Каменяр поступу
Методичні рекомендації бібліотекам до 150-річчя від дня народження
І. Я. Франка (1856-1916)
Іван Франко – письменник, мислитель, громадянин
Франкові читання „Під зорею Франкового слова”
Іван Франко – роздуми і серце нашого народу
Наш безсмертний сучасник
Дух, що тіло рве до бою
„Стежками Каменяра”
“Окрай шляху народів стоїть та криниця глибока…”
Свято ліричної Франкової поезії в Лолині ,,ФРАНКОВІ ДЖЕРЕЛА”
Список використаної літератури
Редактор М.В. Альба
Укладач Г.М. Колотило
Крізь простір і час долинули до нас пристрасні слова Великого Каменяра, осяяні сподіваннями на те, що його важка праця в ім’я кращого майбутнього народу не пропаде даремно, буде оцінена наступними поколіннями людей. Франка не лише згадують, а й вдумливо вивчають його літературну спадщину.
Творчий доробок письменника величезний і сягає шість тисяч творів. Іван Франко увійшов в історію літератури і науки як поет і драматург, прозаїк і літературознавець, публіцист і історик, економіст і філософ. Він прийняв естафету борців за інтереси народу і гордо ніс її впродовж всього свого життя.
Доля народу, його думи, мрії і боротьба за краще майбутнє є провідними темами у творчості письменника. Франкову академію пройшли всі його сучасники. Леся Українка називала Івана Франка „дорогим вчителем”. Марко Черемшина порівнював його з „великим астральним тілом, що гріє всю Україну, а світить далеко дальше”.
Життєвий шлях Великого Каменяра – це епоха боротьби і праці. Йому довелось силою правди і світлом розуму самому відчиняти двері у великий світ.
У літературній творчості Франко найсильніше виявив себе у поезії. Його збірки „З вершин і низин”, „Зів’яле листя”, „Мій ізмарагд”, „Семпер тіро”, поеми „Похорон”, „Каїн”, „Мойсей” – золотий фонд української поезії.
Справжнім гімном, що прокладає дорогу в новий світ, є твір „Каменярі”, який став виразником як соціального спрямування всієї творчості, так і естетичного ідеалу поета-революціонера.
Високу мистецьку вартість мають і прозові твори. Найбільше самобутній талант письменника в цьому жанрі засвідчують такі визначні твори, як „Борислав сміється”, „Захар Беркут”, „Перехресні стежки”, „Великий шум” та інші.
Як драматург І.Франко увійшов в історію української літератури багатьма п’єсами, що позитивно вплинуло на розвій українського театру. Однією з кращих п’єс є „Украдене щастя”.
Перекладацька діяльність І.Франка була одним з тих духовних „золотих мостів”, що з’єднувала культуру нашого народу з іншими культурами. Завдяки його праці як перекладача українські читачі одержали цілу бібліотеку вибраних зв’язків фольклору і літературних творів видатних письменників світу Й.В.Гете, А.Міцкевича, О.С.Пушкіна, М.О.Некрасова.
Літературно-критична, літературознавча, фольклористична спадщина Франка, що складає понад двадцять томів – унікальне явище у світовій культурі. Вона й сьогодні зберігає своє пізнавально-наукове значення, що є могутнім фактором духовного життя
Великий син українського народу Іван Франко має такі заслуги, щоб викликати і пошану, і визнання, і любов, щоб у повному розумінні слова бути нашим сучасником. Саме тому, вчені Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка видали до ювілею, 150-річчя від дня народження, нове тритомне видання його найкращих творів.
До тритомника, видрукованого у 2004 році Дрогобицьким видавництвом „КОЛО” увійшли вибрані поезії, прозові та драматичні твори письменника, його літературно-критичні і публіцистичні статті. Видання є щедрим подарунком читачам і маленькою квіткою у вінок пам”яті Каменяреві.
Життєвий і творчий шлях І.Я.Франка читачам можна розкрити за таким планом:
- Дитинство. Найважливіші враження. Самостійність, працьовитість, початок літературної діяльності;
- Студентські роки. Навчання, самоосвіта, громадська та творча робота;
- Змужніння. Вершинні здобутки в поезії та прозі;
- Журналістсько-видавнича та громадсько-політична діяльність;
- Новаторство;
- Хвороба; Останні роки життя;
- Вшанування пам’яті;
- І.Франко і наш край.
