Райони Івано-Франківської області
Богородчанський район
Верховинський район
Галицький район
Городенківський район
Долинський район
Калуський район
Коломийський район
Косівський район
Надвірнянський район
Рогатинський район
Рожнятівський район
Снятинський район
Тисменицький район
Тлумацький район
Територія - 0.8 тис.кв.км
Населення - 70.1 тис. чол.,
в тому числі: міське - 11.9 сільське - 58.2
Богородчанський район утворено у 1939 році.
Районний центр - селище міського типу Богородчани, розташоване на правому березі гірської річки Бистриці-Солотвинської. Перша письмова згадка про Богородчани належить до 1441 року.
У першій половині XVIII ст. в околицях Богородчан активно діяли загони опришків на чолі з О. Довбушем. У другій половині XIX ст. у Богородчанах перебував відомий прогресивний діяч і поет А. Могильницький.
До найдавніших поселень Богородчанщини відноситься селище Солотвин, яке вперше згадується під назвою Краснополь у Галицькому літописі XII ст. Починаючи з другої половини XVIII ст. у Краснополі розвиваються різні промисли: ткацтво, шевство, столярство, кушнірство, ковальство, малярство. Але найбільш прибутковим на той час вважався видобуток солі. Сіль вивозили ріками Бистрицею і Дністром до Галича, а звідти за кордон. Розвиток соляного промислу згодом став причиною зміни назви населеного пункту Краснополь на Солотвин.
Першими на території району виникли поселення - Жураки, Підгір'я, Старі Богородчани (1441р.), Дзвиняч (1450р.).
На території району знаходиться пам'ятка архітектури XVII ст. - Манявський скит. Монастир заснований у 1612р. міщанином І. Княгиницьким, родом з м. Тисмениці.
Територія - 1.3 тис.кв.км
Населення - 32.2 тис. чол.,
в тому числі: міське - 6,4 сільське - 25,8
Верховинський район утворено у 1966 році.
Районний центр - смт. Верховина (до 1962 р. - село Жаб'є). Перша письмова згадка про нього датується 1424 роком. В першій половині XIX ст. у Жабйому і сусідніх селах діяли опришки на чолі з М. Штолюком.
Верховинський район знаходиться на півдні Івано-Франківської області в межах Гуцульських Карпат (Чивчини, Чорногора, Гринява). По Чивчинському хребту на протязі 45 км проходить державний кордон з Румунією.
До найдавніших поселень відносяться села Красноїлля (стара назва - Дідушкова річка), Довгополе, Криво рівня. Село Криворівня - одне з найбільших сіл району, вперше про нього згадується у 1719 році.
Села Буркут, Голови, Довгополе, Красноїлля, Криворівня відомі тим, що тут перебували Леся Українка, Іван Франко, Ольга Кобилянська, Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник та інші. Гуцульський край справив велике враження на Коцюбинського і він написав повість «Тіні забутих предків». У с. Красноїлля (1906 -1912 рр.) жив український письменник Гнат Хоткевич, де він написав повісті «Камінна душа», «Довбуш» та ін. Саме в цьому селі ним був створений відомий за межами України аматорський Гуцульський театр. Сьогодні тут відкрито музей Гната Хоткевича.
Літературно-меморіальний музей Івана Франка відкрито у 1953 р. в с. Криворівня, де у літні періоди з 1906 по 1914 рр. письменник жив з сім'єю.
Основне багатство району - карпатський ліс.
Територія - 0.7 тис.кв.км
Населення - 68,8 тис. чол.,
в тому числі: міське - 24,5 сільське - 44,3
Галицький район утворено у 1939 році.
Районний центр - мальовниче місто Галич, у стародавніх літописах вперше згадується у 898 році. В 1367 році він дістав від польського уряду магдебурзьке право.
Археологічні дослідження поблизу міста, в селах Крилосі, Комарові, Підгородді, Вікторові свідчать, що на цій території людина оселилась ще в добу міді-бронзи.
