Долоні в крапельках дощу, а в ньому - сонце

   Погодьмось, що не завжди доцільніше розповідати про подію «по гарячих слідах». Принаймні, як ось про репрезентацію другої поетичної збірки «Долоні в крапельках дощу» депутата обласної ради, керівника літературної студії «Бистрінь» Нестора Чира. Бо не було б нагоди радо наголосити, що нині він став ще й кавалером ордена «За заслуги» III ступеня.
  З часу репрезентації минули два місяці, але добрі відгуки про цю подію можна  почути й нині. І не тільки тому, що це дійство розпорядженням голови облдержадміністрації було внесене у програму заходів з відзначення у Надвірнянщині Міжнародного Шевченківського свята «В сім'ї вольній, новій», на яке прибуло понад десять письменників з різних областей України, а й тому, що стало справжнім святом Поезії, Українського слова і пісні.
  Переглядаючи інколи творчі вечори українських мистецьких знаменитостей  у столиці по телетрансляціях, порівнявши з ними, можу запевнити: репрезентація книжки Нестора Чира і за сценарієм, і за втіленням основної ідеї була організована проведена навіть на вищому рівні.
  Задум театралізації дійства, розробка сценарію належить начальнику   відділу культури РДА Ганні Халак, методисту будинку культури ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття», де воно відбувалось, Вікторії Куцах та директору централізованої бібліотечної системи району Марті Кушнерчук.
  Автори сценарію (вони ж і ведучі) гармонійно відтворили на сцені усі відтінки краси Слова: пафос поезій громадянського звучання, ніжність інтимної лірики, мудру розсудливість сонетів, у яких Нестор Чир визнаний літературними постаттями області також постаттю.
  Виразною доповнюючою інтонацією став великий макет роботи Ярослава Лозинського, а також декорації, освітлення.
  Окрасою вечора стали читці Любов Бойчук, Роман Садрук, Світлана Гаєвська, виконавці пісень на слова Нестора Чира відомі співачки Ганна Макось, Ольга Молодій, Людмила Спас, вокальний ансамбль «Бистрянка», квартет «Легіт», молода солістка Вірочка Бойчук, ансамбль скрипалів музичної школи, соліст Павло Храпко...
  Приємно здивував народний артист України Михайло Кривень: ознайомившись напередодні з поезією Нестора Чира, він уперше в своєму житті взявся за композицію і виконав власну пісню на його вірш «Цвітуть акації».
  Високий виконавський рівень засвідчили не тільки професіоналізм, а й глибока особиста повага до винуватця торжества. Наскільки щира і доброзичлива людина Нестор Чир, настільки щиро з глибини душі линули його вірші, пісні на його слова, завдяки чому майже тригодинна програма минула, здавалось, на одному диханні, що принагідно зауважив і кореспондент Українського радіо Дмитро Курищук.
  А слів справді щирих і душевних було мовлено чимало. Особливо запав у душу вислів начальника управління бурових робіт Івана Вульчина: «Нестор Чир намагається сформувати з нас, населення, націю». Або ректор Івано-Франківського технічного університету нафти і газу Євстахія Крижанівського, котрий з гордістю назвав себе другом Нестора Чира і, окрім загальнолюдських якостей, високо оцінив його суспільно-громадську діяльність, відзначив його поетичну обдарованість. Не менш тепло Євстахій Крижанівський мовив про дружину поета Аллу Федорівну, якій, власне, автор присвятив поетичну збірку - «за любов і терпіння» - і подарував їй букет троянд.
  Приємно було почути від заслуженого артиста України Володимира Пушкара, що він вважає себе учнем винуватця торжества на поетичній ниві.
  Добрим словом відгукнувся про Нестора Чира його краянин, нині доцент філологічного факультету Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника Євген Баран, який десять років пізніше закінчував ту ж десятилітку. Він з теплотою зазначив, що односельчани знайомі з літературною творчістю Нестора Чира із публікацій в часописах «Дзвін», «Літературний Львів» та інших, оголосив, що директор їхньої школи в с. Джурин на Тернопільщині має намір запросити свого колишнього учня на зустріч з школярами та педколективом.
