Світять нам зі свого далека

Побачили світ шоста і сьома книги серії „Хай святиться ім'я твоє" нашого краянина академіка Володимира Качкана.

Книги з цієї серії - резуль­тат його багаторічних, сис­тематичних, наполегливих по­шуків маловідомих матеріалів про жит­тя і діяльність визначних постатей ук­раїнської, а передусім, галицької духов­ної етнокультури.

Сімсотсторінковий том - 6 і 7 книги - виданий з великим художнім смаком на радість усіх поціновувачів само­відданої праці інтелігенції у довоєнні часи на ниві галицької культури. Бо су­часній інтелігенції, на мій погляд, дуже бракує цієї жертовної, безкорисливої праці на благо народу, як це робили у набагато важчих умовах наші поперед­ники.

Володимир Качкан присвятив нинішнє дослідження видатній особистості і літератору, добре знаному й шанованому на наших теренах - Богдану Лепкому. Вони основані на листах відо­мих культурних діячів Галичини до про­фесора Богдана Лепкого. Зі сторінок книги перед нами постає любимий усі­ма - від селянина до державного діяча - чоловік. Ми дізнаємося, який він був усміхнений і світлий від Бога, як бажав допомогти кожному, хто потребував цієї допомоги, хоч і не раз страждав від своєї довіри до людей.

Велике спасибі Володимиру Качка­ну за те, що з нових досліджень ми пізнаємо „великого подолянина" як лю­дину з її тривогами, болями, сумнівами і надіями. Доповнює розширене вра­ження про Лепкого і публікація його ма­ловідомих віршів, особливо тих, які про Тараса Шевченка. Адже нинішнє поко­ління майже не знає, як багато зробив Богдан Лепкий у царині шевченкознав­ства та популяризації й видання його творів за межами України.

Скільки щирості й теплоти, ду­шевних побажань Лепкому в листах Олесі Кривіцької, ще однієї нашої краянки Олени Кульчицької! А також - у листах Р. Купчинського, М. Менцинського, М. Рудницького, В. Січинського, М. Угрин-Безгрішнього, М. Яцківа, В. Щурата, Ю. Романчука, О. Колесси та бага­тьох інших...

Закінчити цю невеличку розповідь-враження від книги В. Качкана хочеться його словами: „І, мабуть, ніколи не до­чекаємося того уривку часового посту­пу, на зарубині якого можна буде покла­сти відмітку - все: і глибин та обширів сягнув людський допитливий розум, і минулість з прийдешністю почерез су­часність осмислена й спрогнозована, і, немов роботящою бджолою, заповнено соти - клітинки на безконечному полі національної духовності та визначено імена тих ратаїв, що від давніх давен стояли на поконеччі писемних ланів ук­раїнської історії, день при дні здобрюваних спрагою пізнання".

М. РУДКОВСЬКИЙ

// Рідна земля. - 2004. - 2 верес.