БИСТРІНЬ ЙОГО ЖИТТЯ І ПІДНЕБЕСНИЙ ЗОЙК ДУШІ
Чир Нестор Іванович - член Національної Спілки письменників України. Поет. Нарисовець. Автор п'яти і співавтор ще трьох книг. Лауреат обласних літературних премій ім. Василя Стефаника та ім. Марійки Підгірянки, районної - ім. Надії Попович.
Депутат Івано-Франківської обласної Ради чотирьох демократичних скликань.
Одружений. Має дві дорослі доньки, дві внучки, одну правнучку.
Народився Н. Чир 12 березня 1938 року в селі Новий Диків Любачівського повіту Жешувського воєводства (Польща) у багатодітній українській селянській родині. Насильно 1945 року під час сумнозвісної радянсько-польської операції «Вісла» зазнав разом із сім'єю депортації на Тернопільщину (Україна), де і пройшли його дитинство та шкільні роки у с. Полівцях Чортківського району.
Після закінчення середньої школи вступає на навчання до Дрогобицького нафтового технікуму, котрий успішно закінчує 1960 року, здобувши фах техніка з буріння нафтових і газових свердловин. Цього ж року скерований на роботу в м. Надвірна Івано-Франківської (тоді Станіславської) області, де й тепер проживає. За час праці у Надвірнянській конторі розвідувального буріння (з 1970 року - Надвірнянське управління бурових робіт) займав різні інженерно-технічні посади і всюди показував зразки дисциплінованості, діловитості, творчого запалу та ентузіазму. З 2003 року на пенсії.
Переломним у життєвій долі Нестора Чира став 1969 рік, коли з ним несподівано і жорстоко розправилася хвороба. Після хірургічної операції з видалення пухлини хребта у Київському науково-дослідному інституті нейрохірургії наступив глибокий параліч обидвох ніг. Не допомогла повторна операція 1971 року. За прогнозами нейрохірургів Нестор Іванович був приречений на нерухомість. Проте він обрав дорогу боротьби і після багатьох років наполегливої та виснажливої праці над собою, після тривалого і потужного лікування звівся на власні ноги і став ходити з допомогою милиць. Домігся поновлення на роботі, одночасно долаючи поступово одну за одною сходинки в поезії, якою захоплювався ще з дитячих літ.
1987р. створює разом з іншими літераторами Надвірнянщини літературну студію «Бистрінь», стає незмінним її керівником. 1989 року був одним із засновників у районі Товариства української мови ім. Т. Шевченка «Просвіта», неодноразово обирався членом ради і правління цієї авторитетної громадської організації. З 1990 по 1995 роки очолював первинний осередок ТУМу за місцем роботи. У цьому ж періоді (листопад 1992 року) був утретє прооперований в нейрохірургічній клініці Дебреценського університету (Угорщина).
Нестор Чир своєю подвижницькою суспільно-громадською діяльністю задля людей та України настільки здобув авторитет і повагу, що єдиний на Прикарпатті обирався чотири рази поспіль (1990, 1994, 1998, 2002 роки) депутатом Івано-Франківської обласної ради, був серед ініціаторів створення Галицької Асамблеї демократичних рад Галичини (Івано-Франківська, Львівська і Тернопільська області), брав участь у двох її засіданнях (Львів, 1990 рік, Тернопіль, 1991 рік). Він цілеспрямовано й наполегливо з року в рік переймається соціально-економічним і культурним розвитком області, непростою долею сиріт, самотніх та старих людей, реально та адресно допомагає кожному, хто б до нього не звертався у будь-яку годину доби. За його безпосереднім сприянням та наполяганням збудовано школи у селах Заріччя і Білозорина, Народний дім, автоматично-телефонну станцію і міст через ріку Прут у селищі Ланчин, два мости на дорозі до присілка Любіжня, здійснено газифікацію вулиць у селищі Делятин і кількох сільських шкіл, зроблено ще багато чого іншого. Про це неодноразово писали обласна і районна преса, відбувалися радіопередачі на обласному і Всеукраїнському рівнях. У засоби масової інформації надходили численні листи подяк від виборців. Тому й не дивно, що 1993 року він став переможцем конкурсу «Людина року Надвірнянщини» у номінації «Громадсько-політичний діяч».
Як один з найактивніших депутатів обласної ради Нестор Чир за вагомий особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток Прикарпаття нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня, Почесною Грамотою Верховної Ради України, Подякою голови обласної ради, багатьма Грамотами облдержадміністрації та облради, Почесним знаком на честь 2000-ліття Різдва Христового, Срібним нагрудним знаком «За заслуги» II ступеня Міністерства з надзвичайних ситуацій України. 2003 р. його визнано переможцем Всеукраїнської акції «Зорі надії» з врученням йому Диплома Міністерства праці та соціальної політики. Ім'я Нестора Чира занесено до другої книги ділової еліти Прикарпаття «Золоті імена» та до іміджевої книги «Хто є хто на Івано-Франківщині. Новітня історія через віки». І все це робить людина, яка після трьох хірургічних операцій на спинному мозку приречена бути інвалідом першої групи.
