Виникла з дару повстанців

Цими днями обласна біб­ліотека імені І. Франка від­значила своє 50-річчя. Проте ця кругла дата говорить лише про вік української бібліотеки радянського часу. Бо першими книгозбірнями в місті були бібліотеки колегіуму єзуїтів, церкви Воскресення, католицьких кос­тьолів. Що ж до першої пуб­лічної бібліотеки, то вона заснована у Станиславові 1872 року, і виникнення її має героїко-романтичне за­барвлення.

...Після поразки антиросійського польського повстан­ня 1831 року один з його учасників Вінцентій Новіна Смагловський, педагог за фахом, опинився в еміграції у Парижі. Там же його до­лю поділяли колишні пов­станці Станіслав Дунін Яновський та Філіп Кулавський.

Ветерани повстання вирішили між собою відкладати щодня по одному франку з тієї не дуже великої пенсії, що виплачував їм уряд республіканської Франції, на придбання книжок. Так у Па­рижі почав формуватись фонд майбутньої Станіславської бібліотеки.

Три польських повстанці стали свідками Паризької Комуни, переносили злигод­ні пруської облоги Парижа у 1871 році. Двоє з них у той час померли від голоду. В. Смагловський вирішив повернутись у Галичину.

Сприяв  йому у  цій справі тогочасний  бургомістр    Ста­ніслава   Ігнаци   Камінський, людина   активна   і   заповзят­лива,   обізнана   в мистецтві, хоча   й   не позбавлена   авантюристичних рис.

І ось бургомістр робить для міста дуже  корисну справу  -  запрошує В. Смагловськото,   який   доставляє з собою 14 скринь з  5000 книг і на  перших  порах зупиняється  в домі   Камінського.

14 січня 1873 року був підписаний фундаменталь­ний акт про те, що Смагловський дарує книжки на власність місту, а воно, в свою чергу, надає їм при­міщення, дародавця оголо­шує пожиттєвим бібліотека­рем з річною платнею 400 злотих римських і надає йому житло.

Перших 15 років бібліоте­ка розміщувалась на друго­му поверсі в новоспорудженому будинку реальної шко­ли по Тисменицькій вулиці (згодом вул. Радянська, 17; нині вул. Незалежності). Після смерті за­сновника бібліотеку коло 1888 року перевели до на­родної школи на пл. Міцневича, 3. Приміщення тут було неналежне, вогке, і чи­мало книг через це було втрачено. Єдиний світлий момент у бібліотечній епопеї того часу - тільки те, що у 1982-93 роках був уперше складений її повний каталог місцевим техніком і літера­тором В. Цісєльським.

А треба сказати, що кіль­кість книг на цей час в біб­ліотеці істотно зросла. При посередництві І. Камінського його стрий, драматург Ян Непомуцен Камінський заповідав Станіславу свою збірку (коло 4000 книг). По­ступив дар і від краківсько­го бібліографа Ширина (коло 3000 книг), а пізніше - від   станіславця   Венсовича.

Однак влада змінилась, і в міста вже нема чи то гро­шей, чи то бажання утриму­вати бібліотеку й бібліотека­ря. Під приводом збереження книжок їх у 1896 р. достав­ляють у магістратське примі­щення, де разом з шафами зашили в грубе полотно, „по­ховавши" таким чином на тривалий час. Репортер газети „Кур'єр станіславовскі" в цей час не без сарказ­му писав, що коли місто не може утримати бібліотеку, то найцінніші книжки німе­цькою, французькою, англій­ською мовами 1700-1830 років видання ліпше було б передати бібліотеці Оссолінських у Львові, а інші - середнім школам міста.

І після першої світової війни бібліотека не мала сво­го приміщення, перебувала „в комірному". Змінивши ряд адрес, у 1939 р. вона знову опинилась у відбудо­ваній ратуші. На цей час її фонд нараховував 30000 примірників. Де зараз її книги - ніхто не може ска­зати. Ймовірно, частина - у державному архіві області, а більшість - втрачена че­рез війни і зміни господарів.

У 1940 році була створена обласна бібліотека, для якої був відведений двоповерхо­вий житловий будинок по вул. Пушкіна, 1. Фонди біб­ліотеки постійно зростали і дорівнюють нині 500000 примірників. Зараз гостро стоїть питання про спеціалі­зоване приміщення для біб­ліотеки. Від 1982 року вона займає ліве крило будинку, де знаходиться сільськогос­подарський технікум.

Під майбутню бібліотеку відведено вигідне місце по вул. Радянській напроти драмтеатру. Проведені пер­ші етапи проектних робіт, але до включення в план будівництва, до початку йо­го, здається, ще далеко. Найбільша публічна книго­збірня міста залишається квартиранткою. Чи ж дійс­но ми відмовляємось від залишкового принципу при плануванні культурних пот­реб, чи використовуємо це тільки як гасло? Ось такі невеселі думки лізуть у го­лову в дні ювілею.

Михайло   ГОЛОВАТИЙ

Головатий М. Виникла з дару повстанців / Михайло Головатий // Західний кур'єр. - 1990. - 20 груд. - С. 6.