Концепція розвитку бібліотечної справи України
Розроблено Секцією директорів ОУНБ Української бібліотечної асоціації
Проект пропонується розглядати в якості робочого варіанту, в який кожен може вносити свої доповнення, вилучати окремі абзаци, деталізувати або ж узагальнювати запропоновані висновки та напрями, допускається надання власного варіанту Концепції. Всі зміни і доповнення подавати за розділами I-V, відповідно до сторінок.
I. Вступна частина
Бібліотеки України є однією з основних складових культурної, освітньої та інформаційної структури держави, найважливішим інструментом у формуванні громадянського суспільства. На сучасному етапі суспільні трансформації впливають на бібліотеки наскільки рішуче, що змінюють не тільки всю систему бібліотечної праці і бібліотечних ресурсів, але і вперше ставлять питання про «межі» бібліотечного простору і самих основах існування традиційних бібліотек та їх функцій.
Для бібліотек України як суб’єктів суспільних трансформацій характерні такі основні періоди соціально-економічного розвитку:
• 1965-1975 рр. - активізація наукових досліджень, пошук критеріїв ефективності діяльності бібліотеки, спроби застосування госпрозрахунку, впровадження наукової організації праці;
• 1976-1985 рр. – уповільнення розвитку економічних складових бібліотечної діяльності, утвердження бібліотеки як ідеологічної установи;
• 1986-1990 рр. - реформування базових засад соціальної організації бібліотечної діяльності, відкриття своїх фондів, впровадження ринкових важелів господарювання за умов загальної лібералізації політики держави;
• 1991-1994 рр. – кризовий стан, зумовлений значним зменшенням і нестабільність фінансування, руйнація бібліотечної інфраструктури, пошук можливостей для підтримки життєдіяльності бібліотек;
• 1995-2005 рр. - формування базових складових функціонування бібліотеки у правовому полі, створення багатоканальної системи фінансування, активне запровадження нових інформаційних технологій;
• 2006-2012 рр. – перехід до інтенсивного розвитку, формування нового соціокультурного образу бібліотеки, яка здатна ефективно забезпечувати сучасні потреби користувачів у бібліотечно-інформаційних продуктах та послугах на основі широкого використання інформаційних технологій, орієнтація на інтеграцію внутрішніх і зовнішніх інформаційних ресурсів з метою сприяння інформатизації та інтелектуалізації суспільства.
Бібліотеки є частиною національної інформаційної системи України, вони забезпечують доступ до знань та інформації для всіх громадян, беруть участь в економічному, соціальному й культурному розвитку своїх територій, підтримують етнічну, культурну, мовну і релігійну різноманітність, культурне самовизначення і самобутність. Завдяки своїй доступності бібліотеки мають стратегічну можливість удосконалювати якість і демократичні засади життя громадян, активізувати суспільне життя місцевих громад.
В останнє десятиріччя на різноманітних конференціях, форумах, професійних нарадах бібліотекарів ведеться активний діалог про побудову в Україні інформаційного суспільства, суспільства знань. Україна належить до числа країн, які знаходяться на початкових етапах його формування. Серед базових передумов формування інформаційного суспільства, суспільства знань: широкий доступ до інформації без будь-яких обмежень, нарощення інформаційного та інтелектуального потенціалу. Бібліотеки покликані допомагати громадянам користуватися перевагами інформаційного суспільства, реалізуючи їх право на доступ до інформації і знань, забезпечувати можливості для комунікації всередині місцевих співтовариств і між ними незалежно від їх масштабу. Пріоритетне значення для них має забезпечення доступу до локальних інформаційних ресурсів, формування інформаційної культури громадян, сприяння ліквідації в суспільстві інформаційного нерівності.
Одночасно бібліотеки виконують місію просвіти, збереження культурної спадщини, несуть серйозну відповідальність відносно читання, підтримуючи і розвиваючи читацьку культуру. Вони покликані внести свій внесок у створення та зберігання цифрової інформації, що відноситься до публічного надбання в сфері освіти, науки і культури, збереження культурної спадщини людства.
В Україні не існує єдиної національної бібліотечної моделі. Але сучасна бібліотека може визначатись як інтегративний інститут, який включає інформаційні та культурні компоненти. Місія бібліотек продиктована посиленням значення інформації і знань в якості каталізатора суспільного розвитку. Вона має декілька аспектів: сприяння розвитку знань шляхом забезпечення вільного доступу до інформації та збереження документованих знань як суспільного надбання.