Стародавній Галич розкинувся на Криловській горі, біля її підніжжя у межиріччі Лукви та Мозолевого потоку аж до Дністра. Вдале географічне розташування міста у поєднанні з штучним укріпленням полегшувало його захист. Ще й досі збереглися залишки п'яти рядів могутніх фортечних валів, що досягають висоти близько 25 м. Тепер тут і міститься філіал обласного краєзнавчого музею «Давній і сучасний Галич».
Найбільшого піднесення досяг Галич за Ярослава Осмомисла (1153-1187), оспіваного в «Слові о полку Ігоревім». Найвизначнішою архітектурною пам'яткою Галича був Успенський собор, збудований за князювання Ярослава Осмомисла у 1157 році, фундаменти якого досліджені археологами.
До найдавніших поселень відносяться Бовшів (1153 р.), Дитятин (1424 р.), Мединя (1441 р.).
У 1901-1902 рр. в селі Вікторів жив і творив український композитор Д. Січинський. Вихідцем з с. Тустань є відомий український педагог, перекладач, лексикограф XVI ст. Лаврентій Зизаній.
Район багатий на природні копалини - марганцеву руду, гіпсово-ангідридні пласти, вапняки, мергелі, суглинки, глину, пісок, гравій. Завдяки цьому тут розвивається місцева промисловість. Провідна галузь промисловості - харчова. На території району розташована Бурштинська ТЕС.
Територія - 0.7 тис.кв.км
Населення - 64.0 тис. чол.,
в тому числі: міське - 15.1 сільське - 48.9
Городенківський район утворено у 1939 році. Він розташований у степовій зоні правобережжя Дністра.
Центр району - м. Городенка.
Письмові згадки про неї належать до кінця XII ст. як про власність галицького князя Ярослава Осмомисла. На околицях Городенки знайдено кам'яні знаряддя праці доби міді та бронзи, поховання доби бронзи.
Визначною архітектурною спорудою міста є костьол, побудований в 1760 році. Пам'яткою архітектури є залишки замку, збудованого за часів панування магната Михайла Чарторийського.
До найдавніших поселень району відносяться села Стрільче (1436 р.), Незвисько (1440 р.), Чернятин (середина XV ст.).
Чернятин розташований на вододілі між ріками Прут і Дністер. Під час визвольної війни українського народу 1648- 1654 рр. велика група жителів с. Чернятина перебувала в загоні повстанців, очолюваних С. Височаном. У Чернятині живе самодіяльна художниця П. Хома. В Тишківцях народився О. Шухевич (1850-1915).
З історією Городенки пов'язана громадсько-культурна діяльність письменників А. Крушельницького, О. Левицького, І. Плешкана, художниці О. Плешкан.
У 1900 році в селі Чортовець жив український письменник В. Стефаник.
У Городенківському районі провідне місце займає сільське господарство.
Територія - 1.6 тис.кв.км
Населення - 72.3 тис. чол.,
в тому числі: міське - 25.6 сільське - 48.9
Долинський район утворено у 1939 році. Районний центр - м. Долина, яке виникло приблизно у другій половині X ст. Заселення цих земель було певною мірою зумовлене наявністю покладів солі серед густих лісів. Тут побудували Вознесенський монастир, у якому з 1112 року монахи почали писати своєрідний літопис Долини. В 1525 році Долині було надане магдебурзьке право.
До давніх населених пунктів відносяться Гошів (1469 р.), Міжріччя (1371 р.), Тисів (1464 р.).
Найдавніше місто на території району - Болехів. Болехів - місто обласного підпорядкування. Перша письмова згадка про «болехівські землі» належить до 1371 року. У 1546 році в Болехові, на Старій Бані, було споруджено перше підприємство - солеварню.
