ВАСИЛЬ СТЕФАНИК І НАРОДНІ ВЧИТЕЛІ

Культурно-громадська співпраця В. Стефаника з народними вчителями Покуття.

Досі така тема не висвітлювалася. На основі архівних джерел, публікацій 30-х років, спогадів нам вдалося встановити, що В. Стефаник підтримував дружні стосунки і співпрацював на ниві просвіти з учителями В. Равлюком, А. Онищуком, С. Фодчуком, І. Федораком, І. Голубовичем, М. Вахнюком, В. Костащуком, П. Крупським, О. Гоїв-Грибовською, Катериною Берлад та іншими.

У 1905 р. В. Стефаник і його товариш ще з Коло­мийської гімназії, директор школи у Вовчківцях, фольклорист і громадсько-культурний діяч Василь Равлюк (1872-1955) заснували у Снятині окружний відділ товариства "Взаємна поміч галицьких і буковинських учителів і вчительок" ("Взаємна поміч учителів" - ВПУ), а в 1909 - філію Товариства "Просвіта". Головою цих товариств був В. Равлюк, а В. Стефаник - членом відділу і заступником голови філії "Просвіта" (1912). Коли В. Стефаника було обрано послом до австрійського парламенту - (1908), він скаржився В. Равлюкові на те, що його "заставляють робити політику, а нарід темний та й ніхто над його освітою не працює", і просив Равлюка, щоб він з учительством взявся до цієї роботи. В. Равлюк домовився зі Стефаником, що буде залучати учителів до культурно-освітньої роботи, а письменник як посол буде їх обороняти від переслідування австрійською владою.

Досить скоро Товариство "ВПУ" згуртувало свідоме українське вчительство в одну громаду і подавало своїм членам (а іноді і їхнім родинам) як матеріальну, так і моральну допомогу.

Снятинський окружний відділ товариства "ВПУ" перед Першою світовою війною був зразковим для інших відділів у краю. Він мав чималу бібліотеку (200 книг), яка була, на жаль, знищена під час війни. За часів уряду ЗУНР "ВПУ" знову оживило роботу, але вона була перервана румунською, а потім і польською окупацією.

31 грудня 1921 р. Снятинський окружний відділ ВПУ починає знову свою діяльність.

В. Равлюк, як голова згаданих товариств, разом з В. Стефаником залучають до культурно-освітньої роботи вчителів, засновують по селах читальні, кооперативи, позичкові каси.

Так, у с. Русові в 1909 р. відновив діяльність чи­тальні "Просвіта" Михайло Вахнюк (1888-1976), який учителював на Гуцульщині і був обраний при сприянні В.Стефаника від української соціалістичної ради­кальної партії послом до польського сейму (1930-1935).

На загальних зборах філії "Просвіта" у Снятині 8 грудня 1912 р. на пропозицію В. Стефаника головою знову було обрано В. Равлюка, а секретарем Антона Онищука (1883-1937), який в 1908 -1914 рр. учителював у с. Карлів, а згодом став відомим етнографом і музеєзнавцем.

З 1920р. він працював у Києві. А. Онищук став жертвою сталінських репресій. На зборах філії "Просвіти" 9 березні 1913 р. в Снятині, де було присутніх 15 учителів, В. Стефаник у своїй палкій промові заохочував їх "щиро виконувати припоручення", бо "справа народної освіти, то справа нашого життя". Тоді письменник був обраний від Снятинщини делегатом на загальні збори "Просвіти" у Львові.

В січні 1914р. на загальних зборах філії "Просвіти" у Снятині В. Стефаника обрали членом ювілейного комітету по відзначенню 100-річчя від дня народження Т. Шевченка.

В. Стефаник виступав з палкими промовами на відкритті Шевченківських символічних пам'ятників-могил у с. Вовчківцях, Балинцях, 16 травня 1914р. - у Микулинцях.

Учителі І. Голубович, А. Онищук виступали по се­лах з доповідями про творчість Шевченка. Нам вдалося знайти текст такої доповіді, виголошеної І. Голубовичем у Карлові 4 червня 1922року.