Збереження і примноження традицій бібліотек як центрів місцевої культури має підкріплюватися їх включенням в більш широке інформаційне коло і культурний простір. Саме бібліотеки повинні стати ключовою ланкою у створенні єдиного інформаційно-бібліотечного простору України, у встановленні прямих інформаційних зв’язків регіонів нашої держави із зарубіжними країнами.
Метою створення даної Концепції є визначення магістрального напрямку розвитку бібліотечної справи України на тривалий період. На її основі повинна формуватися державна політика нашої країни в галузі бібліотечної справи, що буде реалізовуватись відповідними законодавчими документами та нормативно-правовими актами. Ця Концепція містить обґрунтовані цілі,принципи , завдання та напрями розвитку бібліотечної справи в Україні на період до 2020 року.
Бібліотеки в цій концепції розглядаються як соціальний інститут, який підтримує і пропагує ідеї демократії, який просуває державні реформи, активно впливає на процеси науки, освіти, соціального розвитку, економіки, культури. Послуги, що надаються бібліотеками громадянам України, є одним з чинників підтримки державної соціально – економічної політики, сприяють культурному розвитку громадян, забезпечують вихід України в загальносвітовий інформаційний простір.
Законодавчу і нормативну базу бібліотечної справи в Україні складають: Конституція України, яка визначає права громадян на вільний доступ до інформації, культурних цінностей і користування установами культури; профільні закони «Про бібліотечну справу», «Про обов’язковий примірник документів», нормативно-правові акти з питань бібліотечної справи, стандарти і нормативи в галузі бібліотечної справи,що визначають правові основи діяльності бібліотек в Україні.
Бібліотечна справа є важливою складовою інформаційної, освітньої та культурної сфери життєдіяльності суспільства, що охоплює наукові, організаційні, правові, технологічні, економічні та інші питання, пов’язані з накопиченням, обліком, зберіганням та використанням документних інформаційних ресурсів на різних носіях.
В Україні функціонує 37466 бібліотек різних систем і відомств та форм власності.
Зокрема станом на 1січня 2011року (відповідно до інформації, наданої бібліотеками-методичними центрами): публічні бібліотеки – 18172, у тому числі спеціалізовані для дітей та юнацтва; освітянські бібліотеки всіх рівнів – 17532; бібліотеки вищих навчальних закладів – 222; бібліотеки системи Національної Академії наук України – 104; бібліотеки системи Української академії аграрних наук – 257; медичні бібліотеки всіх типів – 900; бібліотеки Українського товариства сліпих – 78.
Крім того, в Україні функціонують бібліотеки системи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ, профспілкові, технічні бібліотеки та інші відомчі та спеціалізовані бібліотеки, інформація про кількість та стан яких не досліджена.
Міністерство культури координує діяльність публічних бібліотек, яким повинна приділятися особлива увага держави, оскільки саме вони в першу чергу вирішують завдання щодо надання вільного доступу до інформації кожному громадянину за місцем проживання.
Із загальної кількості публічних бібліотек: 4 – мають статус національних (Національна парламентська бібліотека України , Національна бібліотека України для дітей, Історична бібліотека України , Одеська наукова бібліотека імені Горького); 2– державні ( Державна бібліотека України для юнацтва, Харківська державна наукова бібліотека ім. Короленка), 72 – мають статус обласних (із них 25 обласних універсальних наукових бібліотек, 22 – обласні бібліотеки для юнацтва, 25 – обласні бібліотеки для дітей); інші – міські, районні та сільські бібліотеки, в т.ч. у сільській місцевості – 14828.
У державній власності та у сфері управління Міністерства культури України перебувають національні і державні бібліотеки; у спільній комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст районів – усі інші.
За роки незалежності України кількість публічних бібліотек скоротилася на 3829 одиниць, у т.ч. у сільській місцевості – на 3352. 32 відсотки сільських населених пунктів України не мають жодної бібліотеки.
Відповідно до мінімальних соціальних нормативів забезпечення населення публічними бібліотеками в Україні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 № 510, обов’язковість функціонування бібліотеки закріплена у населених пунктах із кількістю жителів 500 і більше чоловік. Ця норма давала підстави органам місцевого самоврядування закривати бібліотеки у селах, що збільшувало інформаційну та культурну нерівність сільських і міських жителів, а також є одним із чинників міграції сільського населення.
Усі публічні бібліотеки є бюджетними організаціями та утримуються за рахунок коштів державного або відповідних місцевих бюджетів. Матеріально-технічна база публічних бібліотек характеризується як така, що потребує надання підтримки.