3 історією Долинщини тісно пов'язані імена видатних людей. До них насамперед належить Н. Кобринська (1855-1920) - відома українська письменниця і громадська діячка, організатор жіночого руху на Прикарпатті. Спільні справи єднали Н. Кобринську з О. Кобилянською, яка часто відвідувала Болехів у 20-х роках XX ст. У 80-х роках ХІХ ст. тут перебував Франко. У с. Лолині він написав ряд оповідань, а згодом на основі місцевого матеріалу створив драму «Украдене щастя».
На Долинщині народились: українська громадська діячка О. Рошкевич, художниці О. Грицай, Г. Захарясевич, композитори В. Верховинець, Л. Лопатинський, заслужена артистка України Н. Наум, поет-політв'язень 3. Красівський.
Природні багатства району - нафта, попутний газ, сіль, сірка, залізна руда, марганець, мінілітові сланці, цегельна глина, гравійно-галькові відклади, карпатські пісковики. Основними галузями промисловості є лісова, будівельних матеріалів, легка (харчова та побутового обслуговування).
Територія - 0.6 тис.кв.км
Населення - 61.6 тис.чол.,
в тому числі: міське - 2.6 сільське - 59.0
Калуський район утворено у 1939 році.
Центр району - Калуш, місто обласного підпорядкування. Розкинулося воно на берегах річки Сівки - притоки Дністра. На його території утворено Калуську міську Раду народних депутатів.
Вперше Калуш згадується в письмових джерелах з середини XIII ст. Місто займає територію 0,07 тис.кв.км. Проживає в ньому 72,4 тис.чоловік. Калуш як місто одержав магдебурзьке право у 1549 році.
До найдавніших поселень Калуського району відносяться села Станькова (1158р.), Завій (XIII ст.), Голинь (1391 р.), Новиця (XIV ст.).
Вихідцем із с. Старий Угринів є Провідник ОУН, борець за незалежність України Степан Бандера (1909-1959рр.). У Калуші народились: заслужений артист України І. Рубчак (1874-1952рр.) та український письменник М. Козоріс (1882-1937рр.).
Надра району багаті на калійні руди, торф, газ, поклади цегельно-черепичної сировини.
Територія - 1.0 тис.кв.км
Населення - 107.1 тис. чол.,
в тому числі: міське - 12.9 сільське - 94,2
Коломийський район утворено у 1939 році. Коломия - місто обласного підпорядкування, районний центр. На його території утворена Коломийська міська Рада народних депутатів. Перша літописна згадка про Коломию датується 1240 роком. В 1405 році місто одержало магдебурзьке право.
Коломия завжди була важливим політичним і культурним центром. З містом пов'язана діяльність І. Франка (1856-1916), М. Павлика (1853-1915), О. Терлецького (1850-1905).
В Коломиї жили і працювали: український педагог і громадський діяч Й. Кобринський (1818-1901) - засновник музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Йосафата Кобринського, син І. Франка - Петро Франко (1890-1941), художник Я. Пстрак, поет Ю. Шкрумеляк, письменниця І. Вільде. Тут народився відомий український композитор, народний артист України А. Кос-Анатольський.
В Коломийській гімназії вчилися майбутні письменники, громадські діячі В. Стефаник (1871-1936), М. Черемшина (1874-1927), М. Ірчан (1897-1937), П. Козланюк (1904-1965).
На території Коломийського району розташовані найстародавніші поселення на Покутті: смт. Отинія ( XIII ст.) - головний опорний пункт під час селянського повстання під проводом С. Височана (1848); смт. Печеніжин (XIV ст.) - місце народження О. Довбуша (1700-1745), керівника руху опришків на Покутті; с. Коршів (в письменних джерелах згадується вперше у 1434 році).
Коломия - квітуче індустріальне місто, культурний центр Покуття.
У Коломийському районі на площі біля 70 га поблизу с. Княж-двір зберігся тис Ягідний - Княждвірський тисовий гай. Княж-двірські ліси - привабливий куточок Карпатського передгір'я, найбільший тисовий заповідник на Україні.