27 серпня 2006 року виповнюється 150-років від дня народження Івана Яковича Франка.
Бібліотечним установам належить розгорнути широку популяризацію творчої спадщини письменника, вченого і громадського діяча.
У виданні пропонуються методичні поради, зразки наочних та усних форм роботи. Використана література розкриє користувачам письменника як новатора літературного процесу на Україні, його демократичні переконання. Для прикладу додаються сценарії з практики роботи Долинської та Коломийської ЦБС.
Шукаючи оцінної формули творчості Івана Франка з порогу третього тисячоліття, користувачам треба розкривати його поступ, пов’язувати з нинішнім часом. Наголос робити на те, що сьогоднішні політики справді відбувались би, коли б йшли за Франком, за його досвідом і наукою.
Сьогодні відвідувачам бібліотек потрібно говорити про постать Каменяра не підсолоджену і не сфальсифіковану, показувати його таким, яким вів був насправді. За радянських часів не були відомими спогади про Франка Сергія Єфремова, Богдана Лепкого, Кирила Студинського. Й досі залишаються невідомими свідчення про Каменяра Омеляна Корчинського, Ігнатія Житецького та ін.
Величнішими були б висліди праці письменника, якби інакше склався його життєвий шлях, якби він не мав тих труднощів, перешкод, які мусів долати.
У житті Каменяра були хвилини радості і біль втрат. У тяжких матеріальних, побутових і психологічних умовах міцнів і гартувався дух письменника, його воля, характер. Тюрми, суди, нестатки, важка праця підточували його здоров’я. Вбивча недуга – ревматичний артрит, прогресуючий параліч викликали неймовірні болі.
Чималих страждань завдала йому трагічна любов. І на той час, коли він мучився коханням, припадає створення багатьох літературних перлин у різних жанрах. Тут бібліотечним працівникам доречно скористатися книгою Р.Горака „Тричі мені являлась любов”.
Не втрачаючи інтелектуальних і розумових здібностей, Франко продовжував наукову працю і літературну творчість. Він був певен, що з його творів дуже мало перейде до пам’яті майбутніх поколінь, а залишив нащадкам цілу духовну скарбницю, повну перлин мудрості і краси. Він казав про себе зі скромністю: „Я не геній, я звичайний чоловік”.
Франко вважав себе дилетантом у науці, популяризатором, а не справжнім ученим, а тим часом заклав підвалини багатьох галузей гуманітарних наук, залишив фундаментальні праці неперевершеної вартості.
28 травня 1916 року після тяжкої хвороби Іван Франко помер на руках студентів у своєму будинку у Львові і був похований у спільній могилі. У 1926 році на Личаківському цвинтарі відбулося перепоховання і був встановлений пам’ятник.
Сьогодні Франко ще більше актуальний ніж у свою добу, адже він її випереджував, йшов далеко попереду свого покоління, свого часу.
Письменник приходить до сучасників через невмирущу поезію і прозу, через пісні на його слова, через поставлені за мотивами його творів фільми, театральні вистави, радіопередачі.
Нащадки з благоговінням приймають мудре, гаряче слово письменника, його високомайстерну художню спадщину.
В арсеналі наочних форм популяризації літератури цієї тематики ефективними є книжково-ілюстративні виставки, ювілейні стенди та календарі, літературні експозиції. Для прикладу подаємо один із варіантів.
Документи можна подати за такими розділами:
І …Я син народа, що вгору йде… Тут слід представити короткий опис життя і творчість письменника.
II Правдива іскра Прометея. Розкрити перед читачами широку палітру поетичної творчості Івана Франка. Його збірки „З вершин і низин”, „Зів’яле листя”, „Мій ізмарагд”, „Із днів журби”, „Семпер тіро” та його поеми „Похорон”, „Каїн”, „Іван Вишенський”, „Мойсей”.
III Філософські поеми. „Мойсей”, „Іван Вишенський” та ін.
ІV Се будуть… дні відродження. В цьому розділі користувач зможе ознайомитись із прозовими творами: повістями „Борислав сміється”, „Захар Беркут”, „Для домашнього вогнища”, оповіданнями „Добрий заробок”, „Грицева шкільна наука”, „Мій злочин”, „Малий Мирон”. Біля 100 оповідань та десять повістей складають прозу Франка.