Протягом тривалого часу не ведеться будівництво сучасних приміщень для бібліотек, не виробляється спеціалізоване технологічне обладнання, спеціальні матеріали для забезпечення збереження документів (реставрації, консервації документів тощо).
В Україні 3018 (16,4 відсотки) приміщень бібліотек потребують капітального ремонту, а 145 перебувають в аварійному стані. Рівень комп’ютеризації публічних бібліотек досить низький. Із загальної кількості бібліотек лише 9 відсотків мають комп’ютери (у сільській місцевості у середньому 1 комп’ютер припадає на 80 бібліотек), а 4 відсотки – вихід у мережу Інтернет. Лише 2961 (16 відсотків) бібліотек телефонізовані, а 6 відсотків сільських бібліотек не мають освітлення. У фондах публічних бібліотек зберігається близько 300 млн. примірників документів, переважна частина яких фізично зношені та морально застарілі.
Бібліотечні фонди є важливим культурним, науковим, освітнім та інформаційним надбанням країни, спрямованим на задоволення читацького попиту, реалізацію прав громадян на доступ до інформації. Проте на сьогодні гостро стоїть проблема оновлення бібліотечних фондів бібліотек, оскільки понад 80 відсотків у них – видання 60-80 років XX століття, які не користуються попитом читачів. Однією з причин такого стану є різке зменшення нових надходжень до бібліотек. Так, порівняно з 1992 роком обсяги поповнення фондів обласних бібліотек скоротилися на 60-70, бібліотек централізованих систем – на 80-90 відсотків.
Коштів на передплату періодичних видань навіть для обласних універсальних наукових бібліотек, які є центральними бібліотеками в регіонах, виділяється в 3-5 разів менше від потреби. Через обмеженість фінансування на одну центральну бібліотеку централізованої системи в середньому припадає лише 10-13, сільську – 1-2 назви газет і журналів. Особливу тривогу викликає стан поповнення фондів книжковою продукцією, яке здійснюється в основному лише за рахунок дарунків від різних установ, організацій та приватних осіб. 80 відсотків друкованих видань, що вийшли в Україні взагалі, відсутні у бібліотеках.
Зменшення надходжень до бібліотек певною мірою поглиблює відставання країни в освоєнні новітніх науково-технічних досягнень і технологій, а також є причиною інформаційного дефіциту, що уповільнює темпи розвитку науки, культури, освіти та економіки.
З причини відсутності достатнього фінансування комплектування фондів бібліотек відбувається епізодично, безсистемно, оновлення фондів знаходиться на низькому рівні. Одним із головних чинників негативних процесів у формуванні бібліотечних фондів провідних бібліотек в столиці та регіонах є Закон України «Про державні закупівлі», відповідно до норм якого книги прирівняні до будь-якого типового, серійного товару (наприклад, папір, меблі і т. і.).
Щорічно фонди публічних бібліотек усіх рівнів поповнюються на 1,6 відсотка (норма відповідно до міжнародних стандартів – 10 відсотків). Закон України «Про обов’язковий примірник документів», відповідно до якого національні та державні бібліотеки повинні отримувати безкоштовно обов’язковий примірник українських видань, не виконується у повному обсязі через відсутність контролю за доставкою документів, а також через відсутність відповідальності за його невиконання.
У середньому щорічно на комплектування фондів інших публічних бібліотек із місцевих бюджетів усіх рівнів виділяється близько 40 млн. грн., у т.ч. 6 млн. – на сільські бібліотеки (412 грн. на одну сільську бібліотеку). Середня вартість української книжки становить 25,00 – 50,00 грн. в залежності від типу видання.
Прослідковується тенденція збільшення частки надходжень українською мовою. Це досягається завдяки реалізації Державної програми розвитку та функціонування української мови.
Недостатність фінансування не дає змоги поповнювати Державний бібліотечний фонд документами культурної спадщини України, що знаходяться за кордоном, та документами іноземного походження, що стосуються України.
Внаслідок розмежування бюджетних повноважень з прийняттям «Бюджетного кодексу України» стало неможливим централізоване комплектування фондів бібліотек регіону,передача матеріальних цінностей на баланс бібліотекам інших рівнів навіть при наявності таких фінансових можливостей. Це також стало однією з причин децентралізації бібліотечних систем в Україні.
Невирішеною залишається проблема збереження бібліотечних фондів, яка включає такі основні напрямки: консервація та реставрація фондів, створення державного реєстру книжкових пам’яток, створення належних умов для зберігання документів, забезпечення заходів із охорони фондів, вдосконалення системи обліку бібліотечних фондів.
