Пречиста купіль любові

Качкан В. Тасьма літа. Ліричні медитації. - Івано-Франківськ : Лілея НВ, 2009. - 55 с.

У телефонній розмові автор пообіцяв вислати збірку лірики. Після павзи загадково додав: „Прочитаєте - побачите". Що ж,  книжку одержав (до речі, дуже гарно оформлена) і побачив. Інтимна лірика. Висока й ніжна. Як „Пісня над піснями". За великою традицією автор говорить про диво кохання: про те, що взаємини з жінкою не тільки секс, а й безмежний духовний простір, де живуть і єднаються душі закоханих.

Кохання, про яке йдеться в книжці, перетворює світ, надає йому нового змісту. Під дією чарівної купелі кохання звичайний жест набуває ознак ритуалу:

Ми тихо йшли, рука - в руці,
Перестук серця - на долоні...
А пейзаж наповнюється таїною:
Серпневий вечір теплих свіч
І музика скрипкового звучання...

Кохання в книжці В. Качкана, а саме про неї йдеться, ще не має минулого. Воно ще не обросло міфами. Бо саме є міфом - величним і вічним. Воно само задивляється в себе. У ньому  самому є істина як момент вічності. У віршах мало побутової конкретики. Душа ліричного героя ширяє між землею і небом. А весь світ, означений сонцем, небом, морем, веселками й квітами, призначений їй.

Книжка „Тасьма літа" не лірична драма, тут панують гармонійні стосунки. Лише десь на обрії промайнуть, як застереження, „гріховності земні". Або серце защемить від чужої поетичної формули: „Покарай мене, Боже, любов'ю" (Олена Матушок). Від цього поштовху й поетове слово активізується, втілюючи новий досвід, який народився з підсвідомого прагнення тривалості в часі. І смиренний оксиморон Олени Матушок поет розриває щаблями сходження до ідеалу:

Покарай мене, Боже, любов'ю,
Як любов я зродити не зміг...
Помоли мене, Боже, любов'ю,
До котрої я ще не доріс...
Возроди мене, Боже, любов'ю,
Над любов'ю - любов вознеси..

Емоційні габи збірки накочуються на читацький берег - і ти піддаєшся їхній благодатній купелі. Але розум­-вартовий раптом зупиняє емоційні габи загатою думки, щоб осмислити стан ліричного героя, осягнути образ Коханої, утвердити любов у світі як найвищу цінність. Послухайте, як вишукано звучить слово пана Володимира, органічно ввібравши чисті голоси творців Великої Книги Любові І. Франка, О. Олеся, Д. Павличка:

Я гадав відлюбив і порвалися струни,
Деко скрипки гуде, мов  ображений бас,
Та в вечер'ї моєму озвалися луни,
Вторять пісню гінку: ще не час, ще не час.
Не моя це пора: із пісень - в підголосся,
І пороги не ті, що сходились в меті,
У моєму люстерку - твоє розголосся,
І в короні любистку - слова золоті.
Я з Тих слів, як з відвабу, сплітаю намисто,
І тебе, наречену, я за обрій веду,
І, як янгола білого, в купіль пречисту
Піснеспівів святих я тремтливо кладу.

Читаю, перечитую книжку інтимної лірики В. Качкана й відчуваю, що емоційний рівень любові доспів до слова, адже йдеться про автора, що володіє великим потенціалом і вишуканим смаком.

В. МАРКО

// Західний кур'єр. - 2010. - 26 листоп.