Калиновий спалах Нестора Чира

   Про Нестора Чира я не втомлююся писати хоча б тому, що це людина слова. У наш такий нудотний на необов'язкові слова час, - громадянська і людська обов'язковість Нестора Чира - майже фантастичною і нереальною. Таке враження, що Нестор Чир з якоїсь іншої планети. Направду все інакше, і якби я почав розповідати справжню історію його життя, - вистачило б на декілька романів з драматично-трагедійним текстом.
   Іншого слова як Доля у розмові про Нестора Чира я не придумаю. Семирічним хлопчиком він разом зі своєю родиною переїжджає на примусове проживання на східні галицькі терени із далекого Жешувського воєводства, що у Польщі. Родина Нестора Івановича (батько, мати і шестеро дітей, наймолодший брат Мирослав вже народився на Тернопільській землі), як і багато інших, стала жертвою політичної операції „Вісла". Холодного грудневого вечора родина Чирів добралася до села Полівці Чортківського району на Тернопільщині. Прийняла їх до себе самотня жінка (чоловік і двоє синів загинули на війні), цьотка Ярина. Назавжди запам'яталися маленькому Несторові тарілка із пампушками, якими пригостила їх ця жінка (сім'я потрапила в село якраз на храм, зимового Миколая).
   Середню школу Нестор закінчив у сусідньому селі Джурині, а потім здобув фах спеціаліста з буріння нафтових і газових свердловин у Дрогобицькому нафтовому технікумі, і у 1960 році був направлений на роботу в м. Надвірну Івано-Франківської області, де дотепер.
   Нестор Чир є відомим на Прикарпатті громадсько-політичним діячем. Він - один із засновників у Надвірнянському районі в 1989 р. ВУТ ім. Т. Шевченка „Просвіта". Депутат Івано-Франківської обласної ради чотирьох демократичних скликань поспіль (1990, 1994, 1998, 2002 рр.). Нагороджений орденом „За заслуги" ІII ступеня, Почесною грамотою Верховної Ради України, багатьма нагородами місцевого значення. У 2003 році його визнано переможцем Всеукраїнської акції „Зорі надії" з врученням йому Диплома Міністерства праці та соціальної політики України.
   2002 року Нестора Івановича приймають до Національної спілки письменників України. Він є автором трьох поетичних збірок і книжки для дітей. Друкувався у багатьох відомих в Україні часописах. Лауреат обласних літературних премій ім. Василя Стефаника та ім. Марійки Підгірянки, районної (Надвірнянський район) - ім. Надії Попович. Низка його віршів стали піснями.
   Із жовтня 1987 р. Нестор Чир стає керівником літературної студії „Бистрінь" Надвірнянщини, яка до сьогодні активно діє при редакції газети „Народна воля". Упорядник і співавтор чотирьох спільних книг літстудійців. Якраз у вересні літстудія відзначатиме свій 20-літній ювілей, і відбудеться презентація ювілейної антології "Лїтоплин над Бистрицею". Про серйозність намірів літстудії говорить бодай той факт, що четверо її вихованців стали членами НСПУ: Любов Василик, Нестор Чир, Галина Христан і Марія Дзюба.
   Ім'я Нестора Чира занесено в книгу „Золоті імена Прикарпаття" (2003) та в книгу „Новітня історія України через віки: Хто є хто на Івано-Франківщині" (2006). Також інформацію про Нестора Івановича можна прочитати у довідниках „Гуцульщина в літературі" (1997) і „Дослідники та краєзнавці Гуцульщини" (2002), які вийшли друком у видавництві „Писаний камінь" (м. Косів).
   За цим офіційним зовнішнім успіхом ховається доля людини, яка відчайдушно, вже майже 40 років, бореться за кожний день свого життя. Тяжко захворівши і втративши змогу ходити, Нестор Чир не замкнувся у своєму болеві, а почав активну боротьбу за нормальне життя. Як бачимо із офіційної біографії, йому вдалося стати вище над хворобою, зосередившись на громадській і культурній діяльності. Не знаю, чи так легко би долав всі ці труднощі Нестор Іванович, як би не його дружина Алла Федорівна, з якою він живе вже 40 років (цей сімейний ювілей виповнюється 31 серпня). Разом із дружиною вони виховали двох доньок, мають двох онучок і одну правнучку. Така шлюбна єдність, любов і підтримка не може не дивувати, адже 38 років Нестор Іванович бореться із тяжкою недугою. Однак Алла Федорівна не здається, а допомагає чоловікові витримати всі незгоди і труднощі, пов'язані із хворобою.
   Хотілося би привітати Нестора Івановича і Аллу Федорівну із цим ювілеєм і побажати обидвом такої ж життєвої запеклости, сімейного порозуміння і любови, творчої світлоносности, якими вони сповнені всі ці роки.
                                                                                                                                                                                           Євген БАРАН
                                                                                                 // Зах. кур'єр. - 2007. - 30 серп. - №34.