Нестор Іванович відомий у Галичині публіцист, обдарований поет. Друкувався у часописах «Дзвін», «Перевал» (член редколегії), «Січеслав», «Ятрань», «Літературний Львів», «Вік», «Літературна Україна», «Народна армія», «Високий замок», у Всеукраїнському дитячому журналі «Дзвіночок», в альманасі «Літературне Прикарпаття», обласній та районній пресі. Автор поетичних збірок «Пізнє яблуко мого саду» (1998), «Долоні в крапельках дощу» (2001 - районна літературна премія ім. Надії Попович), «Калиновий спалах» (2003 - обласна літературна премія ім. Василя Стефаника), дитячої книжки «Котячий обід» (2003 - премія ім. Марійки Підгір'янки обласного об'єднання Всеукраїнського Товариства ім. Тараса Шевченка «Просвіта»). Упорядник та співавтор альманахів студії «Бистрінь» «Жниво на стерні» (1997) і «Купальська злива» (2002). Голова редакційних рад з видання книг «Страгора» (1994) та «Надвірна. Історичний нарис» (1999). До речі, книга про Надвірнянщину «Страгора», де вміщена вагома поетична добірка Нестора Чира, отримала Диплом II ступеня Міністерства преси та інформації України на конкурсі «Книга України» 1995року у Києві за високий художній та поліграфічний рівень. Його ім'я занесено у довідники «Гуцульщина в літературі» (1997 р.) і «Дослідники та краєзнавці Гуцульщини» (2002 р.), що вийшли у видавництві «Писаний камінь» (м.Косів).
Нестор Чир очолює на громадських засадах бібліотечну раду центральної районної бібліотеки, допомагає бібліотекам вирішувати нелегкі проблеми їхньої матеріально-технічної бази та придбання нової літератури. Попри постійний брак часу і складний фізичний стан він часто зустрічається з читачами, спілкується з молоддю, сприяє формуванню у них патріотичного світогляду, виховує любов до материнської мови, рідного краю й України. Багато пісень на його слова виконують відомі співаки у прикарпатському краю.
Нині Нестор Чир, сповнений енергії і творчого натхнення, плідно працює на громадсько-суспільній та літературній нивах. Його щедрій на добрій душі притаманні шляхетна людяність, сонячне світло, енергія поетичного натхнення. У творчій палітрі поета поєднані сповідальність почуттів, багатобарвна метафоричність картин природи, непоказна філософічність. У низці творів відбито суспільні теми як історичної минувшини, так і суттєві ознаки реалій сучасності в Україні та світі.
У журналі «Дзвін», що виходить у Львові (2002. - №11-12), тодішній голова Львівської обласної письменницької організації НСПУ Левко Різник писав: «...Поезія Нестора Чира інтелігентно стримана, медитативна, позначена витонченою спостережливістю людини, що пізнала світ зріло, глибоко... Бо ця поезія утворена не для забави, не з огляду на славу віршописця, а як збройний обладунок душі в боротьбі за любов». Не менш захоплююче пише відомий в Україні та за її межами поет і кобзар Микола Литвин, представляючи літературну добірку Нестора Івановича у газеті «Літературна Україна» за 15 квітня 2004 року: «...Вірші Нестора Чира - мужні, світлі й добрі, настояні на запахах карпатських трав, квітів, смерек і водограїв. Це вірші поета, який знає ціну життя, ціну істини, ціну втрат і надбань, ціну болю і земного природного щастя».
Варто зауважити, що у випущеному в світ з нагоди 10-ї річниці літстудії «Бистрінь» літературному альманасі «Жниво на стерні» подано змістовний нарис редактора районної газети «Народна воля», члена Національної спілки журналістів України Івана Гриджука «На крутежі життєвих перевалів», героєм якого є Нестор Чир. Із цього хвилюючого твору перед читачем постає образ непересічної людини, яка мужньо переборює нелегкі життєві колізії, до того ж на тлі загострених історичних подій і перемін. Про це пізніше напише також прикарпатський письменник Михайло Шиптур у невеликій повісті-есеї «Наперекір долі», яка увійшла до його книжки «Важкий шлях до Олімпу».
Старанне поєднання у різнобічній діяльності індивідуальних творчих захоплень із суспільними інтересами і формують обличчя людини-особистості Нестора Івановича Чира, увиразнюючи повноту його подвижницької долі.
Володимир Качкан