Інноваційному розвитку бібліотек сприяють нові інформаційні технології, з впровадженням яких публічні бібліотеки реалізують стратегію переходу від традиційної бібліотеки до динамічного центру інформації. Найбільші бібліотеки активно працюють над створенням власних інформаційних ресурсів, заповнюючи український сегмент у світовій інформаційній мережі. 173 публічні бібліотеки генерують електронні каталоги та інші бази даних, понад 200 мають власні веб-сайти.
У цілому процес впровадження автоматизованих систем і технологій розвивається за відсутності загальнодержавної концепції, без належної державної підтримки. Актуальним питанням залишається створення на загальнодержавному рівні інформаційно-бібліотечної комп’ютерної мережі, електронного каталогу видань, які зберігаються в бібліотечних фондах; електронної бібліотеки, що у світі є пріоритетними напрямами розвитку бібліотек.
Законодавча база не в повній мірі відповідає потребам сучасного розвитку бібліотечної справи та бібліотечного обслуговування населення. Сфера діяльності бібліотек регламентується Бюджетним кодексом України, Законами України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про авторське право і суміжні права», постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 № 510 «Про мінімальні соціальні нормативи забезпечення населення публічними бібліотеками в Україні», низкою інших нормативно-правових актів.
Існуюча законодавча та матеріально-технічна база не забезпечує реалізацію права громадян на безперешкодне отримання інформації. Особливо це стосується сільських жителів.
Потребують державної підтримки підготовка кадрів для бібліотечних закладів; створення механізму підготовки за державним замовленням кадрів, їх постійної підтримки (наприклад, надання службового житла) та контролю за діяльністю.
Розв’язання перелічених та інших, пов’язаних з ними проблем розвитку бібліотек та бібліотечної справи можливо на базі забезпечення стабільного бюджетного фінансування.
Вирішення комплексу матеріально-технічних, фінансових, організаційних і кадрових проблем потребує концептуального підходу до їх дослідження та визначення оптимальних шляхів розв’язання із застосуванням програмно-цільового методу.
Зміни, доповнення, уточнення…
II. Стратегічні цілі, принципи та завдання.
Пріоритетними стратегічними цілями повинні стати: створення системи інформаційно-бібліотечного обслуговування населення, що забезпечує конституційні права громадян на вільний доступ до інформації, залучення до цінностей української та світової культури, практичних і фундаментальних знань, а також збереження національної культурної спадщини, що зберігається в бібліотеках.
Бібліотеки України, які виконують найважливіші соціальні та комунікативні функції в якості одного з базових елементів культурної, освітньої та інформаційної інфраструктури країни, гарантують гідний внесок в економічний розвиток держави, при цьому цілі та завдання розвитку бібліотечної справи в умовах реформування соціально економічної сфери України повинні бути адекватні змінам що відбувається у міжнародному співтоваристві.
В основу даної Концепції закладені принципи, апробовані вітчизняною і міжнародною практикою:
Принцип відповідності соціокультурних процесів націлений на реформування і модернізацію бібліотечної справи разом із соціально політичним, економічним і іншим реформуванням країни.
Принцип соціальної орієнтованості, що сприяє націленості бібліотечної справи на рішення соціально значущих проблем.
Принцип інноваційного підходу є основоположним щодо підтримки і розвитку бібліотечної справи, його використання передбачає орієнтацію на інноваційні рішення по всім напрямкам концепції.
Принцип міжвідомчого підходу передбачає подолання вузькопрофесійних інтересів і облік завдань загальнодержавного масштабу.
Принцип різноманітності націлений на збереження особливостей і специфіки організації бібліотечної справи в рамках відомств, адміністративних рівнів, з урахуванням місцевих особливостей і ініціатив в рамках загальних принципів і підходів до організації та функціонування системи.
Принцип системності дозволяє орієнтуватися на сучасну систему, що склалася в бібліотечній справі з елементами сталості та саморозвитку, забезпечує розгляд бібліотечних проблем у взаємозв’язку і взаємодоповненні, забезпечує послідовність робіт з розвитку бібліотечної справи.
Принцип наукової обґрунтованості спирається на аналіз і об’єктивну оцінку ситуації.
Принцип відповідальності та обліку ризиків, пов ’ язаний з прийняттям рішень, які стосуються розвитку бібліотечної справи з врахуванням національної безпеки держави.
Принцип відкритості процесів розробки та прийняття рішень за всіма напрямками розвитку бібліотечної справи та забезпечення доступності цієї інформації.
