Вшановує Галичина

Серед двохсот визначних літературних місць Прикарпаття особливе місце займають пам'ятники, меморіальні дошки та музей Василя Стефаника, відкритий рівно 50 років тому в рідному селі письменника Русові. Майже всі ці роки незмінним директором музею був син видатного новеліста - Кирило Стефаник. В 1956 році на будинку музею встановлено меморіальну дошку. До 20-річчя пам'яті В. Стефаника на подвір'ї музею споруджено бронзовий бюст письменника на постаменті з каменя-пісковику, а в 1971 році на честь 100-річчя з дня народження споруджено пам'ятник в центрі села (скульптор В. Сколоздра). В тому ж році встановлено меморіальну дошку на хаті, де жив В. Стефаник у 1900-1902 рр.

Неподалік від Русова - в Снятині збереглося приміщення школи, де навчався В. Стефаник. Нині середня школа носить його ім'я. В центрі міста, в будинку, де в 1912-1927 роках жив Марко Черемшина і де відкрито літературно-меморіальний музей, не раз бував Василь Стефаник. 1971 року снятинці спорудили з червоного граніту пам'ятник Василеві Стефанику.

В Коломиї в центрі міста добре збереглося приміщення заснованої ще 1861 року гімназії, де здобувала середню освіту славна „Покутська трійця" - Василь Стефаник, Лесь Мартович і Марко Черемшина. Меморіальна дошка на пам'ять про Василя Стефаника урочисто відкрита 1971 року на фасаді нині відновленої української гімназії, якій присвоєно його ім'я. В 1891 році за участь в таємному гуртку В. Стефаника виключено з коломийської гімназії і він змушений був разом з Л. Мартовичем перейти в дрогобицьку гімназію. В 1971 році поряд з меморіальною дошкою на честь І. Франка тут теж встановлено пам'ятний знак з барельєфом Василя Стефаника та його побратима по перу Леся Мартовича.

На Львівщині на честь столітнього ювілею Василя Стефаника відкрито два пам'ятники. Один з найкращих пам'ятників на Україні встановлено на площі біля будинку наукової бібліотеки АН УРСР, яка носить ім'я В. Стефаника. Тут 12 травня 1971 року відбулося його урочисте відкриття (автори проекту - скульптор В. І. Сколоздра і архітектор М. Д. Велдзилович), до речі, львівський скульптор В. Сколоздра створив бюст В. Стефаника, який 1971 року був встановлений в Едмонтоні (Канада).

На Тернопільщині в 1971 році пам'ятні знаки на згадку про В. Стефаника встановлено в с. Різнотинці Збаразького району, де письменник перебував неодноразово наприкінці XIX - на початку XX століття, в Заліщиках, де він виступав 1908 року на селянському вічі, і в Тернополі.

В колишньому Станіславі Василь Стефаник чи не вперше побував ще в шкільні роки. Ось як про це повідомляється в поліцейському донесенні від 7 червня 1890 року. „Стефаник, учень Коломийської гімназії... перебував під час Зелених свят цього року в Станіславі, його бачили в товаристві Д. Лук'яновича та інших найбільш винних учнів, які його 1 червня цього року проводжали на залізничний вокзал".

Нині Івано-Франківськ, особливо його педагогічний інститут, який в 1971 році названий іменем Василя Стефаника, став центром вивчення та популяризації життя і творчості видатного письменника. В інституті відкрито аудиторію імені В. Стефаника, запроваджено Стефаниківські стипендії для кращих студентів філологічного факультету; завершується велика наукова робота із створення „Словника мови творів В. Стефаника"; стали традиційними стефаниківські читання з друкуванням відповідних матеріалів. Восени буде проведено міжнародну науково-теоретичну конференцію, присвячену 120-річчю з дня народження В. Стефаника.

В 1984 році при центральному вході до інституту встановлено художньо-меморіальну дошку з барельєфом В. Стефаника, а найближчим часом планується спорудження пам'ятника Василеві Стефанику¹.

В Кракові, де Василь Стефаник навчався в університеті, 15 жовтня 1971 року відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки на честь українського письменника.

1903 року Василь Стефаник вперше і, здається, востаннє побував на Великій Україні. По дорозі до Полтави він відвідав Київ. Побував на Дніпровій кручі, оглянув пам'ятник Володимирові. Через день, 12 вересня 1903 року, В. Стефаник, як член делегації діячів української культури Галичини, взяв участь у відкритті пам'ятника І. Котляревському в Полтаві.

У травні 1933 року В. Стефаник чи не єдиний з літераторів Прикарпаття брав участь у відкритті в Львові на Личаківському цвинтарі надгробного пам'ятника І. Франку. Це був останній виїзд з рідного села, де з 1926 року покоїться прах невтомного трудівника української літературної ниви.

¹пам'ятник було урочисто відкрито 21 січня 1995 року. Автор - скульптор Еммануїл Мисько.