ЛАУРЕАТИ НОБЕЛІВСЬКОЇ ПРЕМІЇ, ЩО НАРОДИЛИСЯ В УКРАЇНІ
«СИН ЄВРЕЙСЬКОГО ТА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДІВ»
Світова громадськість вважає відомого письменника Агнона сином єврейського (за національністю він єврей) та українського (народився в Україні і в своїх творах постійно висвітлював життя українців) народів.
Агнон (Шмуель Йосиф Халеві Чачкес) (1888-1970) народився 17 липня 1888 року в невеликому містечку Бучачі (тепер районний центр) Тернопільської області. Батько Шмуеля торгував хутрами, пізніше вивчився на рабина, його вважали знавцем єврейської, української . Мати - Есфір Фарб користувалася повагою серед жителів Бучача завдяки своїм знанням літератури і доброзичливому ставленню до своїх земляків. Дід по материнській лінії був високоосвіченою людиною, відомим купцем у Галицькому регіоні.
У Бучачі Агнон закінчив початкову школу і вчився в гімназії. Як і інші діти єврейських сімей, Агнон навчався в мідраші - спеціальному домі навчання і молитви, де діти вчили напам'ять вірші зі Святого Письма. З молодих років почав друкувати свої твори в місцевій пресі, зокрема журналах, газетах, які виходили в Бучачі, Тернополі, Львові, Коломиї, Чернівцях, а також у тижневику «Дер Векер» - До від'їзду до Львова у 1906 році Агнон зумів надрукувати близько 70 оповідань, віршів і нарисів на івриті та ідиші. Деякий час працював у Львові в редакції єврейської газети.
У 1907 році з групою бучацьких однодумців переїздить до Палестини, а пізніше до Єрусалима. Спочатку на землі своїх пращурів Агнону жилося нелегко, він заробляє на життя приватними уроками, працею конторського службовця та іншим ремеслом. У 1908 році друкує в газеті «Молодий робітник» повість «Покинуті дружини», яка принесла йому визнання на землі обітованій. Назвою цього твору скористався для літературного псевдоніма - Агнон. Протягом 12 років проживає в Берліні, де продовжує писати літературні твори, одружується на Есфірі Маркс.
Після повернення до Єрусалима у 1924 році Агнон продовжує літературну діяльність, наприкінці 20-х років побачив світ його новий і найвідоміший твір «Весільний балдахін» («Дочка на виданні»). У романі описується мандрування бідного галицького хасида по Західній Україні і Східній Європі в пошуках наречених і посагу для своїх дочок. Увесь роман просякнуто доброзичливим гумором, співчуттям до простої людини, бажанням допомогти їй. У цьому високохудожньому літературному творі переплітається чудове і трагічне життя єврейського, українського, польського, німецького та інших народів, тобто Агнон надзвичайно правдиво відтворив реальність по6уту людей цього регіону.
Всі люди, а тим більше, великі і розумні, завжди відчувають, що в генах їхнього організму закладено Богом і природою інформацію про ту землю, де вони народилися, про тих батьків, які їх народили, про тих сусідів, спілкування з якими допомагало їм швидше пізнавати світ. Тобто кожна людина є відбиток ландшафту і суспільства, де вона побачила вперше світ, де її мама вперше притулила до себе і де вперше відчула смак маминого молока. Бажання побувати на землі, де народився майбутній лауреат, спонукали Агнона після перебування у Німеччині відвідати рідну йому Галичину. В Бучачі Агнон зустрічався з родичами, друзями дитинства, схилив голову перед могилою батьків на знак вічної пам'яті та вдячності їм за все те добре, що вони заклали в нього. Агнон відвідав Тернопіль, Львів та інші міста і села Західної України. Побачене і відчуте під час відвідання рідних серцю місць Агнон відтворив у романі «Нічний гість» (у деяких перекладах «Гість на одну ніч»), де автор знову правдиво і різнопланово описує реальне життя єврейського, українського і польського народів Галичини,
Буковини і Прикарпаття після Першої світової війни. Як великий патріот свого народу і не менший інтернаціоналіст, Агнон описує дружні стосунки людей всіх національностей, що жили в Галичині. А ті неприємні факти, що мали місце в історії народів, провокували деякі керівники регіону з політичних, етнічних або національних мотивів. Це було і це правдиво та надзвичайно об'єктивно описує Агнон у романі «Нічний гість», який перекладено, як і роман «Весільний балдахін», на мови різних народів світу.
За найвідоміші два романи - «Весільний балдахін» та «Нічний гість» - у 1966 році Агнон спільно з Неллі Закс отримав Нобелівську премію з літератури «за глибоко оригінальну й майстерну прозу за мотивами життя єврейського народу»
Тернопільщина пишається своїм земляком. У1998 році його вдячні земляки відзначили 110-ту річницю від дня народження Агнона. До цієї дати вперше видано українською мовою деякі його літературні твори, частково промова на врученні Нобелівської премії, створено двосерійний фільм «І України син», який отримав у 1999 році Почесний диплом на Міжнародному фестивалі телевізійних фільмів і радіопрограм для національних меншин. У рідному Агнону місті Бучачі одну з вулиць назвали його іменем. Дніпропетровський майстер-модельер Є. Гошев виготовив медаль, присвячену Нобелівському лауреату, народженому в Україні, Шмуелю Йосифу Агнону.
Бібліограф і дослідник творчості Агнова А.С.Левченко у 2002 році цілком справедливо і об'єктивно зазначив: «Агнон - письменник традиційний І модерний одночасно, революційний і буденний, милосердний та іронічний, інколи гострий та саркастичний. Він - суто єврейський письменник, але його яскрава і самобутня творчість має загальнолюдське значення... Через усе своє творче життя Нобелівський лауреат Ш.Й.Агнон проніс невичерпну любов до місця свого народження і молодості, до людей Західної України, постійно оспівував дві свої обітовані землі - український Бучач і Єрусалим».
Чекман І.