Принцип прогресивності і оптимальності в прийнятті рішень про вибір пріоритетів у галузі розвитку бібліотечної справи.
Для досягнення стратегічних цілей цього ефективного розвитку бібліотек України життєво важливо вирішити наступні завдання:
- прискорення реформування бібліотечної справи в руслі сучасних загальносвітових тенденцій;
- вдосконалення нормативної правової бази бібліотечної діяльності з метою забезпечення соціальних гарантій населення на інформаційно-бібліотечне обслуговування, гарантій розвитку бібліотек з урахуванням сучасних вимог і кореляцій із загальним законодавством і правовою сферою суміжних галузей;
- розвиток матеріально-технічної бази бібліотек, включаючи будівництво нових будівель і приміщень і реконструкцію наявних, забезпечення їх сучасним обладнанням;
- впровадження новітніх технологій, в тому числі інформаційно-комунікаційних, розвиток корпоративних систем;
- забезпечення безпеки бібліотек і збереження бібліотечних фондів як частини вітчизняного та світового культурного надбання;
- формування інформаційної культури суспільства, стійкого інтересу до читання, української мови, вітчизняної історії та культури;
- забезпечення бібліотек кваліфікованим персоналом.
Зміни, доповнення, уточнення…
ІІІ. Напрями розвитку бібліотечної справи
Напрями розвитку бібліотечної справи в Україні до 2020р. повинні відповідати поставленим цілям і завданням і включати в себе:
1) Приведення у відповідність законодавчої бази потребам розвитку бібліотечної справи та бібліотечного обслуговування населення.
Необхідно переглянути:
- Бюджетний кодекс України: відмовитися від практики розмежування місцевих бюджетів різних рівнів з метою надання можливості об’єднання на договірних засадах комунальних ресурсів різного рівня, у т.ч. для утворення корпоративних систем бібліотечно-інформаційного обслуговування;
- Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу»: 1 абзац ст. 6 викласти у такій редакції: «За значенням бібліотеки поділяються на: всеукраїнські загальнодержавного значення (національні, державні); республіканські (Автономної Республіки Крим); обласні; міські; районні; селищні; сільські та інші (комунальні)» для розширення можливостей щодо створення альтернативних видів бібліотек;
- Закон України «Про обов’язковий примірник документів»(щодо посилення відповідальності за непоставку видань);
- Закон України «Про здійснення державних закупівель» (щодо виключення закупівлі книг і періодичних видань з переліку закупівель,на які розповсюджується дія даного закону);
- Постанову Кабінету Міністрів №1271 від 12.12.2011р. про платні послуги (щодо розширення їх переліку);
- «Перелік посад працівників державних і комунальних бібліотек, які проводять культурну, освітню, інформаційну, науково-дослідну, методичну діяльність», що додається до «Порядку виплати доплати за вислугу років працівникам державних і комунальних бібліотек», затвердженого Постановою КМУ від 01.2005 р. № 84, для чого після рядка «Реставратор архівних та бібліотечних матеріалів» додати: «Оператор копіювальних та розмножувальних машин, оператор апаратів мікрофільмування та копіювання. Комп’ютерні професіонали і фахівці: адміністратор системи, інженер-програміст, оператор»;
- Постанову Кабінету Міністрів №332 від 04.04. «Про граничні суми витрат…» (в бік збільшення вартості одиниці товару,адже ціни на все давно збільшились);
- «Єдину тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», встановивши оплату праці за І розрядом на рівні мінімальної заробітної плати;
- положення,інструкції,правила (про ЦБС,про облік бібліотечних фондів, переоцінку фондів, інвентаризацію фондів, Типових правил користування бібліотеками України).
