Краса і смуток осіннього вірша

   Після першої збірки «Пізнє яблуко мого саду» така приємність - друга збірка віршів депутата обласної ради Нестора Чира «Долоні в крапельках дощу». Чи це не ті краплини з дощу далекого дитинства, зруйнованого війною, котрим ніяк не вдається висохнути на долонях пам'яті?
   Назва нестандартна, з відтінком ніжної молитовності. З такими долонями і думками стоять перед образом Богоматері діти.
  Вся книжка - один тривожний пошук відповіді. Майже у кожному вірші постає бунт високошляхетної особистості - чи той бунт торкається державної каламуті, чи смутку за плинністю буття.
Чому гортаєш сум неначе книжку
І дивишся удаль, котра німа?
  Болісно звучать слова, присвячені дії Миколи Кравціва, щедро обдарованого літстудійця «Бистрині», який через важку хворобу в молодому віці покинув своїх друзів.
Твоя душа, що так рясніла втіхами,
 витає білим птахом в небесах.
  По суті, книжка - невичерпна молитва до краси свого рідного краю, до великої пам'яті предків, майже ідолопоклоніння материнству і тій, що довгі роки йде пліч-о-пліч, не ремствуючи на важку дорогу.
«...Ми ділили лихо і нелихо,
 немов спокуси яблуко на двох» -
за цими словами ціле життя страждань і боротьби .
Тисячами відлунь осідає на папір:
Душа була якась чужа, безнеба.
 Я осенію... Я вже листопад...
Ідуть дощі, немов старці, на прощу.
  Ось, наприклад, меланхолійна карпатська пастель «Пізня осінь»: Похолодніло... Інеєм запахло.
Загусло диво в крапельках живиці.
Сумним докором вітер в горах ахнув -
і зашептались сосни і ялиці.
Похолодніло... Даленіють звуки...
Бредуть Чумацьким шляхом тьмяні зорі,
 І ми з тобою на краю розлуки
Пливем у безвість, мов човни у морі.
  Он воно як! Уява вільно ширяє, нічим не переймаючись, окрім самого об'єкта смутку. Вона детермінована станом душі, а сам цей стан виникає самовільно, спонтанно, незрозумілим ще науці чином.
  Добре, коли людина мріє і пише; добре, коли вона високоусвідомлює себе і довколишній світ; коли вона намагається хоч на дюйм зробити наш світ кращим.
  Що не кажіть, а поезія і поети - це щось надзвичайне, незрівнянне ні з чим. Мені хочеться висловити своє глибоке дякую художнику Яремі Оленюку. Ілюстрації чудові, багатопланові. Кожна з них надовго затримує око. Здається, торкни пальцем і намальоване почне набирати натуральної величини.
Тішусь тим, що Карпати не збідніли на творчих людей, що гори працюють і підпирають небо України. Цілковито певен, що, придбавши збірку віршів «Долоні в крапельках дощу», читач не розчарується, а сповна відчує всю привабливість поетичного слова.
Ярослав Яковишин
// Західний кур'єр. - 2001. - 27 квіт.