ШІСТЬ ЛИСТІВ Василя СТЕФАНИКА

Останні роки  життя Василя  Стефаника супроводжували матеріальні нестатки... 4 травня 1933 року він з Русова  писав своїй  приятельці із літ юності (під час  навчання в Кракові)  письменниці Катрі   Гриневичевій:

"Дорога пані Катре! ...Мені зараз треба 200 зол., і Ви їх мені зараз виходіть або вижебрайте для мене, половину вишліть зараз, а другу за кілька днів. 27/5 приїду до Львова, і тоді разом з Вами продам "Твори   Стефаника" та й   віддам...".

15 жовтня 1934 року В. Стефаник пові­домляє з Русова О. Колянківському, що дістав  його листа від 12 жовтня - письменник   радий,   що зможе дістати позичку в Ділятинському банку, а потрібні документи скоро вишле. І вже 23 жовтня В. Стефаник сповіщає О. Колянківського, що   надсилає йому "вексель найправдивіший" з підписом двох ручителів, які   гарантували своїм майном  повернення  Стефаникову позику  в банку.

А  24 листопада 1934  року В. Стефаник листовно з Русова запитує О. Колянківського, чи зможе для нього дістати в кре­дит 300 зл. "Як  можеш, то   поможи. Я маю всіх довгів коло 1200 золотих". Спо­віщає, що скоро   одружується його сере­дущий син Кирило, бере дівчину зі Стецеви  з  гарним  посагом, і  буде господа­рювати, й  віддавати  борги  батька. "Не маю ні опалу, ні навіть ліків, з книжки жодного доходу" (мова - про збірку В.   Стефаника "Твори", видану у Львові 1933 року).

Весілля Кирила  Стефаника з Оленою Филипчук відбулося 16 лютого 1935 року;  у  Стецеві - Василя  Стефаника  щиро вітали всі весільні гості...

Шість листів В. С. Стефаника з 1935 року до свого надійного друга яскраво свідчать про нелегку письменникову долю при заході його життя...

У Снятині в Є. Данилович збереглась книжка Василя Стефаника "Твори" (Львів, 1933) з автографом. Рукою Олени Плешкан - сестри покійної Стефаникової дружини - було написано.

"Найтихішій жінці на цілій Україні, Анні з Гамораків Даниловичевій, найбільше шануючий Василь Стефаник. Русів. 20. V. 936". Підпис - В. Стефаника.

У грудні письменник помер...

Де та книжка тепер? І де оригінали тих шести листів, копії котрих збереглися у мене?..

Ярослав   ЯРОШ

Русів, 20.11-1935.

Дорогий Олексо!

Я потребую від Тебе конче певної віст­ки про мою позичку. Як нема, то нема. То пришли мій вексель. З приємністю по­відомляю Тебе про шлюб  мойого сина Кирила і в добрій порі поїду до Тебе або що можливішого то Ти приїдь до мене.

Твій
Василь   Стефаник.

Русів,  6/ІІІ.1935.

Дорогий Олексо!

З причини непогоди не міг вислати дру­гого вексля і вишлю аж у п'ятницю (8/ІІІ) разом з листом, а Ти все приготуй, щобись   міг   зараз   мені   вислати   гроші.

Цілую Тебе
Василь   Стефаник.

Снятин,  18/ІІІ.1935.

Дорогий  Олексо!

Зараз висилай гроші, бо пропадаю. Ко­ли не пришлеш, то не знаю, що маю з собою зробити. 15 марот, до котрого Ти мав прислати гроші, вже минув, а гро­шей нема.

Цілую Тебе
Василь  Стефани.

Русів. 6.ІV.1935.

Дорогий  Олексо!

Я Тебе дуже прошу навіть не знаю як то слово "дуже" зміцнити, щоби Ти негай­но післав мені 150 зол., бо весна, треба купувати збіжя на насіння і оплатити ро­бітників, а найголовніше, що мушу в п'ятницю 12.ІV с. р. їхати до Львова і тре­ба білета. Це все гірка правда і Ти в мене також правдивий.

Цілую Тебе  сердечно
Василь  Стефаник.

Русів,   12.ІV.1935.

Дорогий    Олексо!

Дуже вірю, що і Твої грошеві діла кеп­сько стоять, бо не можу повірити, щоби Ти так не уважав на мою просьбу, яку я Тобі в послідних двох картках писав. Ду­маю, що гроші вже є на почті, що зараз завтра їх відберу, коли ж ні, то висилай зараз, бо я їх мушу мати до трьох днів. Моє положення таке, що я не можу його продовжувати навіть тиждень.

Цілую Тебе сердечно і вірю в Твою негайну    поміч.

Твій
Василь Стефаник.

Русів,  17/4.1935.

Дорогий Олексо!

Як Ти мені не пішлеш зараз гроші, то я загину. Ти маєш ноги, то шукай, хоч (нерозбірливе слово. - Я.   Я.) грошей. Чи­каю грошей і Тебе на Великдень. Си­туація  зла,  найгірша, як я сам пишу.

Твій Василь Стефаник.