Розробити нові галузеві документи:
- Національна програма поповнення бібліотечних фондів;
- Національна програма збереження бібліотечних фондів;
- Державна програма автоматизації публічних бібліотек;
- модельний стандарт діяльності публічної бібліотеки на підставі нормативів ІФЛА;
- соціальний стандарт доступності та якості бібліотечних послуг з метою подолання інформаційної і соціокультурної нерівності між місцевостями та регіонами країни;
- мінімальні нормативи бюджетного фінансування публічних бібліотек відповідно до соціальних стандартів;
- штатні нормативи:
- з обслуговування користувачів з урахуванням видів бібліотек та категорій користувачів (наукові робітники, фахівці народного господарства, масовий читач, юнацтво, діти, і т ін.);
- для комп’ютерних професіоналів і фахівців (адміністратора системи, інженерапрограміста) – за кількістю комп ‘ютерів в мережі,
- оператора ЕОМ – за обсягом допоміжно-технічних робіт, які виконуються на комп ‘ютері,
- оператора копіювальних та розмножувальних машин – за кількістю копій,
- оператора апаратів мікрофільмування та копіювання – за кількістю копій
- для бібліотечних фахівців, які, крім традиційних робіт, опанували новітні види діяльності, такі, як: формування електронних баз даних, наповнення контенту бібліотечного сайту, надання доступу до локальних та мережевих ресурсів Інтернету, обслуговування віддалених користувачів – за обсягом роботи з:
- формування та використання а)фондів на традиційних та новітніх носіях, б)локальних та мережевих ресурсів;
- обслуговування а) читачів, б) абонентів, в) віддалених користувачів;
- єдиний стандарт (формат) обміну бібліографічними записами, забезпечивши їх гармонізацію з міжнародними правилами та стандартами відповідно до Державної цільової національно-культурної програми створення єдиної інформаційно-бібліотечної системи «Бібліотека – XXI»;
- типове Положення про альтернативні моделі бібліотек (бібліотека-клуб, бібліотека-музей тощо);
- Положення про модельну бібліотеку;
- Положення про книжкові пам’ятки.
2) Формування базової мережі бібліотек:
- визначення та збереження базової мережі бібліотек у містах і районах згідно з Законом України «Про культуру», «Порядком формування базової мережі закладів культури», затвердженим Постановою КМУ від 24.10.2012 р. № 984;
- відновлення діяльності централізованих бібліотечних систем у містах і районах, де відбулась децентралізація;
- відкриття публічних бібліотек згідно з «Мінімальними соціальними нормативами забезпечення населення публічними бібліотеками в Україні», затвердженими Постановою КМУ від 30.05.1997 р. № 510 із змінами, затвердженими Постановою КМУ від 30.09.2009 р. № 1061.
- створення сучасних модельних бібліотек у сільській місцевості
3) Прискорення темпів інформатизації українських бібліотек:
- розробка та реалізація «Державної програми автоматизації публічних бібліотек на період до 2020 р.», як складової «Національної програми інформатизації» з метою забезпечення доступу бібліотек, у т. ч. сільських, до Інтернету, оснащення їх комп’ютерною технікою, програмним забезпеченням та телекомунікаційним обладнанням;
- включення до бюджетів усіх рівнів видатків на оплату каналів Інтернет-зв’язку, встановлення для бібліотек пільг на користування послугами зв’язку, у т. ч. Інтернетом;
- створення інноваційних продуктів (електронних каталогів, повнотекстових баз даних, бібліотечних веб-сайтів);
- впровадження сучасних сервісних послуг(віртуальної довідки, електронного замовлення, електронної доставки документів, скайп-консультування;
- проведення роботи по перепідготовці персоналу бібліотеки та навчання користувачів бібліотек роботі з інформаційними ресурсами бібліотеки.
- забезпечення систематичного оновлення парку комп’ютерів і програмних продуктів.
4) Підвищення якості комплектування бібліотечних фондів:
Прийняти Державну програму поповнення бібліотечних фондів, передбачивши:
- фінансування державних програм «Українська книга», «Розвиток і функціонування української мови»;
- введення в дію п. З Постанови КМУ «Про порядок доставляння обов’язкових примірників документів» від 10.05.2002 р. № 608, де наголошувалося, що «при Національній бібліотеці імені В. І. Вернадського буде створено Державний центр комплектування бібліотек обов’язковим платним примірником документів», або запропонувати альтернативне вирішення проблеми гарантованого поповнення фондів центральних бібліотек територій українською книгою;
- регулярне надходження до бібліотеки нової літератури на різних видах носіїв, збільшивши в середньому вдвічі кількість коштів, що виділяються на комплектування. Це забезпечить мінімальні соціальні гарантії населенню на доступ до інформації;
- забезпечення під час формування державного, місцевих бюджетів віднесення видатків на поповнення фондів до переліку захищених статей;
-з метою створення сучасної системи обігу друкованої продукції та запровадження у перспективі електронної системи закупівлі книг для бібліотечних фондів (електронної книжкової біржі) започаткувати національну інформаційну систему «Books in Print» («Книги в наявності та в друці»);
При комплектуванні важливо скоординувати дії бібліотек, які обслуговують одні і ті ж категорії користувачів та забезпечити:
- сприяння поповненню Державного бібліотечного фонду якнайбільш повним репертуаром національної друкованої продукції, а також документами на електронних носіях, документами, що перебувають за межами України, та документами іноземного походження, що стосуються України;
- врахування інтересів і запитів людей з особливими потребами (книги з великим шрифтом, аудіозаписи, відеозаписи, CD-ROM тощо).
