ПІД ОМОФОРОМ БОЖОЇ МАТЕРІ

   Покрова, Покрівонька... Свято релігійне й побутове, родинне, жіноче, козацьке, історичне. В Україні воно шанується з прадавніх часів:Християнська традиція переплелася з народною і стала улюбленим святом, а культ Богородиці поступово посів гідне місце у традиційній обрядовості
    Чому саме 14 жовтня святкується Покрова - одне з найвеличніших православних свят? З історичних джерел відомо, що подія, до якої воно приурочене, відбулася 910 року в Константинополі. На той час греки вели війну із сарацинами, і місту загрожувала небезпека, становище його захисників було безнадійним. Та сталося диво. Під час всенощної служби в одному з храмів - Влахернському, де зберігалася риза і пояс Богоматері, - Святий Андрій Юродивий та його учень Епіфаній побачили, як у Повітрі з'явилася Пресвята Діва в оточенні Пророків, Апостолів і Ангелів. Уся осяяна сонячним світлом, вона молилася за християн, покриваючи їх чесним своїм омофором (довга широка тканина з хрестом, яку носять священики на богослужіннях). Невдовзі ворогів перемогли, а через 250 років Православна церква цього дня встановила свято Покрови Богородиці і Пріснодіви Марії.
    Уперше  в Київській Русі культ Богородиці увічнив Ярослав Мудрий при будівництві Святої Софії та церкви Благовіщення на Золотих Воротах. Своєрідним символом національної опіки є величезна запристольна мозаїка Матері Божої Оранти у храмі Св. Софії, на якій Марія, звівши руки догори (як праслов'янська богиня Мокоша), просить благословення українському народові. Над нею - напис: «Бог посеред неї і не порушиться, помагає їй день у день». Це найдавніше свідчення Богородиці, що дійшло до нашого часу (ХІІ ст.)
    Існує безліч легенд про Покрову, про її чудодійну силу, про випадки, пов'язані з появою Божої Матері, коли треба було захистити вірян від ворога, про сльози, що виступили на її обличчі. Відомий дивним чином порятунок Почаївської лаври в липні 1675 року, коли над храмом з'явилася Богородиця, заслонивши омофором святі будівлі і врятувавши їх від зруйнування під час турецької облоги. Ця подія увічнена у псалмі «Ой зійшла зоря вечоровая, над Почаєвом стала».
    Переповідають: коли на козаків у боях чекала поразка, то по святому ликові текли сльози. Так плакала Мати Божа перед Полтавською битвою. Запорожці на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком, що приєдналися до повстання Івана Мазепи, взяли з собою Її образ до Полтави. І розділив він гірку долю переможених козаків, які змушені були покинути Україну.
    Історик Дмитро Яворницький у своїх працях писав, що на честь Покрови козаки побудували сорок чотири храми. У січовій церкві на Хортиці на іконі Пречистої написано: «Ізбавлю і покрию люди моя...». За козацьких часів Покрова була національним святом, оскільки запорожці, а отже й українці, вважали Пресвяту Богородицю Діву своєю покровителькою. Ікони з образом Божої Матері вони брали з собою в походи. На честь своєї заступниці у цей день на Січі було встановлено величне храмове свято і збиралася Велика Рада, яка відбувалася лише тричі на рік - Новий рік, на другий день Великодня і на Покрову.
    У багатьох переказах згадується, що після зруйнування московським військом Запорізької Січі козаки, відпливаючи за Дунай, взяли із собою і образ Пресвятої Покрови, яка завжди була їхньою заступницею. А у бойовій козацькій пісні є такі слова: «Нам поможе святий Юрій і Пречиста Діва».
    В осінньому календарю українців цей день є особливим. З ним пов'язано чимало звичаїв, повір'їв, легенд, замовлянь, переказів. За уявленнями наших предків, 1 жовтня ( за старим стилем) святкувався день Матінки Землі, що мав назву Покрови. Це початок зимового сну природи, коли земля «відпочиває» від виснажливої весняної й літньої роботи, вона вкривається листям, а потім - снігом, вода - льодом, а дівчата - шлюбним вінцем. До початку жовтня вже зібрано урожай, завершується увесь річний аграрний цикл.
    Осінь весільна хоч і починалася наприкінці вересня, але на Покрову зазвичай укладалося найбільше шлюбів. У давнину парубок мав право дівчині, яка йому подобалася, накинути на плечі хустку, щоб узяти її за жінку, і та вже не могла відмовитися. Покривало, або фата (вельон), вважається не тільки весільною оздобою, а й символом та ознакою заміжньої жінки (в Україні це - намітка або очіпок). Тому дівчата зверталися до своєї покровительки з такими проханнями-молитвами: «Покровонько! Покрий мені головоньку, щоб жінкою була, щоб я весело жила з чоловіком молоденьким, з дитяточком веселеньким»(Київщина); «Свята Покрово, почорніть мені брови, а личенько біле єсть, якби був мені іще тесть» (Поділля); «Святая Покрівонько, покрий землю листочком, мою голівоньку цвіточком-платочком» (Сумщина).
    На Буковині була така гра-ворожба на рушник: дівчата вішали його на дерево і співали: «Покрово- Покровонько, покрий мені головочку, заквітчай їй у барвінчик, аби борзо мала вінчик», при останньому слові швидко бігли до рушника - яка перша схопить його і покриє голову, та й вийде заміж.
    До цього дня завершували усю роботу в полі - після Покрови нічого копати й сіяти не можна, «бо не буде наступного року врожаю». Недарма кажуть: «Не сій після Покрови, бо на полі буде голо», або «Хто посіє по Покрові, той не матиме корові». Щоб узимку не мерзнути, господиня до Покрови повинна обмазати хату зсередини і ззовні, а чоловік - утеплити її соломою й листом.
    Цікаво, що у давнину від цього дня почався новий відлік строку для найманої праці. Зокрема, казали: «Від Покрови - до Хрещення», «Від Покрови - до Юрія» тощо. Закінчувався офіційний термін для наймання робітників («строкачів») і оголошувався новий (зимовий), який тривав до весняного Миколи (22 травня за н. ст..). Під цю пору завершували останню у році мандрівку чумаки. Є навіть приказка: «Прийшла Покрова - сиди, чумаче, дома». У Карпатах цього дня після літування на полонинах уже поверталися отари додому.
    Покрова - закінчення молодіжних гулянь на «вулиці» і початок вечорниць, коли дівчата й хлопці традиційно проводили дозвілля у хаті вдовиці, солдатки або бездітного подружжя. Працюючи, водночас придивлялися один до одного, щоб підібрати собі пару.
    Українська Повстанська Армія (УПА), що постала під час Другої світової війни як збройна сила проти загарбників, теж обрала собі свято Покрови за День зброї, віддавшись під опіку святої Матері Богородиці. На честь свята і чергової річниці УПА повсюдно проводяться урочистості, вечори повстанської пісні; творчі звіти аматорських колективів; у школах організовують козацьку Раду і лінійку, на якій приймають до козацького коша молодших учнів. Вони дають клятву вірности Богові, Нації, Україні. Відбуваються змагання на силу і вправність, козацькі ігри і забави. Звучать історичні і патріотичні пісні. Виступають кобзарі, вшановують ветеранів.
    Отже, Покрову відзначають у нас не лише як релігійне, а й як національне свято. Віриться, що настане час - і воно обов'язково стане загальнодержавним.