзистенційно і національно оптимізуючим...
   У новій книзі Нестора Чира маємо 7 розділів: «Каштанові дзвони» (громадянські екзерсиси); «Сокровенне» (спалахи осінньої сповіді); «Терези Йосафатової долини» (роздуми про вічне); «Біла криниця» (пейзажні мотиви); «У чистоті кленової сльози» (інтимна лірика); «Полохке соло валторни» (в'язанка малих вінків); «Молитва за Україну» (повний вінок).
   Читання сонетів вимагає своїх правил. Одне з найголовніших - внутрішня зосередженість і знаття особливостей жанру. Знаскоку тут нічого не втнеш і мало що сприймеш. Це особливий настрій і особлива налаштованість: внутрішнього торжественного читання, яке уподібнюється до читання молитви. Недаремно Нестор Чир для найкращого вираження своїх громадянських, патріотичних почуттів і думок вибрав форму молитви: вінок сонетів "Молитва за Україну".
   У кожному з розділів я знаходжу сонети, у яких форма, зміст і авторська почуттєвість зливаються в єдину гармонію форми і слова. Такі прориви завжди є у талановитих авторів, а з появою цієї книги будь-які сумніви про поетичну майстерність Нестора Чира залишаються неактуальними і несуттєвими. Майстерність сонетного жанру уподібнюється професії актора, коли настає момент, де не має значення рівень п'єси, заворожує увагу рівень майстерности актора.
   Я назву ті сонети, які видаються мені маленькими авторськими шедеврами й без яких мій особистий світ читача був би неповним і збіднілим: "А світ затих, неначе перед лихом" (с. 15); "Не скигли, Доле, і не голоси" (с.39); "Сонет про сонет" (с.41); "Сокровенне" (с.42), перший рядок з якого можна винести як світоглядне й естетичне кредо поета: "Це так важливо - світ обняти серцем...; "Читаю Рильського" (с.44); "Плач вересня" (с.65); "Ось день зайнявсь - погожий, злотосяйний..." (с.83); "Стою біля відкритого вікна" (с.88); "Мої літа, немов сніги шовкові..." (сі 18); "Осінній грім" (с.126); "Коли мадярка-медсестра вночі..." (сі35); "Мій сум не спить, допоки я живу..." (с 145)...
   Фактично я уклав власну антологію сонетарію Нестора Чира. Нехай не лякає когось мала кількість відібраних сонетів. Це ж бо моє індивідуальне сприйняття, пропущене крізь призму мого досвіду і настрою. Думаю, що кожен з читачів знайде свою "апостольську" добірку, яка найкраще свідчить про Нестора Чира як автора, котрий є суголосний настроєві й відчуттям конкретної людини. А це значить, що Нестор Чир, як кожен справжній поет, є інтимним автором, який уміє і може говорити з кожним його мовою і його інтонацією.
   Цей світлоносний досвід є унікальним у час суспільної й індивідуальної вакханалії, яку переживаємо. Уміння опиратися роз'їдаючому душу хаосові, уміння пересинити себе і дошукуватися у собі світлости й чистоти, навіть якщо вони притлумлені обставинами, а життя змушує тебе кривити душею і думками, - це бути внутрішньо сильним і мужнім, залишаючи майбутнім поколінням кращу частину свого Я, не спаплюжену і не збаналізовану вічною індивідуальною боротьбою за життя і вічним компромісом із життєвою ситуацією, коли ти повинен бути "мудрим, яко голуби, і хитрим, яко змії"", аби ця людська спільнота не викинула тебе на узбіччя...
  "Акорди срібної печалі" Несора Чира є найяскравішим і найзрілішим індивідуальним проривом у світ поетичного слова у часи розгубленої індивідуальної відповідальности перед світом і за світ, у якому живемо. Вже цим одним книга сонетаріїв Нестора Чира є свідченням індивідуальної перемоги Людини у її боротьбі за себе і в собі. її вічним бажанням ошляхетнити і канонізувати ЛЮБОВ, як єдину зброю у боротьбі за людську гідність.
// Золота Пектораль (Тернопіль). - 2009. - № 34. - С.102.
// Вечірній Івано-Франківськ. - 2009. - 17 верес. (№27). - С.5.