Територія - 0.9 тис.кв.км
Населення - 93.5 тис. чол.,
в тому числі: міське - 16.2 сільське - 77,3
Косівський район утворено у 1940 році.
Косів - місто районного підпорядкування, розташоване на берегах Рибниці, відоме в Україні як центр Гуцульщини.
Археологічні знахідки, зокрема, кам'яні сокири та бронзові вироби, свідчать про те, що територія сучасного міста була заселена за часів неоліту й міді.
Перші письмові відомості про Косів знаходимо в грамоті литовського князя Свидригайла від 1424 року. Спочатку це місто мало назву Риків, потім - Косів.
До стародавніх поселень належать села Кобаки (в письмових джерелах село згадується на початку XV ст. під назвою Здвижен), Кути (1448 р.), Вижній Березів (1412 р.).
Селяни Косівщини брали активну участь в опришківському русі XVII-XVIII ст. У с. Космач діяв загін О. Довбуша. Славний ватажок трагічно тут і загинув у 1745 році.
В 20-30-х роках Косів стає центром гуцульського прикладного мистецтва. У творах косівських різьбярів дістали дальший розвиток художні традиції майстрів Яворова, Річки, Брустурова. Твори косівського різьбяра і мосяжника В. Девдюка експонувались на виставках у Львові, Кракові, Відні, де відзначались нагородами. З майстерні Девдюка вийшло чимало талановитих різьбярів, серед них В. Кабин, П. Баранюк, М. Тимків, син Девдюка - Микола.
Тут народились, жили і працювали відомі за межами України люди, зокрема: українські письменники та громадські діячі М. Павлик, Г. Павлик, М. Черемшина (І. Семенюк), М. Колцуняк, Д. Павличко, М. Влад, Р. Іваничук, Т. Мельничук, М. Яновський, А. Красовський (Андрій Грім), Б. Радиш; різьбярі В. Гавриш, Ю. Шкрібляк, В. Шкрібляк, М. Шкрібляк, С. Корпанюк, І. Корпанюк, майстри кераміки П. Цвілик, Н. Вербівська, М. Рощибюк.
Масовою професією тут стало ткацтво, зокрема ліжникарство і килимарство. Ліжники яворівських майстрів експонувалися на Всесвітній виставці у Монреалі в 1967 році.
Сьогодні цей край відомий як центр туризму та народних промислів на Прикарпатті.
Територія - 1.3 тис.кв.км
Населення - 113.9 тис. чол.,
в тому числі: міське - 41,8 сільське - 72,1
Надвірнянський район утворено у 1965 році.
Районний центр - Надвірна. Місто розташоване на правому березі річки Бистриця-Надвірнянська. Вважають, що заснування Надвірної відноситься до 1596 року.
Під час народно-визвольної війни 1648-1654 рр. сюди підходили загони Максима Кривоноса. В ХУІІ-ХУШ ст. біля Надвірної діяли загони опришків В. Гліба, Г. Кардаша, О. Довбуша.
У другій половині XIX ст. неподалік від Надвірної почали видобувати нафту. У 1967 році у Надвірній споруджено пам'ятник «100 років Надвірнянської нафти». Сьогодні Надвірна - один з найбільших промислових центрів Прикарпаття.
До стародавніх поселень належать села - Красна (1455 р.), Назавизів (1479 р.), Перерісль (1485 р.), Пнів (1482 р.), Тисменичани (1437р.). Неподалік від Надвірної збереглися залишки Пнівського замку, який у 1676р. витримав довготривалу облогу турецько-татарських загонів.
На початку XVII ст. серед Карпатських гір засновується хутір Яремча. Сьогодні Яремча - місто обласного підпорядкування, місто-курорт, центр туризму, відомий далеко за межами нашої країни.
Вихідцем із смт. Ланчина є український поет Ю. Шкрумеляк. В с. Білі Ослави народилася і жила дитяча поетеса Марійка Підгірянка (1881-1963рр.). Нині її ім'я носить обласний ляльковий театр.
