Народній книгозбірні – п'ятдесят

А ви в дитинстві не мріяли стати бібліо­текарем, щоб весь час читати книги? У пра­цівників бібліотек ці слова викликають лише посмішку: їхня професія значно прозаїчніша. І лише один Бог знає, як вдається все-таки бути в курсі літературних новинок, щоб потім давати поради читачам.

Цей рік був багатий на ювілеї. Обласна філармонія, драмтеатр, краєзнавчий музей. Нині естафету круглих дат прийняла обласна універсальна бібліотека ім. І. Франка, їй виповнилося перші п'ятдесят років.       

Храм - мудрості, заклад культури, народна книгозбір­ня, отчий світильник - ось далеко не повний перелік порівнянь, які звучали на урочистому вечорі в кафе „Молодіжне" на адресу ювілярки. На святі були присутні ветерани бібліотеки, нинішні її працівники, гості із 15 республіканських, обласних, міських організацій та установ.

За свою історію людство взяло не одну висоту, але вершиною людської доско­налості є книги. „Книги - морська глибина", - писав І. Я. Франко, чиє ім'я но­сить обласна бібліотека.

До утворення першої дер­жавної, бібліотеки для до­рослих у м. Станіславі були книгозбірні при костьолах, читальні товариства „Про­світи". По Радянській вул., 17, на місці нинішнього стоматкорпусу, знаходилась знаменита бібліотека Смагловського. На превелнкий жаль фонди цих перших вогнищ культури не збереглися. У 1940 році згідно з постано­вою № 635 Ради Народних Комісарів було відкрито по вул. Пушкіна, 1 обласну бібліотеку. Фонд бібліотеки започаткований із пожертву­вань жителів краю. Тоді книг українською мовою було ма­ло, більшість - польською. Перед війною обласна біб­ліотека нараховувала понад 200 тисяч примірників. Тож фонд бібліотеки в основно­му новий, зате особливо ба­гатий відділ періодики: всі видання з 1940 року збері­гаються тут.

Склалася думка, що за ту символічну плату, яка і нині у працівників культури, зокрема, і бібліотекарів особ­ливо - є найнижчою, можуть працювати лише фанати. Першого директора бібліоте­ки В. М. Пашницького спіт­кала доля тисяч репресованих. Великий внесок у роз­виток і популяризацію біб­ліотеки зробили директори минулих літ - Г. Д. Діюк, Г. П. Марченко, М. Я. Сулима, Н. Ф. Чорноног, ветера­ни - Н. Я. Снсоєва, К. А. Келлер, В. П. Ляпіна, Ю. І. Давидова, В. М. Захарченко, Г. І. Княгинцька, Ю. О. Яблоновський. Ну а Н. В. Борисову, Г. І. Лобисевич, Є. В. Лябах, М. І. Волкову, Г. М. Березовську, Л. І. Яковенко, Л. В. Федик - тисячі прикарпатців знають в обличчя, бо користуються їхніми по­слугами щодня. Недаремно бібліотекар - провісник Знання.

Ювілей є ювілей. Понад дві години зайняли лише ві­тання, виступи гостей. Ви­соко оцінена робота дирек­тора М. В. Альби і заступ­ника А. І. Бойко, багатьох працівників. На ювілейному вечорі було вручено 26 грамот і 22 премії працівникам просвітянської ниви, а самій ювілярці дісталося багато чудових ваз, які стануть прикрасою відділів.

Нині, коли йде процес від­родження духовності, роль бібліотечних працівників не­оцінима. Народна книгозбірня живе турботами онов­лення, виховання святого почуття любові до своєї істо­рії, національної культури. На фоні всього цього прикро, звичайно, що досі для за­доволення культурних запи­тів на душу населення при­падає всього 3 копійки.

- Ми були б нещирі, як­би не сказали і про те, що наш сучасний читач хотів би працювати у спеціалізо­ваних читальних залах, ін­дивідуальних кабінетах для вивчення іноземних мов, ко­ристуватись електронним ка­талогом, відвідати бібліотеч­не кафе, - сказала М. В. Альба - директор бібліо­теки - Людині притаманно сподіватися, і ми надіємось на краще.

Л.   МУЛИК

Мулик Л. Народній книгозбірні - п'ятдесят / Л. Мулик // Прикарпатська правда. - 1990. - 20 груд.