Творчі пороги та узвишшя

Качкан В. Хай святиться ім'я твоє : Історія української літератури і культури в персоналіях (ХІХ-ХХ ст.). - Книга шоста-сьома. - Львів, 2004. - 720 с.

Говорити сьогодні про нову книгу Володимира Качкана - це вкотре дивуватися самому собі: невже можливо одній людині зробити стільки, як це вдалося зробити В. Качканові? Чому цього не вдається тобі? Ось і виходить - своєму неробству дивуєшся, а Качка­новій працездатності - ні. І якщо так далі піде, гадаєш собі: тоді, окрім народознавства, доведеться відкривати нову галузь літературознавчих дослі­джень - „качканознавство". Звичайно, що цей жарт аж ніяк не применшує зробленого  В. Качканом,  а  навпаки  - тільки підкреслює всю вагу й важливе значення наукового доробку вченого в галузі етнології і літературознавства.

Цю книгу можна назвати пошу­ковим літературознавством чи вагомим джерелознавчим виданням. Однак, прав­да полягає в тому, що В. Качкан дає друге життя рукописам відомих чи ма­ловідомих діячів української культури, зокрема літератури, фольклору та етно­графії. Він змушує їх говорити, розкри­ваючи невідомі чи маловідомі сторінки біографій письменників, проливаючи світло на події „давноминулих днів".

Книга складається з трьох розділів, ілюстрованого додатка, приміток, ко­ментарів, покажчиків і невеликої авто­біографії. Назви розділів у книзі В. Качкана мають публіцистичний характер,  так само як і назви підрозділів, що зумовлено науково-популярним викла­дом матеріалів. Так, перший розділ - „У натужному леті" до „Журавлів..." (сто­рінки Лепкіани) - включає в себе пуб­лікацію декількох недрукованих раніше ліричних поезій Б. Лепкого, частину листів письменника, що не увійшли до попереднього видання, підготовленого тим же В. Качканом, „Журавлі повер­таються..." (усього 57 листів) і 161 лист до Б. Лепкого від різних адресатів (О. Барвінського, Катрі Гриневичевої, О. Кульчицької, Р. Купчинського та ін.).

Розділ супроводжується передмо­вою й післямовою В. Качкана, в яких розкриваються принципи добору мате­ріалів та їхньої класифікації. Дослідник справедливо твердить, що „епістолярна спадщина Богдана Лепкого, листи його адресатів - це широка панорама со­ціально-економічного, політично-право­вого, суспільно-культурного життя. У рамцях змісту пульсує амплітуда за­цікавлень - від фактів суто побутового, родинно-сімейного орієнтиру аж до прогнозів розвитку суспільства, майбут­тя української державності та її контактів із світовою спільнотою". Треба зразу відзначити, що В. Качкан врахував зауваження й побажання щодо видання „Журавлі повертаються...", тому нау­ковий коментар у цій книзі є вичерп­ним.

У другому розділі - „Ми - нація, сузір'я міліонів" -  подаються матеріали про Катрю Гриневичеву, Марію Крушельницьку, Мелетія Кічуру, Степана Чарнецького - діячів української куль­тури кінця ХІХ - поч. XX ст., а також два матеріали про наших сучасників: сподвижника української культури й мецената, родича Б. Лепкого доктора Ро­мана Смика й джерелознавця, доктора історичних наук Мирослава Романюка В. Качканом використовуються архівні джерела, фрагменти листування з автор­ськими коментарями чи вперше опри­люднюється листування (96 листів Ма­рії Крушельницької до синів Івана й Тараса), друкуються художні твори (Катрі Гриневичевої, Марії Крушельни­цької, Мелетія Кічури, Степана Чарнецького). Усі названі матеріали супрово­джуються ґрунтовними науковими коментарями дослідника.

Деяке риторичне запитання в до­цільності друкованих матеріалів може викликати останній, третій розділ „Як слово думку у вінець вбира..." (критико-літературознавчий калейдоскоп). Тут подана одна рецензія на книгу мистецтвознавця Володимира Барана „Тернистий шлях Осипа Сорохтея" і ряд відгуків на докторські та кандидатські дисертації (усіх сім). Річ у тому, що в них не подано якихось оригінальних, відмінних від апробованих дослідниками, думок стосовно тих наукових проблем, які поставлені в дисертаціях. Зрештою, жанр дисертаційних відгуків є здебільшого внутрішнього наукового ко­ристування й не виноситься на широкий читацький загал. Хоча можна зрозуміти шанованого В. Качкана, якому стало жаль своєї праці, і він не захотів, аби вона припадала пилом у наукових архівах.

Однак це принагідні риторичні міркування, і вони в жодному разі не перекреслюють найголовнішого - шоста-сьома книга В. Качкана „Хай святиться ім'я твоє" є вагомим і значимим набутком українського літературного джерелознавства, а ширше - глибокою науково обґрунтованою панорамою суспільно-культурного життя України XIX-XX ст. І як така вона не може не викликати щирого захоплення й поваги до свого творця.

Євген БАРАН

                           // Етнос і культура. - 2005-2006. - № 2-3. - С. 272-273.