Івано-Франківська
обласна універсальна наукова
бібліотека ім. І.Франка

Loading

Адреса бiблiотеки:

76018
м. Iвано-Франкiвськ
вул. Чорновола, 22
тел. 0342 75-01-32
fax: 53-21-89
E-mail: Науково-методичний відділ:
E-mail:
тел. 03422 2-32-31


Графік роботи:

Щоденно: з 10 - до 19 години
В неділю: з 10 - до 18 години
Субота - вихідний день
Останній четвер місяця - санітарний день.


Енциклопедія Сучасної України

Чудотворні ікони Божої Матері



Гошівська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці
   Гошівська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці є копією чудотворної Белзької (Ченстоховської) Богородиці, яка під час перебування у xpaмi Белзького замку славилася своїми чудодіяннями від XIV ст. У кінці того ж століття її перевезли до Польщі, до містечка Ченстохови. Відомості про чудотворну копію сягають першої половини XVIII ст. Зберігалася вона в домі шляхтича Андрія Шугая з села Хороброва на Тернопільщині. Якось під час пожежі, яка знищила будинок шляхтича, уціліла лише одна стіна, на якій висіла ця ікона. Цей дивний випадок уселив вipy в чудотворність ікони і збільшив її почитання у родині Шугая. Згодом, коли до Хороброва добиралися селянські стихійні бунти, доньки Шугая перебралися в село Дунаїв на Перемишлянщині до сім'ї Гошівських і взяли з собою ікону. Коли поверталися додому в Хоробрів, Андрій Шугай подарував ікону родині Гошівських, як вдячність за надання притулку його донькам у скрутний час.

 

    Боронявська чудотворна ікона Божої Матері
  У монастирській хроніці вперше про чудотворну ікону Боронявської Божої Матері йде мова у літописних записах 1785 року. Натхненний народним переказом про об'явлення неподалік Боронявської чернечої обителі Божої Матері, о. Йоанікій Базилович - ієромонах, а пізніше протоігумен та перший історик Срібної Землі (Закарпаття) - намалював ікону Пресвятої Богородиці Одигітрії і подарував її монастиреві. Він передав на полотні образ Божої Матері саме так, як Її бачили очевидці, які розповіли про побачене під присягою. На свято Благовіщення о. Й. Базилевич передав цю ікону Пресвятої Богородиці в обитель, де її освятили і встановили на іконостасі у монастирській церкві. Пройшло не так багато часу, і ця ікона Божої Матері прославилася численними благодатними дійствами. Проявивши щиру побожність і вимоливши перед образом Пресвятої Богородиці полегшення у життєвих незгодах, прочани складали щедрі пожертви на храм Божий. Ікона Боронявської Божої Матері прославилася на всю околицю своїми численними чудами, які засвідчили під присягою побожні прочани. Усі вони записані у монастирському літописі. Відмовляти молитви перед чудотворною іконою приходило все більше і більше віруючих з усіх куточків Гуцульщини. Наприкінці XVIII ст. Боронявську ікону Богородиці за чудотворні зцілення, які перевірила спеціяльна єпископська комісія, було визнано благодатною.

Чудотворна Байбузівська ікона Божої Матері
   За переказами старожилів, які в свою чергу почули це від своїх бабусь і дідусів, вона з'явилася у Байбузах ще на початку XIX століття.
   А трапилось це так. Одного дня люди, прийшовши до сільської криниці в центрі села по воду, знайшли ікону на цямрині. Нічого не знаючи про її походження, селяни занесли образ до маленької церкви.
   Якось до храму привезли хвору п'ятирічну дівчинку, яка від народження не могла ходити. Посидівши біля ікони дві години, дитина встала і побігла до своєї мами. Люди не могли повірити в таке чудо, та зрештою переконалися, що це правда. Після цього випадку ікону стали називати Чудотворною Байбузівською іконою Божої Матері.
   Згодом ікону відправили до Києво-Печерської Лаври. Пізніше, вже в кінці XIX на початку XX століття, у Байбузах графиня Балашова, яка на той час господарювала в окрузі, наказала збудувати ще одну, цього разу велику, красиву дерев'яну церкву. До неї і перенесли чудотворну ікону.

