Розвеснення поетового саду

   Досі добірки поезій Нестора Чира, сповнені щирих почуттів і життєвої мудрості, ми читали на сторінках книги про Надвірнянщину «Стра-гора» (видавництво «Світло й тінь», Львів, 1994), альманаху «Жниво на стерні» (видавничо-поліграфічне товариство «Вік», Коломия, 1998), який своїм виходом у світ ознаменував десяту річницю літературної студії «Бистрінь» при районній газеті «Народна воля» у Надвірній, на шпальтах періодичних видань. Вірші також звучали в радіо- і телепередачах.
   І ось очікувана новина: є перша поетична книжка Нестора Чира. Вона вміщує вірші різних років і засвідчує справді поетичну вдачу автора - глибокодумного й чутливого, який свій природний хист мужньо гартував у нелегких перебігах життєвих випробувань. Вистачає і громадських справ: Нестор Чир - депутат обласної ради трьох демократичних скликань поспіль. Його чітко визначена суспільно-патріотична позиція ясно проглядається і в поезіях:
О, Україно, у твоїй задумі
живе й моя краплиночка надій!
   Збірка «Пізнє яблуко мого саду» побачила світ у видавничо-поліграфічному товаристві «Вік» (Коломия, 1998). Це хвилююча філософсько-інтимна лірика, позначена високою чуттєвістю, наснаженістю художнього мислення, яскравістю образів, щиросердечністю почуттів, спромінена світлом громадянського сумління, любов'ю до людей.
   В аргументованому передньому слові до книжки Ярослав Дорошенко доречно відзначає: здається, що ціла гама почуттів, порухів серця, то осяжна, то водночас таємничо недоступна, нуртує в таких рядках поета:
Сміється квітка з сонцем на устах
І тішиться, немов жива людина.
А в душу ллється позолоть ота.
Котра назавжди вічна і хвилинна.
   Обкладинку збірки, два її розділи («Берегиня» . та «Іду до тебе») не просто прикрасили барвисті малюнки обдарованого художника Яреми Оленюка. Вони, як і дев'ять чорно-білих ілюстрацій, є психологічно глибокими метафорами, які свідчать, що художник проникливим зором бачить свою таїну в прочитаних віршах, подає неповторне осмислення поетичного світу Нестора Чира й таким чином збільшує пульсацію внутрішньої емоційної напруги збірки загалом. І читач відчуває неабияку естетичну насолоду. Сподіваємося на нове розвеснення поетового саду.
Дмитро ПРИЧАК.
// Галичина - 1998. - 8 жовт.