V Мої п’єси – то мій смуток. Читачам бібліотек представляється драматургічна спадщина Великого Каменяра. Найперше це, звичайно, соцально-психологічна драма „Украдене щастя”. Добре збудовані й інші п’єси Франка („Кам’яна душа”, „Учитель”, „Сон князя Святослава”, „Будка 427”, „Суд святого Николая” та ін.)
VI Іван Франко у спогадах сучасників.
VII Вшанування пам’яті письменника.
Для більш глибокого ознайомлення користувачів із маловідомими фактами з життя і творчості письменника доцільно практикувати камерні форми роботи – бесіди, бібліографічні огляди, діалоги, вікторини, експрес-довідки, зокрема „Сьогодні на шпальтах періодичних видань…” та ін.
Тут радимо взяти до уваги публіцистику Романа Горака:
- Горем п’яна безнадійна любов // Культура і життя. – 2005. – 27 лип.;
- Це діялось року 1870 // Культура і життя. – 2005. – 10 серп.;
- Що в Івано-Франківську Франкового? // Літ. Україна. – 2005. – 10 серп.; Галичина.- 2005. – 17 листоп.;
- Іван Франко: „Не нівечте своєї державності!” // Культура і життя. – 2005. – 9 листоп.
Статті інших авторів:
- Тихолоз Б. Присвята Іванові Франкові // Літ. Україна. – 2005. –1 груд. –С.1.;
- Гаврилів Б. Здивував нас франкознавець // Літ. Україна. – 2005. – 1 груд. –С.4.
Іван Франко зробив чимало для розвитку української бібліотечної справи. Він і М.Драгоманов бажали покращення культурного життя українців, дбали про підвищення рівня освіти українського народу за допомогою організації нових бібліотек, забезпечення їхніх фондів якісною літературою.
Детальніше дізнатися про це допоможе історична довідка А.Рибалки „Іван Франко і Михайло Драгоманов: роль громадських бібліотек і читалень у формуванні української нації” // Вісник книжкової палати. – 2005. – №8. – С. 33-38. За матеріалами даної публікації для відвідувачів можна підготувати інформаційне повідомлення, оглядову бесіду, коментарій.
Актуальними будуть літературні дні, в рамках яких бажано організувати читання поем „Мойсей”, „Іван Вишенський”, поетичних творів зі збірок „З вершин і низин”, „Зів’яле листя”, інсценізації драматичних творів.
Спільно із школами, клубними установами доцільно проводити конкурси читців, на кращу постановку вистави, вікторини, брейн-ринги на краще знання творів Франка.
Для широкого кола читачів радимо підготувати і провести „Присвяту”. Тут в популярній формі представити життєвий і творчий шлях письменника, невідомі сторінки його біографії, новаторську діяльність. Важливо зосередити увагу на долі, яка не пошкодувала Каменяреві сильних випробувань і страждань.
В програмі „Присвяти” доцільно висвітлити цікаві факти з часів перебування І.Франка на Прикарпатті, його літературної і громадської діяльності у нашому краї. Саме тут були написані „Вічний революціонер” і „Думи пролетарія”, драма „Украдене щастя”, оповідання „На дні”.
У 2001 році видавництвом „Каменяр” був видрукований збірник Івана Франка „Мозаїка”, де представлені твори маловідомі, призабуті, а для багатьох й невідомі. Це – лише вибране з того, що не ввійшло до 50-томного зібрання творів видатного письменника. Дане видання є у фондах всіх ЦБС області.
Збірник має три розділи:
1. Оригінальні поетичні твори;
2. Поетичні переклади;
3. Літературно-критичні і публіцистичні статті.
Для ознайомлення з творами „Мозаїки” радимо провести конкурс „Невідомий Франко”.
Письменник приділяв неабияку увагу жіночому руху в Галичині. Зокрема, всіляко заохочував, прилучав до літературної та громадсько-просвітньої праці поеток-феміністок – Наталію Кобринську, Уляну Кравченко, Климентину Попович, Ольгу Дучимінську. Це яскраво засвідчує листування з поетками.
В бібліотеках можна провести літературні вечори „В теплих обіймах Франка”, годину цікавих повідомлень „Франко і жіночий рух в Галичині” та інші камерні форми роботи.