 

Чудотворна ікона Зарваницької Божої Матері
   За переказами, після спустошення татарськими ордами Києва один монах, рятуючись втечею від нападників, потрапив у незнані місця над річкою Стрипа. Знеможений до краю, у молитві просив Богородицю, щоб взяла його під свою опіку. Умиротворений молитвою, заснув. У сні йому з'явилися Пречиста Діва Марія і два ангели з білими ліліями в руках. Чернець упав перед Богородицею на коліна, а вона, посміхнувшись, доторкнулася до нього омофором. Монах прокинувся у чарівній долині, оповитій густим лісом. Вражений красою місцевості, побачив над джерелом ікону Пресвятої Богородиці з Ісусом на руках, котра світилася. Чернець залишився там. Згодом збудував капличку, куди помістив ікону; опісля тут звели церкву з монастирем.
   Село, що виникло біля цього святого місця, назвали Зарваницею. За переказами, ікона не раз зупиняла ворожі напади, а вода з джерела зцілювала калік і хворих.

 

Ікона Пресвятої Матері Божої Неустанної Помочі

   Ікона Матері Божої походить з XIII століття, довжиною 55 см, а шириною 45 см. Мальована в грецькому стилі. Літа минали і чудотворна ікона Божої Матері Неустанної Помочі опинилася в забутті. Щойно пізніше, коли один монах зі згромадження отців редемптористів, шукаючи за чимось у монастирських літописних записках, наткнувся на згадку про чудотворну ікону Пресвятої Матері Божої Неустанної Помочі. Тоді всі римські монахи почали розшукувати цю ікону і віднайшли дорогоцінну пам'ятку на превелику радість усього християнського світу. На сердечну просьбу монахів отців редемптористів, Папа Пій IX, передав віднайдену ікону в їхні руки, а в 1865 р. монахи, в присутності 20000 чоловік, торжественно внесли її до своєї церкви св. Альфонса, де ця чудотворна ікона знаходиться до нинішнього дня. Багато-пребагато ласк уділяє Пречиста Божа Мати всім тим, хто перед цією іконою її почитає, у своїх потребах про поміч благає. І то не тільки мешканці Риму зазнають цих ласк, але і приїжджі прочани з різних країн всього світу, що туди рік-річно прибувають і просять Божу Матір про різні помочі в своїх скорботах. І вона, Мати Неустанної Помочі, Мати Милосердя, щедрою рукою обдаровує своїх дітей різними чудотворними ділами. Так моляться християни до своєї Небесної Неньки, дуже люблять її і кожний хоче мати у себе хоч маленьку копію (відбитку) тієї чудотворної ікони. І не дивно, що нема сьогодні, мабуть, такої хатини в світі, де не було б хоч маленького образка або медальйончика Матері Божої Неустанної Помочі.


Кристинопільська чудотворна ікона Божої Матері
   Кристинопільська чудотворна ікона Божої Матері (Богородиця Одигітрія, перша половина XVIII ст.) Згідно відомостей монастирського літопису, у 1765 р. чудотворну ікону Пресвятої Богородиці подарував Кристинопільській василіянській чернечій обителі український шляхтич Станіслав Костка-Садовський. Тривалий час вона була родинною реліквією Садовських. Її, з усіма відповідними почестями - торжественною процесією, з духовними співами і молитвами - перенесено до монастирської церкви за ігумена о. Теодосія Грегоровича. Вже в родинному домі Садовських ця ікона прославилася різними чудодійними дійствами, за що, в знак подяки за ласки, що зійшли на побожних краян, її було прикрашено срібними ризами і одинадцятьма срібними вотами - власне це і було доказом, що ця ікона Божої Матері здавна була чудотворною. У 1768 р., як свідчать записи в монастирській хроніці, ця чудотворна ікона врятувала монастир і місто від "морової зарази", яка охопила весь край. А 8-го серпня, цього ж року, ікону Кристинопільської Богородиці пронесли з процесією як по місту, так і довкола нього. Пошесть, яка тривала в краю ще шість місяців, відступила від стін міста. Заступництвом чудотворної ікони монастир не раз рятувався від пожеж, що виникали в місті.

