ПОЕТИЧНИЙ СВІТОПЛИН НЕСТОРА ЧИРА

   Для Нестора Чира, поета із Надвірної, що цьогоріч у березні святкував своє 70-ти річчя, це вже четверта поетична збірка. Не так багато, якщо зважити, що книжковий дебют поета був пізнім, перша поетична збірка «Яблуко мого саду» вийшла 1998 року. Відтак було ще дві поетичні збірки: «Долоні в крапельках дощу»  (2001), «Калиновий спалах» (2003). За останню збірку Нестор Чир був відзначений обласною премією імені Василя Стефаника. Є у доробку Нестора Чира і книжечка для дітей, називається «Котячий обід» (2003), яка теж була відзначена обласною премією Підгірянки.
  Ще треба сказати, що Нестор Чир більше 20-ти років очолює літературну студію «Бистрінь» у м. Надвірній. Про високий творчий потенціал цієї літстудії говорить бодай такий факт, що четверо її учасників були прийнятими у НСПУ: Любов Василик, Галина Христан, Марія Дзюба і сам Нестор Чир. Вийшло декілька антологічних збірників літстудійців, останній з яких «Літоплин над Бистрицею» презентували у вересні минулого року, коли святкувався 20-річний ювілей літстудії.
  Отож, як бачимо, цією людиною зроблено немало, я тут тільки штрихово окреслю громадську діяльність Нестора Чира, який з 1990 по 2006 роки був депутатом обласної ради, і за свою діяльність відзначений державними нагородами.
  Нова поетична книга продовжує розвивати ті тематичні пласти, які вже були сформовані у перших збірках. Маємо три домінуючі теми, до яких постійно звертається автор: тема України (патріотичний блок), тема Жінки (інтимний блок), тема філософських шукань (екзистенційний блок). Всі вони знаходять вираження у новій поетичній книзі.
  Книга складається із трьох розділів: «Бездоння душі», «Галузка яблуні» «Дефініції» (сонети). У кожному з них розкриті індивідуальні відчуття і враження, викликані різними факторами і причинами, суспільними, особистісними. Нестор Чир є переважно автором сюжетного вірша (про це, до речі, говорить автор передмови Володимир Качкан). Це таке глибоко інтимне прочитання долі країни, долі людини, насичене інтимною сповіддю і переживаннями автора. З першого розділу мене найбільше зачепили вірші: «Спомин про маму», «Осіння рапсодія», «На цвинтарі», «Розмова з мамою», «Туга» і, напевне, найбільше, «Фантоми XXI століття».
  Нестор Чир вдало використовує різні форми поетичного: поему в октавах («Майдан»), диптихи («Пам'яті Дмитра Скікуна», «Акростихи»), поетичні цикли («Московські ескізи»), вірші-посвяти («Не для овацій», «Золото в долонях», «Посвята»), філософські роздуми («Ода Часові»).
  Другий розділ знайомить нас із зразками інтимної лірики поета. Добре охарактеризував ці вірші Володимир Качкан, підкресливши, що «Галузка яблуні» - «це три з половиною десятки добротних зразків інтимної лірики». Власне, весь цей розділ, перефразуємо назву авторського вірша, є інкрустований любов'ю. Це дуже ніжні і трепетні зразки любовної лірики, головний ліричний герой і адресат цих віршів, - дружина поета: «Залюблений в тебе», «Несу тобі осінні квіти я», «Наснись мені в сумну зимову пору», «Знов і знов ім'я твоє шепочу», «Коханій», «Шепни у вушко...», «З'явився твій образ» та інші. Нічого дивного у такій посвяті немає. Я не хочу акцентувати уваги на якихось біографічних фактах, але це справді той варіант, коли чоловік не лукавить, а просто кожним своїм віршем дякує за Любов і дякує Любові.
  Це дуже наспівні, мелодійні вірші, які цілком могли би стати чудовими ліричними піснями.
  Останній розділ книги «Дефініції (сонети)» подає зразки сонетного жанру. Треба відзначити, що Нестор Чир давно полюбляє сонетний жанр, і тут він дав талановиті зразки. У кожній з його книг є сонети. Класична форма допомагає поетові бути строгішим, лапідарнішим у словах і почуттях, але тут він не обмежує себе тематично. Маємо різні сонети, - від патріотичного до екзистенційного інтонування: «Різдво: малий вінок», «Камо грядеш, Україно?» (триптих)», «Зрада: малий вінок», «Гнівні сонети: малий вінок», «Сонети на віддачу: Диптих», «Похорон батька», «Послання: малий вінок» та інші.
  Нестор Чир досягнув своєї зрілости: людської і творчої. Він поет не голосний, не крикливий, але справжній і глибокий. Його творчість - це той рівень поетичного, який відкриває читачеві чарівність, мелодійність і глибину українського слова. Відкриває і тримає у його полоні.
Серпень 2008, м. Івано-Франківськ
Євген Баран
// Івано-Франківський оглядач. - 2008. - 18 верес. (№13). - С.11.