Молодим читачам буде цікавим свято ліричної Франкової поезії „Уклін нев’янучій любові” за мотивами збірки „Зів’яле листя”. Тут доречно було б нагадати присутнім слова М.Коцюбинського: „Се такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою чувства і розуміння душі людської, що читаючи їх, не знаєш кому дати перевагу: поетові боротьби, поетові-лірикові чи співцеві кохання і настроїв”. Бажано використати і вже згадану книгу Романа Горака „Тричі мені являлася любов”. Свято прикрасить щемлива любовна поезія Каменяра, пісні на його слова. Рекомендуємо використати вірш-пісню „Ой ти дівчино, з горіха зерня…” (муз. А.Кос-Анатольського), яка сяє коштовним діамантом в скарбниці класичної інтимної лірики.
Рекомендуємо молодим користувачам послухати вірш Івана Франка „Сідоглавому”. де звучить щира і велика любов до України її відданого сина.
| - Іван Франко. Особистість. Каменяр поступу | січень 2006 |
| – Психологія Франкової прози | лютий 2006 |
| - Правдива іскра Прометея (Франкова поезія) | березень 2006 |
| – Театр Івана Франка: літературно-художні концепції | квітень 2006 |
| – Перевтілення біблійного образу Мойсея в поетичному світі Франка | травень 2006 |
| - Іван Франко: „Від „Зів’ялого листя” до „Похорону” | червень 2006 |
| - Іван Франко і культура Галичини | липень 2006 |
| - Світове значення літературної спадщини І.Франка | серпень |
| - Вшанування пам’яті Каменяра на Івано-Франківщині | серпень (до ювілею) |
1. Іван Франко в контексті світової літератури.
2. Іван Франко – поет національної честі.
3. Новаторство у творчості Каменяра.
4. Іван Франко – видавець, редактор, журналіст.
5. Іван Франко у спогадах сучасників.
6. Каменяр і Гуцульщина.
7. Увінчаний шаною.
Наш безсмертний сучасник
(святочні сходини)
Програма святкування 150-річчя від дня народження
1. Пролог до „Мойсея” (виконує читець).
2. Вступне слово ( виступ бібліотекаря).
3. Нотатки письменницького шляху (виступ літературознавця).
4. Інсценізація прозових, поетичних та драматичних творів у виконанні аматорів художнього слова.
| - Іван Франко „Зів’яле листя” | (виїмки) |
| - Іван Франко „Украдене щастя” | (виїмки) |
| - Іван Франко „Каменярі” | |
| - Іван Франко „Іван Вишенський” | (виїмки) |
| - Іван Франко – Лисенко „Вічний революціонер” | (повний текст у виконання хору) |
Дух, що тіло рве до бою
(вечір політичного портрету Івана Франка)
На основі аналізу творчої спадщини Івана Франка та широкого використання документальних матеріалів літературознавці розкриють присутнім на вечорі постать Каменяра на тлі суспільно-політичного життя Галичини наприкінці ХІХ та на початку ХХ ст. Головну увагу слід зосередити на тому, як розвивались погляди письменника на головні проблеми соціального та національного визволення галицьких українців і яку роль зіграв він у свій час для Галичини і всієї України. Адже Іван Франко не був політичним діячем у класичному розумінні цього слова. Він в першу чергу письменник, а суспільно-політичною діяльністю займався лише при потребі. Оскільки така потреба була величезною, то його громадська активність становила одну із найяскравіших сторінок політичної історії Галичини останньої чверті ХІХ ст. Політичну діяльність Івана Франка не можна розглядати у відриві від загальної історії українського національного відродження.
Розкриваючи політичний портрет Івана Франка слід згадати невтомну діяльність кількох поколінь дослідників його життя і творчості. Це літературознавець академік Михайло Возняк, франкознавці Кирило Студинський та Василь Шурат, брати Лук’ян та Михайло Мочульські.
З досліджень сучасників вирізняються наукові праці Мирослава Мороза та історично-літературні нариси Романа Горака.
Ведучі вечора мають підвести присутніх до свідомого розуміння нинішньої і тодішньої ситуації – їх подібність очевидна. Зараз, як і тоді, ми маємо справу з політичною активізацією мас на основі ідей національного відродження. Політичні постулати Івана Франка можуть бути застосовані у сьогоднішній практиці. Його ідеї впродовж багатьох років політичного розвитку українського народу не залишились просто символом.