Природні багатства району - нафта, газ, кам'яні солі, великі лісові масиви. Основу економіки становить нафто- та газовидобуток, а також нафтопереробна, лісозаготівельна, деревообробна та меблева промисловість.
За межами України відома продукція нафтопереробного заводу, лісокомбінатів.
Територія - 0.8 тис.кв.км
Населення - 55.2 тис. чол.,
в тому числі: міське - 11.0 сільське - 44,2
Рогатинський район утворено у 1965 році.
Районний центр - Рогатин, розташований на березі річки Гнилої Липи, притоці Дністра. Територія нинішнього Рогатина була заселена з давніх часів. В його околицях знайдено крем'яні знаряддя праці і посуд доби міді та бронзи. Рогатин - давнє прикарпатське місто. Перші письмові повідомлення про нього належать до XII ст.
Місто стає відомим як осередок ремесла і торгівлі. У 1520 році під час нападу татарської орди потрапила у полон дівчина-красуня Настя Лісовська (Роксолана), яку кримський бей продав турецькому султану Сулейману Пишному.
До давніх поселень Прикарпаття належать поселення району - Конюшки, Пуків, Вербилівці, Черче. Перша письмова згадка про Черче датується 1433 роком. Поселення існувало тут вже у XIII столітті. Черченський курорт є справжньою народною здравницею і відомий далеко за межами України. Основні лікувальні фактори курорту - мінеральні і сірководневі джерела, торфова грязь.
На Рогатинщині народились український філолог і педагог І. Огоновський. Тут жили і працювали громадські діячі: письменники А. Крушельницький, Д. Лукіянович, історик І. Крип'якевич, художник Ю. Панькевич.
Територія - 1.3 тис.кв.км
Населення - 77.2 тис. чол.,
в тому числі: міське - 23, сільське - 54.2
Рожнятівський район утворено у 1940 році. Рожнятів - селище міського типу ( з 1940 р.), центр селищної Ради, розташований на річках Дубі та Чечві.
Рожнятів відомий з XII ст. Перше поселення виникло в долині річки Дуби як невеличка осада, яка називалася Старим селом. Ця назва збереглася за частиною селища і дотепер.
В кінці XVIII ст. в Рожнятові значного розвитку набуло ремесло.
До стародавніх поселень належать селища міського типу Брошнів-Осада (XVI ст.), Перегінське (перша письмова згадка датується 1292 роком), с. Цінева (1636-1637 рр.), с. Красне (1450р.).
Багато селян Красного 1648 року приєдналось до повстанського війська С. Височана.
У XVIII ст. жителі Перегінського брали активну участь у русі опришків. Відзначився сміливими діями Федір Бизор, якого О. Довбуш призначив ватажком. У Перегінському декілька разів у жовтні 1739 року та восени 1744 року бував сам Довбуш.
У Берлогах народився український бібліограф І. Левицький (1850-1913рр.). Його бібліографічні праці відзначалися повнотою і точністю опису, зберігаючи і досі своє наукове та довідкове значення.
Вихідцем із с. Ясень є український письменник і фольклорист І. Вагилевич. У столітній ювілей видання «Русалки Дністрової» (1937р.) в селі йому встановлено пам'ятник.
У 1891 році мешканець Небилова І. Пилипів, шукаючи кращої долі, покинув рідне село і виїхав до Канади, поклавши початок багатотисячній трудовій еміграції з Галичини.
Територія району зайнята лісами, що стало основою розвитку лісової промисловості.
Геологи знайшли поблизу Рожнятова чималі запаси нафти і газу. З 1958 року швидкими темпами почала розвиватися нафтогазова промисловість. Рожнятів стає нафтовим районом.
В економіці району провідне місце займають такі галузі промисловості, як деревообробна і нафтогазовидобувна.
