Пізнати час допомогли листи

У  видавництві „Нова Зоря" в Івано-Франківську побачили світ восьмий і дев'ятий томи фундаментальної українознавчої праці Володимира Качкана „Хай святиться ім'я  твоє", що суттєво відрізняються від попередніх праць авторського багатокнижжя. Цього разу пізна­ти ту чи іншу особистість допомагають листи. Власне вони склали змістовний формат видання, у величезному епістолярному масиві якого кожна кореспонденція пов'язана з певним іменем, що й ста­ло основою для створення задуманої автором кількатомної анто­логії одного листа. Без жодного перебільшення: у вітчизняному літературознавстві на сьогодні такого аналога немає. Всього до восьмої і дев'ятої книг „Хай святиться ім'я твоє" увій­шло майже півтисячі листів постатей на літери від „А" до „Я".

Загалом українська культура і літе­ратура мають багатий досвід збереження, архівування, публікування епістолярної спадщини, і це дуже важливо, адже часом один лише рядок листа чи неве­личкий абзац можуть сказати про лю­дину набагато більше, ніж розлога пуб­лікація або навіть окрема книжка. Хто знав, наприклад, світлої пам'яті Федора Погребенника, Романа Федоріва, Богда­на Бойка, Володимира Полєка, Івана Михайлюка, Володимира Хроновича, отця Ярослава Лесіва, Тараса Мельничука, Ольгу Дучимінську, інших трудівників культури і літератури з числа наших краян, тому неважко переконатися, на­скільки оті поодинокі листи, написані або їхньою рукою, або їм адресовані, дають можливість краще пізнати їхній життє­вий і творчий шлях і наскільки збагачу­ють наші знання про конкретну особис­тість, про маловідомі або й зовсім неві­домі факти з її життєдіяльності.

Сказане стосується абсолютно всіх листів видання. Зокрема висока наукова цінність наведених листів пояс­нюється тим, що вони майже всі публікуються за автографами і  ми впер­ше маємо можливість прочитати без купюр, без скорочень листи Івана Франка до Ярослава Гординського, Пантелеймона Куліша, Івана Верхратського, Ольги Франко-Хоружинської, Августина Домбровського, Василя Стефаника, Лева Бачинського, Максима Рильського чи, скажімо, листи моло­дого тоді поета і прозаїка Олекси Ющенка, Миколи Бажана, Йосипа Струцюка...

Не кажучи вже про імена, котрі до вчорашнього дня перебували під суворою забороною, про які небезпечно було навіть згадувати. Надзвичайно ши­роке коло мистецьких та громадсько-політичних інтересів і зацікавлень про­читується з контексту листів Андрея Шептицького, Сергія Єфремова, Івана Огієнка, Уласа Самчука, Євгена Маланюка, Воло­димира Кубійовича, Воло­димира Доро­шенка, Мико­ли Євшана, Осипа Думіна, Андрія Жука, Богда­на Бори, Ми­коли Угрина-Безгрішного... Тут кожна наведена кореспонденція - це нова сторінка на­шої етнокультури, нашої непроминальної історії, нашого поступу до власної держави.

Дмитро ЮСИП

// Галичина. - 2006. - 2 листоп. - С. 8.