Василь Стус у листі до свого сина згадував, як ще у 9-му класі він мріяв про романтику професії геолога та раптом натрапив на Франкову поему „Мойсей”. Подвиг пророка, що вивів свій народ із неволі через пустелю, голод, муку, відірвавши його від рабських горшків з м’ясом, глибоко запав у душу хлопчика. „І після прочитання цієї поеми я забув свою геологорозвідку, а став літератором”.
Через призму наочних, інформаційних та масових форм, акумульованих в програмі політичного портрету Каменяра, бібліотекар має донести до свідомості учасників розуміння того, ким для нас є Іван Франко.
„Стежками Каменяра”
(літературно-мистецька експедиція)
Про перебування видатного письменника в різних місцевостях Івано-Франківської області бібліотечні працівники мають можливість ознайомити краян, використовуючи франкознавчі праці та публікації П.Арсенича, І.Білинкевича, Р.Горака, М.Давидової, архіви та рукописні фонди, маловідомі факти з життя Каменяра.
Літературно-мистецьку експедицію Франковими місцями розпочнемо з малої батьківщини Франка
c. Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області. У рідному селі письменника рекомендуємо оглянути музей, пам’ятник, „Стежку поета”. На місці, де стояла батьківська хата письменника, сьогодні побудовано садибу, яку відтворено і облаштовано за архівними документами та етнографічним описом Івана Франка „Моя вітцівська хата”.
м. Дрогобич. Тут Франко навчався в школі та гімназії. Зараз тут знаходиться Дрогобицький педагогічний університет, який з 1954 року носить ім’я Каменяра. Діє меморіальна кімната-музей письменника, збудовано пам’ятник.
с. Лолин Долинського району. І.Франко бував тут у 1874-76 рр., де зустрів і закохався в Ольгу Рошкевич. Їй він присвятив свою першу збірку поезій „Баляди і роскази”. Та не судилося їм бути разом, бо після арешту Франка 11 червня 1877 року Ольжині батьки стали на перешкоді їх одруженню. Історія кохання Ольги Рошкевич та Івана Франка висвітлена в Лолинському музеї. На місці, де стояла хата Рошкевичів, у 1956 році споруджено пам’ятник І. Франкові.
с. Шевченкове Долинського району. Тут Іван Франко бував у 1874-76 рр. У цей період він присвятив вірш поетесі Климентині Попович-Боярській „КП” і опублікував її кращі твори.
м. Болехів. Це місто Франко вперше відвідав у 1875р., повертаючись із Лолина. Він часто бував в будинку відомої організаторки жіночого руху, письменниці Наталії Кобринської та її батька – священика Івана Озаркевича. Франко цінував Наталію Кобринську, доказом чого є те, що він запросив її в куми, а у сатирі „Мандрівка Русина з Бідою” присвятив їй такі строфи:
| А в Болехові баталія, Там Кобринська Наталія, В величезний будинок Геть зібрала українок. |
с. Бубнище. Іван Франко відвідав його у 1875 році. Цей чарівний куточок Карпат відомий мальовничими скелями і старовинними печерами. Згодом поет написав:
| Що Бубнище славне, не відти пішло, Що бито тут турка, „як бубон”, А бубнить тут нужда і в тім’я й в чоло, І кожен, мов птах той, обскубен. |
У м. Долині 21 серпня 1884р. на окружному вічі, де зібралося 500 чоловік із Долини, Калуша, Підмихайля, Лоп’янки, Велдіжа, Лолина І.Франко виступив з доповіддю „Як нам організуватися аби видобутися з теперішньої нужди”.
м. Калуш. У 1884 р.під час виступу на вічі у місті Калуші Каменяр виголосив слова: „Нехай жиє хімія! Скоро вона навчиться хліб з каменя робити, бо тут найхлібніша буде сторона, що зможе всі доли кормити”.
20 грудня 1806 р. в цьому місті була поставлена комедія І. Франка „Майстер Чирняк”.
У 1956 році в Калуші встановлено бюст І. Франка, а в 1981 – меморіальну дошку з барельєфом І. Франка на міському народному Домі.
У смт. Войнилові Калуського району народився український журналіст і критик Іван Белей, який разом з І. Франком редагував журнал „Світ”, „Дрібну бібліотеку” та інші видання.
Підгірки, село, що зараз належить до складу міста Калуша. Тут народився поет-романтик, священик Антін Любич-Могильницький. І.Франко високо оцінював його творчість у статті „Знадоби до життєписі А.Любича-Могильницького”.