Територія - 0.6 тис.кв.км
Населення - 71.6 тис. чол.,
в тому числі; міське - 15.5 сільське - 56.1
Снятинський район утворено у 1940 році.
Місто Снятин - районний центр, розташований на лівому березі ріки Прут.
На території міста знайдено скарб та велику кількість окремих срібних римських монет ІІ-ІV ст. Перші відомості про Снятин належать до 1158 р.
Снятин названо ім'ям власника міста - воєводи Костянтина Сірославовича, відомого воєначальника і боярина при дворі галицького князя Ярослава Осмомисла, який в літописі іменується Кснятин, Костянтин.
На Снятинщині в 1490 році відбулось відоме антифеодальне повстання під проводом Мухи.
До стародавніх поселень району належать Балинці (1462 р.), Заболотів (1579 р.), Рудники (друга половина XV ст.), Стецева (1472 р.).
Багато мешканців Снятина стали знатними людьми. Найбільш відомі - видатний український письменник-новеліст В.Стефаник (в с. Русові він проживав і творив все своє життя), народний художник, лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка В. Касіян, письменниця демократичного напрямку, публіцистка й громадська діячка Н. Кобринська (Озаркевич), композитор і педагог Р. Симович (у 1954 р. його було удостоєно звання заслуженого діяча мистецтв України), письменник П. Мельник (псевдонім Петро Голота). В Снятині відкрито літературно-меморіальні музеї в будинках, де жили українські письменники В.Стефаник (1941р.), Марко Черемшина (1949р.).
Територія - 0.7 тис.кв.км
Населення - 85,1 тис. чол.,
в тому числі: міське - 16.3, сільське - 68.8
Тисменицький район утворено у 1939 році.
Районний центр - місто Тисмениця. Перші згадки про Тисменицю вміщено в Іпатіївському літописі 1143 року.
З 1449 року місто здобуває магдебурзьке право і починає зростати економічно. В XV-XVII ст.ст. воно стає одним із значних ремісничих і творчих центрів Прикарпаття.
Вигідне географічне положення міста сприяє його швидкому зростанню. У Тисмениці розташоване колективне хутрове підприємство «Тисмениця». Це велике, обладнане новою технікою сучасне підприємство, продукція якого широко відома за межами нашої країни.
Найдавніші поселення району - Братківці (1447 р.), Марківці (1461 р.), Старі Кривотули (1436 р.), Угринів (1440 р.), Черніїв (1404 р.).
У с. Узин народився відомий мовознавець І. Гануш (1858- 1887 рр.), а у с. Чернієві - польський письменник вірменського походження К. Абгарович (1856-1909 рр.), автор досліджень про Ю. Федьковича, в Тисмениці - Й. Княгницький, Іван Озаркевич - в Драгомирчанах.
Територія - 0.7 тис.кв.км
Населення - 55.0 тис. чол.,
в тому числі: міське - 13.0, сільське - 49.0
Тлумацький район утворився у 1939 році.
Тлумач - районний центр, розташований на березі річки Тлумачик. Перші письмові згадки про місто належать до XII століття. За час князювання Ярослава Осмомисла було засновано поселення товмачів. Назва поселення Товмач - польською мовою - Тлумач.
На кінець XVII ст. Тлумач мав вигляд типового феодального містечка.
В 1648-1654 рр. мешканці міста брали активну участь у національно-визвольній боротьбі українського народу. Коли військо Б. Хмельницького восени 1648 року з'явилося на Прикарпатті, в Обертині організувався загін повстанців під керівництвом Літуся.
До стародавніх поселень Тлумацького району належать с. Петрилів (1378 р.), смт. Обертин (1416 р.), с. Долина (1395 р.).
У Хотимирі народилися поет і перекладач К. Климкович та український мовознавець Б. Кобилянський, у Долині - скульптор М. Бринський.
Район багатий на поклади будівельних матеріалів: кварцовий пісок, вапняк, мертель, гравій, червону глину, бутовий камінь тощо. Розробляються поклади торфу.
