Слово про того, хто володіє словом

Будуй найбільше - душу,
Будь із людьми, як в морі, їх пізнай,
І все, що ліпше, забери для себе...
                                        Юрій Липа

Як на мене, то саме ці слова „апостола новітнього" можна адресувати нашому краянину, письменникові і вченому, лауреату багатьох премій Володимиру Качкану. Здається, що слова Ю. Липи є для п. Володимира програмою, наказом. Саме так виховувалася духовність української нації упродовж ХХ ст. Це ж завдання стоїть перед нашою елітою і тепер, у час продовження окра­дання нашої духовності.

Володимир Качкан не просто заповнює „білі пля­ми" у життєписах діячів минулого, а підходить до них з погляду переосмислення і переоцінки їхньої праці, об'єктивного виваження внеску кожного у нашу духовну скарбницю. Як сумлінний дослідник, автор монографіч­ного серіалу при сьогоднішньому прочитанні не знеці­нює чиєїсь ролі в нашій історії, лише допомагає утвер­дити справедливість.

Все це безпосередньо стосується п'ятої книги серії „Хай святиться ім'я  твоє...". Спробуймо й ми насолоди­тися та разом з автором пізнати жертовну діяльність на ниві розвитку нашої культури як відомих широкому за­галу, так і незнаних, у першу чергу - галичан. У п'ятій книзі академік Володимир Качкан суттєво поглиблює наші знання про родовід Лепких, зокрема, він подає блискучі студії про отця Сильвестра Лепкого та його синів Богдана і Миколу.

Переді мною дослідження про Сильвестра Лепкого „Fides et Ratio". Вже сама назва - надзвичайно вдала, нею схоплено зміст життя о. Сильвестра, батька трьох синів: Богдана, Миколи і Лева - громадсько-політичних діячів загальнонаціонального рівня.

Типовим для Галичини кінця XIX - початку XX ст. було: син священика студіює теологію. Але отець Сильвестр, добре розуміючи нагальні потреби тогочасного українського суспільства, дає своїм синам університетсь­ку освіту. І це, як на мене, найвдаліше рішення батька, найбільше досягнення за життя.

У дослідженні наводяться спогади Богдана Лепкого про стиль щоденного життя на приходстві в с. Поручин, що на Бережанщині. З цього фрагмента отримуємо цінну інформацію про те, що Сильвестр Лепкий разом зі своїм священичим оточенням ніколи не шкодували жертовної праці і за своє недовге життя перетворили Бережанщину „з глухого кута на голосний повіт". І дійсно, Бережанщина, Рогатинщина й Підгаєччина творили тоді виїмко­во свідому українську округу. Крім читалень, „Січей" та інших товариств, отець вів ще і „шкілку", де розводив щепи. Щеплені саджанці щедро роздавав селянам.

Який це взірець для наслідування!

Справедливо дослідник звертає увагу на те, що на­вколо о. Сильвестра гуртувалося чимало письменників, вчених, громадських діячів. Зрозуміло, що знайомство з Андрієм Чайківським, Осипом Маковеєм, Миколою та Корнилом Устияновичами, Іваном Франком мало „обопільні результати".

Важливо, що літературознавець повністю подає спогад Богдана Лепкого „До гєнези Франкового „Мойсея", з котрого довідуємося, як під час перебування 1892 р. Івана Франка на приходстві в с. Жуків між ними зав'язалася суперечка про уже написаний і намальова­ний „Мойсей" Кирила Устияновича. Як же треба було знати предмет (біблійного Мойсея), щоб аргументовано заперечувати Франкові.

Слід звернути увагу, особливо ж аспірантів, сту­дентів, на дослідження В. Качкана „Мала проза Богдана Лепкого", „Із Шевченкіани Богдана Лепкого", „Василь Стефаник у проекції Богдана Лепкого".

А ось і погляд на феномен Івана Липи та Юрія Липи - батька й сина.

Ще й досі керманичів сусідньої „братньої держави" мучить безсоння - не можуть змиритися з тим, що „менший брат" почав згадувати та вивчати власну істо­рію.

В контексті нашої історії минулої й грядущої значне місце займає така постать, як Юрій Липа. Без його праць сьогодні годі серйозно вести мову про минулу історію України, прогностично будувати її майбуття - справед­ливо констатує автор книги.

Хочеться подякувати дослідникові, що він, не шко­дуючи часу та праці, приділив належну увагу феномену українства. Не було б Івана Липи, міністра віросповідань в УНР, що доклав багато зусиль до утвердження автоке­фальної української православної церкви (був у нашо­му місті в 1919 р.), не було б і Юрія Липи, теоретика та будівничого української державності...

Багато зроблено автором, щоб приростити чима­ло знань у п'ятій книжці монографічного серіалу. Спра­ведливі висновки автора про українську культуру як своєрідний прояв європейської духовності.

М. РУДКОВСЬКИЙ

// Рідна земля. - 2003. - 25 верес.