Уперше І.Франко приїхав до Підгірок зі своїм братом Онуфрієм, щоб допомогти йому купити ціле господарство з будинком і полем.
1956 року на місці, де стояла колись хата брата письменника, встановлено пам’ятник.
У м.Станіславові Іван Франко вперше побував 1880 року, коли його вела етапом поліція з Коломиї до Нагуєвичів.
У наступні роки встановились тісні зв’язки І. Франка з молоддю міста. 1883 року письменник познайомився з учителькою Юзефою Дзвонковською –дочкою польського шляхтича. Про свою любов до неї він згадував у листі до А.Кримського: ” … Я хотів женитись з нею, та вона чуючи у собі початок сухіт, відправила мене, і в кілька літ пізніше вмерла”. Свої почуття Франко висловив у вірші „Тричі мені являлася любов”.
У червні 1884 року письменник виступав у Станіславові (пл. Ринок,6) на зборах Товариства українських жінок, заснованого Н.Кобринською.
У 1892 року в редагованому Франком журналі „Народ”, що виходив у Коломиї, була опублікована стаття М.Павлика про перше святкування 1-го травня в Станіславові.
Прогресивні діячі Станіславова, зокрема молодь, дуже шанували Каменяра. Про це свідчить текст вітальної адреси, надісланої 30 жовтня 1898 року І.Франкові з нагоди 25-річчя його літературної діяльності.
1995-й рік. Під час святкування дня міста в обласному центрі було відкрито величний пам’ятник І.Франкові. Встановлено меморіальні дошки на будинках по вул. Галицькій, 7 та вул.Січових Стрільців, 24, де виступав свого часу Каменяр. На вул. Грушевського у подвір”ї будинку №18 до 10-ї річниці від дня смерті письменника 27 червня 1926 р. було посаджено дуб на честь І.Франка.
Старовинне місто Коломия має багаті літературно-мистецькі традиції. У березні 1880р. І.Франко приїхав до Коломиї. 4 березня за соціалістичні ідеї його посадили в поліцейську камеру міської ратуші, а 5-го березня перевели до тюрми окружного суду до камери № 6, де він перебував до кінця червня. Тут письменник написав „Гімн” („Вічний революціонер”). У Коломиї ним була написана новела ”На дні”.
У січні 1912р. у нинішньому приміщенні Народного дому Франко прочитав свою поему „Мойсей”. В Коломиї вперше були надруковані твори І.Франка „Іван Вишенський”, повість „Для домашнього вогнища”, „ Учительська громада”, „В поті чола”, „З вершин і низин”, „Захар Беркут”, „Перехресні стежки”, поема „Мойсей”.
с.Слобода Коломийського району. Тут зберігся один із перших пам’ятників Каменяреві на Прикарпатті, встановлений у 1936 році польським письменником і етнографом Станіславом Вінцензом.
У смт. Яблунові Косівського району на будинку колишнього суду (тепер школа-інтернат) у 1989 р. встановлено пам’ятну дошку з барельєфом І.Франка і таким написом:
| …я син народа, що вгору йде, хоч був запертий в льох. |
с. Нижній Березів Косівського району. Тут у 1880р. Франко написав оповідання „На вершку” і записав пісні „Ой під дубом, гаєм зелененьким”, „Не сама я ходила”, „Ой зацвіла калинонька в лузі”, „Ой дала-с мі моя мати”, „Моя доля в корчмі лежить”.
м.Косів – центр гуцульського народного мистецтва. І.Франко не раз приїжджав до Косова у гості до своїх приятелів Павликів. З пошаною ставився до Анни Павлик. Під впливом Франка і свого брата Анна до кінця свого життя залишилася вірною ідеям, які сповідував Каменяр.
с.Криворівня Верховинського району – чарівний куточок Гуцульщини. Сюди Франко вперше приїхав 1901р. Спочатку він жив у гуцула Проця Мітчука, а потім у Василя Якіб’юка-Івандюка – знавця народної медицини.
