БЕЗ КНИГИ НІКОЛИ Й НІКОМУ НЕ ОБІЙТИСЬ

У цьому році, оголошеному Президентом України „Роком 1000-ліття літописання і книж­кової справи", вперше відзначатиметься 30 ве­ресня Всеукраїнський день бібліотек.

У нинішні скрутні часи наша культура, як ба­чимо, злидарює чи не найбільше. Доконче пот­рібне фінансування закладів культури, надто бібліотек, майже припинене державою. І невідомо доки. Зокрема, якщо раніше обласна універ­сальна наукова бібліотека імені І. Франка отри­мувала щорічно 50-тисяч книг, то у минулому році надходжень було 8 тисяч екземплярів, се­ред яких художньої літератури мізер. Причому, значна частина видань - це література, спрезентована приватними шанувальниками книги, у тому числі з-за кордону. За два останні роки Івано-Франківській обласній бібліотеці, яка є базовою, держава не виділила на придбання книг ані копійки.

Водночас, наче обухом по голові вдарив пра­цівників культури, які останнім часом працюють на безоплатному ентузіазмі, указ керівника на­шої держави щодо скорочення видатків на куль­туру на 44,7 відсотка...

Розмовляю з директором обласної універ­сальної наукової бібліотеки ім. І. Франка Марією Вікторівною АЛЬБОЮ.

- Цим дійсно чудовим приміщенням універ­сальної бібліотеки по Пушкіна, 22   пишається обласний центр...

- Це моя радість і мої сльози... Реконструк­цію будівлі, спорудженої в 1913 році, де, як ві­домо, роками знаходились судові органи (пе­редане нам ориміщення було у жахливому ста­ні!) ми розпочали у 1995 році. Останню кімнату нам звільнили у червні 1996-го. А 30 грудня того ж року обласну бібліотеку було відкрито. Кло­потів було предостатньо. Ми повністю замінили систему опалення, освітлення, дах, підлоги, фасад. Коштів катастрофічно не вистачало. Не завжди якісно велись ремонтні роботи. Доводилось ще й як „воювати"... Та була у нас тоді моральна підтримка і розуміння облдержадмі­ністрації, управління культури. Зокрема, допо­магав нам (спасибі йому!) Василь Михайлович Скрипничук.

- На жаль, сьогодні такої реальної підтрим­ки влади заклади культури не відчувають...

-  Шкода... Складається враження, що ни­нішній владі бібпіотеки не потрібні. Хоча знаю окремих керівників нашого краю, мабугь таки вихованих на книзі, які попри першочерговість щодо вирішення складних економічних проблем, все ж дбають про культуру, будучи переконаними, що без належного розвитку культури, мис­тецтва не може буги цивілізованого поступу. Зокрема, великим другом бібліотек, не гостем, а постійним читачем, є голова Рожнятівської райдержадмініотрації Володимир Андрійович Семкович. Працівники культури його району - не поза бюджетом і увагою, вони відчувають впевненість у своїй потрібності, а це так важли­во. Шкода, що таких глибоко інтелігентних ке­рівників серед нинішніх правителів області не­багато.

- Маріє Вікторівно, чи може нині жінка-керівник, зокрема у культурі, реально впливати на закостенілі чиновницькі душі владних чоло­віків?

-  Може! Гадаю, мені це вдавалося. Жінка не може не вболівати, пожіночому наполегли­во і терпляче (до пори, до часу) за справи, за які береться, які потребують саме її незрадливого піклування і захисту.

- Пані Маріє, а народ нині читає? Пам'ятаю часи, коли читачами бібліотек, зокрема, сільсь­ких, були „мертві душі" - радянська звітність вимагала цифр всезростаючих...

-  З великою приємністю кажу, що так, ми пишаємося своїми читачами, серед яких чима­ло професорів, науковців, письменників, студен­тів. Разом з ними ростемо і ми - допомагаємо їм писати наукові  роботи, захищати дисерта­ції, дипломи, і тішимося з того, що робимо до­бру справу. Попри неотримані зарплати, май­бутнє скорочення працівників.

У нашій бібліотеці 13 відділів із просторими читальними залами. На жаль, все менше книг видаємо додому. Через відому причину - брак коштів - намагаємося розширювати географію назв, а не кількість екземплярів. Вдячні ми лю­дям, які дарують нам книги. Так, пан Євген Паранюк з Нью-Йорка часто надсилає нам літера­туру на історичну, краєзнавчу тематику, яка видається українською діаспорою на американсь­кому континенті. Зокрема, маємо від нього ціка­вий альманах „Історія Станіславської землі". Ба­гато книг подарував нам художник Малкош.

-  Знаю, колектив у вас прекрасний, здру­жений, зі своїми традиціями, поглядами, плана­ми...

- Це найбільша моя радість. Усі без винят­ку вартують доброго слова. Роками добре працюється нам з А. І. Бойко, Г. В. Горбань, Л. І. Яковенко, Л. І. Жирик, Н. М. Мотчук, Л. В. Бабій і багать­ма іншими професіоналами, які дбають про престиж обласної універсальної бібліотеки.

- Послуги у вас платні?

-  Це єдині і дуже мізерні наші прибутки, згідно затверджених Кабінетом Міністрів Украї­ни платних послуг у сфері культури. 3 гривні коштують облікові документи - читацький кви­ток, формуляри. А ще - за кожен простроче­ний день беремо один відсоток від вартості кни­ги. Якщо, приміром, читач хоче продовжити на місяць термін користування книгою - платить 50 копійок, наступного місяця - гривню. Виго­товляємо ксерокопії, 25 копійок за сторінку. І так живемо-розвиваємося...

-  Маріє Вікторівно, про що мріється вам і вашим працівникам напередодні професійно­го свята, крім зарплати?

-  З тривогою думаємо про передплату на перше півріччя наступного року. Де взяти кош­ти? Хто допоможе нам забезпечити наших чи­тачів хоча б найнеобхіднішими виданнями?

Мріємо про те, щоб читачами єдиної в області універсальної бібліотеки стали місцеві керівники. Щоб не цуралися наших проблем. Без книги, а отже без уваги до неї їм таки не обійтися.

Розмову вела Тамара ЛЕЙБ'ЮК

Альба М. Без книги ніколи й нікому не обійтись :  [розмова з дир. ОУНБ ім. І. Франка М. Альбою / записала Тамара Лейб'юк] // Світ молоді. - 1998. - 25 верес. - С. 2.