                                                

Ченстоховська ікона Божої Матері
   Цей чудотворний образ Богородиці, як свідчить один із переказів, належить пензлю євангеліста Луки. Апостол написав його у Назареті, на кришці столу з оселі Святого сімейства. Ймовірно, що з Єрусалима до столиці Візантії ікону привезла свята Єлена. Там її й побачив древньоруський князь. Після служби в імператорському війську він отримав у дар цю ікону. Так чудотворний образ потрапив із Константинополя в Київську Русь. Як спадщина, ікона перейшла до князя Лева, сина короля Данила Галицького. Спочатку її зберігали у василіанському монастирі у Львові, а потім - у Белзькому замку. З останнім пов'язано безліч легенд. Якось на княжий замок напали монголо-татари. Коли стріла із лука ворогів поцілила у шию Богородиці, враз здійнялася буря. Татари налякалися й почали відступати. Так ікона врятувала людей від загибелі. Згодом Галичина, а разом з нею й місто Белз, потрапили під владу Польщі. Князь Владислав Опольчик відвіз ікону в Ченстохову і подарував монахам-паулінам.

 

Ікона Пресвятої Богородиці Манявської
Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці Манявської писана на Афоні 1788 р., була передана на Кавказ, як благословення Ново-Афонському монастиреві в Грузії. Вже в XX столітті, в горезвісні 30-ті роки, позначені гоніннями духовенства, переслідуванням Церкви та руйнуванням храмів, зібралися чорні хмари і над Ново-Афонською обителлю. Ось тоді й постало питання про необхідність рятувати образ Богородиці Манявської. Тому настоятель монастиря доручив ікону одному з ченців, який заприсягнувся зберегти святиню, а якщо й доведеться, боронити її навіть ціною власного життя, аби тільки не потрапила до рук безбожників.

 

 

 

Чудотворна ікона Божої Матері в Погоні
   Чудотворна Ікона Божої Матері славилася численними чудами. Частина їх відноситься до XVII-XVIII ст., де Пресвята Богородиця показувала свою силу для потребуючих. Біля Ікони горнулись численні паломники не тільки з Покуття, в ознаку обильних ласк з пожертв зложених в дарунку за вислухані молитви для Ікони Пресвятої Богородиці було справлено срібні шати і корони з золотими оправами і золотий жезл як Цариці Покуття. 1946 р. - відбувається насильне закриття монастиря і церкви. В 60-х роках ХХ ст. церковцю розвалено, всі ікони позначені одним з кагебистів, який в церкві пустив кулеметну чергу зі своєї зброї, ранені ікони перенесено до с. Пшеничники.
   Всі ікони повернуто з с. Пшеничники до Погоні в 80-х роках.
  З 1992 р. - відбулось ряд чудесних ісцілень через молитовну єдність з Пресвятою Богородицею, які є записані в книзі.

 

 Ікона Матері Божої Теребовлянської
  Історія ікони Матері Божої Теребовлянської сягає часів 17 століття. Тоді на українські землі набігали турецькі і татарські орди. У 1672 році турецький султан Магомет IV здобув місто Кам'янець-Подільський. Бусурманин, не бажаючи вступити в місто, оскільки там було багато церков, наказа спочатку вивести звідти усіх християн. Невдовзі, у 1673 році, турки напали на Теребовлю, що була на той час дуже слабким оборонним місцем. Вона мала лише один замок, оточений муром, неподалік якого стояв монастир отців Василіян, у церкві якої здавна перебувала чудотворна ікона Божої Матері.
  Дізнавшись про наближення турків, жителі Теребовлі поспішили до замку, разом з ними і ченці монастиря, взявши з собою монастирські цінності і ікону в тому числі. Закрившись у замку теребовлянці мали слабеньку надію на те, що зможуть встояти проти татар. Проте усі щиро молилися і благали про допомогу у Богородиці.
  14 днів облягали турки Теребовлю, проте навіть вибиваючись із останніх сил вони не могли взяти місто. Тоді турки, не спроможні нічого вдіяти, вирішили висадити замок у повітря. Готуючись до страшної смерті теребовлянці зібралися біля чудотворної ікони і благали про допомогу. І невдовзі сталося чудо. Усі міни, які турки підклали під замком, вибухаючи не руйнували мурів замку, а вдарили в сторону турків. Самі турки бачили, (пізніше це оповідали два молдовські воїни, що повернулися з походу), як по мурах ходила Діва Марія в світлій ризі і відвертала кулі від нього.
  З того часу Теребовлянська ікона привернула тисячі паломників і прочан. Про чуда невдовзі дізнався єпископ Йосип Шумлянський, який вирішив, що для кращої безпеки ікону потрібно перенести до Львова. У 2000 р. Ярослав Мовчан та Данило Мовчан реставрували Теребовлянську ікону. Фахівці датували ікону XVII століттям, а її шати XX ст. Дослідники виявили підтвердження тому, що ікона справді була плачуча.

