„СУМНИЙ СВЯТИЙ ВЕЧІР У 47-ІМ РОЦІ...”

(Різдвяна поезія Михайла Дяченка)

Пошанування загальнолюдських ціннос­тей, глибока релігійність були притаманні найкращим захисникам свободи України. Михайло Дячепко з Боднарова - один з них. Його вірші, присвячені Різдвяним святам, вмістили в собі світлий щем туги за цим радісним зимовим празником, непе­реборне бажання вільно колядувати і реа­льне відображення пекучого болю і суму у хатах, де за убогий святий вечірній стіл сідала осиротіла без батька родина. Для поета вірші-коляди стали теж і щасливою сповіддю, що ще живим зустрічає Різдво, надією на ліпші часи і співчуттям всім, хто не може прославляти Бога у рідному краю.

Поезії різдвяної тематики зустрічаємо в Михайла Дяченка-,,Боєслава" порівняно часто, зокрема, „На столі на сіні" (1946 р.). „Повстанський Свят-вечір" (1947 р.), „Гей, в Україні" (1948 р.) та інші.

Душевний лад поета-підпільника дивним чином збігся із думами і настроєм народ­ним, а тому його коляди були дуже попу­лярні серед людей і виконувалися впродовж десяти років.

Найбільш запам'яталася в народі коляда „На столі на сіні", що дала назву однойме­нній збірці підпільних поезій. Нестерпний біль проймав душу, хто слухав коляду, бо трагізм понищення українських родин контрастував із світлою мелодією „Нова радість стала", на мотив якої і виконува­лась коляда Михайла Дяченка-„Боєслава".

Людям так сподобалася різдвяна поезія, що вони напевно ще при житті поета вносили свої зміни та доповнення, залежно від ситуації часу, а тому можемо зустріти різночитання текстів у збірках Марка Боєслава та народних інтерпретаціях. У друко­ваному тексті вірша-коляди „На столі на сіні" ми, наприклад, не знаходимо слів: „На Різдво уранці сніжок пролітає..", а в народній традиції маємо ці рядки. Можливо, це один із рукописних варіантів коляди Михайла Дяченка, який він пустив межи люди, або, зрештою, добровільне співавторство народу, про яке вже, зрозу­міло, поет ніколи не дізнається.

Очевидно, перу Дяченка-„Боєслава" на­лежить й інша коляда „Сумний Святий Вечір...", знана по всій Галичині у різних варіантах і виконувана теж на мотив „Нова радість стала". Її появу дослідники датують навіть 1943 роком (Григорій Дем'ян. Шлях Перемоги. - 1995. - №11. - С 5). Вона була настільки актуальна та органічна для післявоєнних поезій, що у первісному варіанті змінювали спочатку тільки рік Святого Вечора, залишаючи текст коляди недоторканим, а відтак часто доповнювали деякі її місця так, що вона згодом стала народною. За тематикою і мовно-стилісти­чними, архітектонічними особливостями „Сумний Святий Вечір..." збігається з іншими поетичними творами Михайла Дя­ченка-,Боєслава", а також тематично повторює прозу з різдвяними фрагментами.

Нам вдалося записати на Івано-Франківщині та в околицях Боднарова, в якому, правдоподібно, поет і створив невстановлений поки що оригінал твору, декілька варіантів цієї уже народної коляди. А найбільш вірогідно повний текст коляди під назвою „Сумна Вечеря 46-го року" із літературними нашаруваннями та значними доповненнями до тексту оригіналу подала львівська газета „За вільну Україну" (1991. - №4-5. - С. 4).

Справжня поезія, а такими є коляди Михайла Дяченка-,,Боєслава", через роки забуття і мовчання повертаються до нас неодмінно, але уже в ореолі народному та існують самі собою, незалежно від їхнього творця і стають нашим загальним надбанням.

Петро ДРОГОМИРЕЦЬКИЙ

Драгомирецький П. „Сумний Святий Вечір у 47-ім році..." : Різдвяна поезія Михайла Дяченка / Петро Драгомирецький // Нова Зоря. - 1996. - № 1. - С. 6.

„Сумний  Святий Вечір 47-ім році"

(На мелодію „Нова радість стала")

Сумний Святий Вечір

Сорок сьомім році,

По всій нашій Україні

Плач на кождім кроці.

Сіла вечеряти

Мати з діточками,

Заким мала вечеряти,

Вмилася сльозами.

Сіли вечеряти,

Діти ся питають:

-Мамо, мамо, де наш тато?

Чом не вечеряють?

Батько наш далеко,

В дикому Сибіру,

Споминає Святий Вечір

І нашу славну Україну...

О, Ісусе милий,

Змилуйся нам нині,

Даруй волю, щастя й долю.

Нашій немьці-Украіні.

„На столі на сіні"

На столі на сіні

Свічка сльози ронить,

Сумно у хатині -

Мати б'є поклони:

О, змилуйся, Христе.

Зглянься, Божа Мати, -

Замініть мої Ви сльози

І тяжке прокляття.

Де ж ти, любий сину?

Де ж ти, мила дочко?

І цілує, к серцю тулить

У крові сорочку.

На Різдво уранці

Сніжок пролітає,

Сива мати, мов зозуля,

З горя умліває...

Вислухай молитву,

Боже щедрий, Боже! -

Хай блаженна зброя

Ката переможе!