  Голова районної ради Василь Хабайлюк у свою чергу висловив гордість, що в районі є така обдарована талантом, багатогранна особистість, признався про намір звернутись від райради та райдержадміністрації до обласної організації Національної Спілки письменників України про прийняття поета у члени Спілки.
  Гарно висловився про Нестора Івановича міський голова Михайло Капак, багато приятелів і друзів, котрі приїхали з інших місць. Але особливо зал зворушило знайомство зі сцени з літературною студією «Бистрінь», дітищем Нестора Чира, котрою він бережливо опікується вже понад 14 років і без котрої не уявляє себе в цьому світі.
  Сердечним і привітним на святі був виступ голови Івано-Франківської обласної організації Національної Спілки письменників України поета Ярослава Дорошенка. Він, зокрема, сказав: - Сьогоднішнє свято не тільки Несторове, а й кожного з вас, присутніх тут... Поетичне слово нинішнього репрезентанта містке і проникливе, проходить силою енергетики своєї крізь серце і душу. Це той духовний меч, яким вправно володів український народ протягом тисячоліть. От якби ще і на державному рівні наші достойники так плекали його і любили, тоді б не горбились ми від чужинського окрику...
  Міцна творча дружба поєднує Нестора Чира з не менш відомою у нашому краї людиною - членом Національної Спілки художників України, лауреатом премії ім. В. Стефаника нинішнього року Яремою Оленюком, який талановито проілюстрував поетичну збірку «Долоні в крапельках дощу». Тому такими теплими і щирими були слова художника про поета під час вітання.
  Нова поетична збірка Нестора Чира ще раз засвідчила відданість автора класичному поетичному письму переконаність у необхідності утверджувати істинно український національний дух, його зрілу майстерність у збагаченні ліричної палітри вишуканістю літературних троп, у підборі яскравих символів та образів для відображення справді безмірної, розмаїтої, загадкової і вічної людської душі як найвищого дарунку Бога людині.
   Варто лише ретельно вчитатися в поезії розділу «Вірою і молитвою», як відразу поринаєш у потужний енергетичний згусток непідкупної любові до рідної землі, радість за її здобутки, переживання за негаразди, біль за долю окремих її синів та дочок, відчай від того, що сам автор не в змозі допомогти цілому світові і кожній людині зокрема.
   У поетичному осмисленні Батьківщини автор то піднімається у височінь, щоб окинути Україну в цілісному масштабі, то проникає в структуру скибки ріллі, листочка спориша, пелюстки ромашки, краплини роси. І постає Україна в різних образах, але - цілісна, до величини космічної, до розміру Духу людського:
Через мокру осінь чи сумну завію,
Крізь невідворотність чи похмурий день
Я іду щасливий і в душі лелію
Для Вкраїни долю з чарівних пісень.
Щоб вона розквітла, як весняна ружа,
Щоб вона родила чарівним дощем.
Україно вільна, через болі й стужі
Я тебе в негоду підіпру плечем!..
  Оті найвищі почуття поета не є плодами споглядальницького процесу. Його ліричний герой не просто декларує їх за дидактичними канонами. Поет пропускає їх через фібри душі й серця, тому ж його поетичний рядок доносить до читача не сурогатні, а живі почуття то гордості за українство, то осуд його неправедників:
Чом тузимося нині тут і там?..
І де Мазепа?.. Де новітні Стуси?..
Чому в ділах ми зрадили Ісуса
І кожен прагне свій зводити храм?
Тому болить мене мій крик, мій жаль,
Тому веду себе на гільйотину...
...Коли вийшли із залу будинку культури, позір приласкало тепле призахідне сонце, і здавалось, що це м'яке травневе надвечір'я - продовження поетичного світу, в якому тільки-но купалися. І подумалось: поезія тому і є поезією, що її можна прочуги тільки власними почуттями, сприйняти власними відчуттями, що сила її, власне, і криється у резонансі душ поета і шанувальника поетичного слова.
Степан Писуляк
// Нар. воля. - 2001. - 24 лип.