- відновлення практики підготовки тематичних планів видавництв та видавничих організацій (річні,квартальні).
- здійснення систематичного моніторингу книжкового ринку.
- в Законі України «Про державні закупівлі» комплектування бібліотечних фондів включити до переліку закупівель, які не потребують проходження торгів .
Державна політика в сфері розвитку вітчизняного книговидавництва і книгорозповсюдження повинна бути спрямована на:
- відновлення і подальший розвиток всеукраїнської мережі книгорозповсюдження: в приватну власність(книжкові магазини,книжкові ярмарки), в тимчасове користування(система бібліотек);
- створення сприятливих економічних умов для видання,розповсюдження і популяризації видань (пільги при оподаткуванні,оренді і т.і);
- удосконалення форм і методів рекламування та інформування про підготовку до друку нових видань з використанням національної інформаційно-пошукової системи,електронної розсилки.
5) Збереження бібліотечних фондів:
- забезпечення повноцінного захисту усіх цінних бібліотечних документів, Прийняття Національної програми збереження бібліотечних фондів України;
- створення державних і регіональних центрів консервації; моніторинг стану фондів та умов їх зберігання в бібліотеках України, забезпечення нормативних режимів зберігання, розробка й розвиток засобів масової консервації документів, впровадження в процеси консервації новітніх технологій, планування і забезпечення дій на випадок виникнення надзвичайних ситуацій.
- створення і розвиток Українського страхового фонду документів бібліотек як частини Єдиного українського страхового фонду документації.
- облік та державна реєстрація книжкових пам’яток України: вдосконалення наукових і нормативно-правових основ роботи з книжковими пам’ятками; розвиток Загальноукраїнського зводу книжкових пам’яток як єдиного розподіленого банку даних про книжкові пам’ятки України всіх рівнів; розробка і впровадження системи державної реєстрації книжкових пам’ яток, формування мережі регіональних центрів по роботі з пам’ятками.
- забезпечення безпеки бібліотек і бібліотечних фондів: розвиток системи нормативно-правових і методичних документів, що регламентують технології безпеки бібліотек і бібліотечних фондів; створення регіональних програм безпеки бібліотек; забезпечення державних, регіональних і публічних бібліотек сучасними системами безпеки, впровадження сучасних засобів протипожежного захисту, проведення профілактичних заходів.
- збереження бібліотечних фондів у процесі використання: розробка і впровадження сучасних технічних засобів, які забезпечують збереження документів при їх видачі, копіюванні і експонуванні,забезпечення нормативних режимів зберігання фонду, оснащення бібліотек системами клімат-контролю, відеоспостереження, електромагнітного захисту від несанкціонованого виносу документів.
- розвиток системи обліку бібліотечних фондів: удосконалення обліку всіх видів документів, що знаходяться у фондах бібліотек, створення єдиної системи обліку документів бібліотек; впровадження нових технологій, що забезпечують інтеграцію обробки облікової інформації, автоматизовану обробку наявних у бібліотеці документів.
- організація центрів переведення в електронну форму інформаційних ресурсів бібліотек на базі обласних універсальних наукових бібліотек для оцифрування краєзнавчих ресурсів, як найціннішої частини регіонального бібліотечного фонду з метою наповнення електронних бібліотек територій, електронної бібліотеки «Культура України»;
- організація централізованого зберігання електронних документів та інформаційних ресурсів на базі Національної парламентської бібліотеки України;
6) Зміцнення матеріально-технічної бази бібліотек:
- проведення ремонтів і реконструкцій будівель і приміщень бібліотек, що перебувають в аварійному стані і потребують капітального ремонту. Регіональні бібліотеки повинні бути забезпечені площами, відповідно до обсягу їх фондів і нормативам зберігання документів, кількості користувачів, державних і соціокультурних завдань та функцій бібліотек.