Унівська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці
   Унівський монастир, де перебуває ікона, один з найдавніших в Україні. Археологи стверджують про його існування вже в 13 ст. Першими опікунами монастиря були галицькі князі, а згодом - литовські. У 1549 р. цей осередок духовності і культури став жертвою грабіжницького нападу татар. Але Богородиця з'явилася у сні Олександрові Ванькові Лагодовському, українському шляхтичеві, який занедужав на ноги. Вона порадила йому їхати на схід від своїх маєтностей шукати цілющого джерела, омитися в ньому і отримати зцілення. Таким чином, Лагодовський натрапив на руїни монастиря в Уневі. За народним переказом на згарищі він побачив ікону Божої Матері, що чудом вціліла. Отож, ікона віддавна існувала, але дата її написання і автор не відомі. З вдячності своїй Цілительці Лагодовський збудував муровану церкву Успення Пресвятої Богородиці.

 

 

Чудотворна ікона Матері Божої в Почаєві
   Чудотворна ікона Матері Божої в Почаєві походить із XVI ст. її історія така. Ікона Матері Божої була спочатку власністю родини Гойських. Ця родина одержала ікону з Царгороду. Пані Гойська завважила, що її ікона Матері Божої видає з себе якусь дивну надземну ясність. Ця чудесна ясність піддала думку п. Гойській, що ікона мусить бути чудотворною. Вона порадила своєму братанкові Пилипові Козинському, сліпому від народження, молитися перед тією іконою і просити Божу Матір за повернення зору. Пилип послухав цієї ради і почав сердечно благати Пресвяту Богородицю перед її іконою за вилікування зі сліпоти. Божа Мати вислухала його благання і одного разу під час молитви він прозрів.
  Після цього Гойські почували себе недостойними держати у власному домі цю чудотворну ікону Божої Матері і подарували її до монастирської церкви в Почаєві.

 

Холмська чудотворна ікона Божої Матері
   Першу письмову згадку за Холмську Богородицю знаходимо у Галицько-Волинському літопису при описі подій за 1259 рік. Ікону Божої Матері, яку пізніше назвуть Холмською, князь Данило Галицький привіз орієнтовно в 1223-1237 роках з Києва в засноване ним місто Холм (нині місто Хелм в Польші). Під час першої світової війни в 1915 році ікону вивезли до Москви, а в 1918 році до Києва у Флорівський жіночий монастир. З 1923 по 1941 роки Образ Богородиці переховували в київських приватних помешканнях віруючих християн. В 1942 році на кошти Митрополита Іларіона (Огієнка) професор мистецтв Микола Прахов здійснив реставрацію ікони. 27 вересня 1943 року з великими почестями Образ Богородиці повернувся в Холмський кафедральний собор. З 1944 по 1995 роки ікона зберігалась на Івано-Франківщині та Волині в приватних помешканнях. В 1996 році Надія Горлицька передала Холмську ікону Божої Матері Музею Волинської Ікони.

Оновлено 23-04-2017
© 2012. ОУНБ iменi I. Франка

Яндекс.Метрика