В. Стефаник із згаданими вчителями брав також участь у відзначенні 100-річчя з дня народження М. Шашкевича, 50-річчя з дня смерті Т. Шевченка (1911), 40-річчя літературної праці І. Франка (1913) та ювілею засновника "Січі" К. Трильовського (13 серпня 1913).

В роки Першої світової війни В. Стефаник, як пи­сав про нього В. Гнатюку 19 вересня 1916 р. учитель Богдан Заклинський, "одинокий посол, що щиро занявся першими переселенцями та старається поправити їх гірку долю".

Розшукані нами листи В. Стефаника 1916-1917 р.р. до родичів Гриця Стефаника та Івана Стефаника (1896-32), які перебували тоді в австрійській армії, засвідчують, що письменник рятував багатьох людей з біди, допомагав порадами і матеріально.

А. Онищукові Стефаник допоміг 1918 р. отрима­ти з армії відпустку і повернутися на Снятинщину.

Після захоплення буржуазною Польщею Західної України розпочалось переслідування вчителів. 29 жовтня 1920 р. за виступ проти окупантів було заарештовано В. Равлюка. В. Стефаник став на захист і домігся його звільнення. Однак В. Равлюк і надалі не хотів визнавати окупаційної влади, за що у листопаді 1921 р. його звільнили з роботи і виселили з шкільного приміщення.

Інших учителів - друзів Стефаника Івана Голубовича (1874-1945) та його дружину Галю Голубович з Іванчуків (1880-1962), яка вчителювала в Русові, а в 1905-1925 р.р. у Карлові, Олімпію Мерв'як-Кузик, довголітню учительку в с. Устя Ольгу Гаїв-Грибовську перевели на учительські посади вглиб Польщі.

У той час йшла боротьба українського населення проти ополячення за "Рідну школу", в якій бере участь В. Стефаник разом із прогресивними вчителями. Він підтримує дружні стосунки з В. Равлюком, який пізніше видрукував про письменника спогади "Василь Стефаник як оборонець народного вчительства". (Часопис "Учительське слово", 1938, 19 грудня).

Гостями Стефаника у Русові були вчителі з Тулови В. Костащук, М. Вахнюк, які теж написали про письменника свої спогади.

Спілкувались з В. Стефаником учителі Федорак з Ілинець (вчителював у Русові), Володимир Хронович (19 жовтня 1890р. - 11 листопада 1973 р.), Михайло Ломацький, який учителював на Гуцульщині в с. Головах. Згодом вони самі стали письменниками.

Вчительство високо цінило В. Стефаника як письменника, громадсько-культурного діяча і брало активну участь в організації і відзначенні його ювілеїв на Снятинщині в 1921, 1926, 1931 роках.

На 50-літній ювілей В. Стефаника Снятинське повітове Товариство "ВПУ" в надісланому привітанні бажало йому "дальше працювати для нашого відродження життя та збагачувати нашу літературу жемчугами своєї творчості".

З нагоди 25-річчя літературної праці В. Стефаника (26 грудня 1926 р.) це ж Товариство надіслало йому вітальний адрес, на якому вчитель В. Хронович намалював портрет письменника.

З нагоди 60-річчя від дня народження В. Стефаника 14 травня 1931 р. філія Товариства "Просвіта" у Снятині за підписом В. Равлюка надіслала привітання "Найбільшому знавцеві душі українського селянина".

Редакція педагогічного журналу "Рідна школа" звернулась до "найкращого артиста пера" з прохан­ням надіслати одну із своїх ненадрукованих новел, бо "хто ж у нас є... найтоншим психологом душі діточої, як не Ви".

В. Стефаник виконав просьбу: новела "Шкільник" була вперше надрукована в цьому двотижневику ("Рідна школа", 1932,1).

Наведені нами далеко неповні факти засвідчують, що В. Стефаник як посол і голова повітового комітету радикальної партії плідно співпрацював з народними учителями, вболівав за розвиток української школи.

Петро АРСЕНИЧ