- формування доручення компетентним науково-дослідним установам розробити типовий проект будівництва модульних бібліотек (типових будівель бібліотечно-інформаційних комплексів, що швидко і легко будуються, де можна розмістити компактну бібліотеку (на 10-15 тисяч томів), Інтернет-центр, книжковий магазин, загальний конференц-зал тощо) і зробити його доступним для використання відповідно до потреб місцевих громад;
- зобов’язання керівників всіх міністерств і відомств, що мають в своєму підпорядкуванні бібліотечні заклади, забезпечити їх утримання у належному стані шляхом своєчасного проведення ремонтних робіт, підтримки в робочому стані систем опалення, електропостачання, зв’язку, встановлення систем охоронної та протипожежної сигналізації, автоматизованих систем пожежогасіння; оснащення бібліотек меблями та технічними засобами;
- визначення на перспективу шляхів вирішення питання щодо державного замовлення на проектування та виробництво спеціалізованих автотранспортних засобів, для облаштування «мобільних бібліотек на колесах» (бібліобусів), оснащення їх сучасним комп’ютерним, копіювально-розмножувальним, мультимедійним обладнанням, Інтернет-зв’язком, добірками нових книг і періодичних видань для організації обслуговування мешканців віддалених малих сільських (селищних) населених пунктів;
- забезпечення бібліотек сучасним обладнанням для зберігання і використання фондів, каталогів, здійснення їх функцій, а також безпечного і комфортного перебування користувачів.
6) Усунення нерівномірності розвитку бібліотек різних регіонів
З метою подолання інформаційного і соціокультурної нерівності, що загрожує катастрофічними наслідками для соціально – економічної, політичної і культурної сфер, необхідно за рахунок субсидій з державного бюджету вирівняти становище з щорічним поповненням фондів публічних бібліотек і довести його до стандарту, рекомендованого Міжнародною федерацією бібліотечних асоціацій (250 книг на 1000 жителів). За рахунок коштів державного, регіонального і місцевих бюджетів необхідно забезпечити бібліотеки всіх регіонів комп’ютерною технікою, оргтехнікою і виходом в Інтернет.
7) Забезпечення бібліотек кваліфікованим персоналом
- дотримання вимог законів України «Про культуру» (ст.29), «Про бібліотеки і бібліотечну справу» у частині забезпечення роботою на повну посадову ставку;
- забезпечення рівня оплати праці в бібліотечній справі, що гарантує стабільний розвиток галузі, при якому бюджетна частина заробітної плати повинна бути не менше вартості споживчого кошика в регіоні, а заробітна плата в цілому – не нижче рівня середньої заробітної плати в регіоні;
- перегляд тарифно-кваліфікаційних характеристик працівників бібліотек, розширення номенклатур посад бібліотечних установ відповідно до сучасних потреб галузі на основі Класифікатора посад;
- розвиток системи безперервної бібліотечно-інформаційної освіти, що забезпечує комплексне оновлення професійних знань, умінь і навичок бібліотечних кадрів за допомогою регулярного підвищення їх кваліфікації та перепідготовки з актуальних напрямків модернізації бібліотечної справи;
- збільшення ліцензованого обсягу спеціальності «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографія» в спеціалізованих учбових закладах III та IV рівнів акредитації;
- впровадження нових моделей і форматів професійного розвитку працівників бібліотек, включаючи дистанційне навчання, модульну систему підвищення кваліфікації;
- підвищення іміджу професії, створення пільгових умов для залучення і закріплення молоді в бібліотечній галузі, формування системи кадрового резерву в бібліотеках;
- забезпечення позитивної мотивації колективу до змін та заохочення до творчих починань .
Зміни, доповнення, уточнення …
ІV. Етапи реалізації Концепції (визначає Міністерство культури)
V. Ризики
Ризики, до яких приведе відмова від реалізації Концепції розвитку бібліотечної справи в Україні на період до 2020 року:
• Безповоротна втрата культурної спадщини (книжкових пам ’ яток).
• Безповоротний цифровий розрив зі світовим співтовариством, у першу чергу, в галузі науки.
• Зниження рівня освіти.
• Посилення люмпенізації і криміналізації населення.
• Руйнування системи бібліотечно-інформаційного обслуговування при збереженні окремих бібліотек в країні.
Ризики при реалізації Концепції:
- Стереотип відношення до бібліотеки, як до відсталого в технологічному і організаційному плані інституту, нездатного самостійно виконувати свою місію в нових соціально-економічних умовах.
- Брак компетентних кадрів, здатних провести програми перетворення на місцях.
- Тривала занедбаність галузі вимагає дуже істотних вкладень, в т.ч. капітальних, які можуть здатися фінансовим органам надмірними.
Реалізація Концепції повинна здійснюватись державними, обласними та місцевими органами виконавчої влади за рахунок відповідних бюджетів і відповідати завданням соціально-економічного розвитку України.
Джерело: ula.org.ua