У Криворівні Франко написав поему „Терен на нозі”, автобіографічне оповідання „У кузні”, повість „Великий шум”, вірш в альбом Ользі Маркович „У безсонну ніченьку”, оповідання „Як Юра Шикманюк брив Черемош”. У поемі „Терен на нозі” Франко дав мальовничий опис Криворівні. У цьому селі письменник записував приповідки, оповідання, пісні, перекази. Він також цікавився пам’ятками природи, залучав селян до активної культурно-громадської роботи. Жителі Криворівні свято бережуть пам’ять про Каменяра. Тут у 1953 році було відкрито літературно-меморіальний музей ім. І.Франка. Поряд з музеєм височить монумент Каменяреві, відкритий у 1981 році, а на подвір’ї музейної садиби – ще один пам’ятний обеліск, виготовлений місцевим скульптором І.Марусяком з написом: „Видатному українському письменникові І.Я.Франкові, 1856-1916”.
смт. Верховина ( до 1962р. Жаб”є) – у часи Франка найбільше село на Гуцульщині, а зараз селище, районний центр.
Сюди, в „гуцульську столицю”, часто приходив І.Франко, а одного разу був тут з М.Коцюбинським.
До 115-ї річниці від дня народження письменника йому було відкрито пам’ятник (1971).
Буркут – найдальше село у Верховинському районі, з усіх сторін оточене горами. Тут лікувалася і відпочивала Леся Українка, працювала над творами „Одержима”, „В пущі”. Поетесу відвідував Франко. Свої враження від перебування в Буркуті письменник передав у віршах під назвою „Буркутські станси”, „Буркутська романса”.
Ясенів – У цьому селі Гуцульщини знаходився поштовий відділ, звідки листоноша Цвілинюк доставляв І.Франкові всю кореспонденцію. Письменник описав скелі над Черемошем нижче Ясенова. У цьому місці втопився хлопчик із дараб, змальований у оповіданні „Терен у нозі”.
с.Довгопілля. Тут жив український громадський діяч, засновник культурно-освітніх та економічних товариств на Гуцульщині, священик Іван Попель. У нього гостював Іван Франко. Саме тут він записав від старого гуцула А.Освіцінського розповідь про ватажка опришків Мирона Штолу і жорстокого мандатора Грдлічку. Згодом ці розповіді лягли в основу оповідання „Гуцульський король”, в якому письменник змалював кривавого душителя, який був пострахом всього населення гір.
У Довгопіллі на пропозицію ювілейного комітету український художник І.Труш написав два чудові портрети І.Франка. При місцевій школі діє музейна кімната, експонати якої висвітлюють перебування в селі І. Франка і Лесі Українки.
Проїздом у с. Голови І.Франко зупинявся у с.Красноїллі.
с.Голови – одне з найвідсталіших сіл у часи І. Франка, до якого не було навіть возової дороги. Письменник бував у Головах до п’яти разів. За його ініціативи гуцули організували тут читальню, крамницю, спортивне товариство „Січ”.
Старовинне містечко Снятин тісно пов’язане з життям і діяльністю „Покутської трійці”. У Снятині вперше виконувалась пісня-гімн „Не пора”.
Проїздом Іван Франко бував в Ясенові Пільному Городенківського, в с. Іваниківка Богородчанського, Молодятині Коломийського районів, Яремчі, Микуличині, Ворохті.
По дорозі до Львова варто зупинитися у стародавньому Галичі. Тут І.Франко студентом Львівського університету 20 січня 1875 року брав участь у народному вічі. Перед громадою він прочитав вірш „Схід сонця”.
У Львові рекомендуємо оглянути експозицію літературно-меморіального музею І.Франка, що знаходиться у будинку, в якому жив останні роки письменник. Варто відвідати і його могилу на Личаківському цвинтарі та найстаріший на Україні університет його імені, перед яким встановлено величезний пам’ятник І.Франкові.
Ось така далеко не повна оглядова експедиція по місцях перебування Каменяра на Прикарпатті.
Його подвижницьке життя описав у своєму вірші „Іванові Франкові” відомий український поет Б.Лепкий.
| …Він не гнувся під праці вагою І ніколи її не цурався. Як лицар, серед лютого бою На бій-полю поляг головою, Але духом в безсмертя піднявся. |
Експедицію доцільно супроводжувати уривками творів, які написані в місцях перебування та тимчасового проживання письменника.
Творчість Івана Франка стала частиною культурних надбань народу. Вона є невід’ємним компонентом знань школяра, студента, вченого, робітника, службовця, селянина.
Сьогодні український народ, якому письменник подарував своє гаряче серце, сповнене глибоких тривог за майбутнє, подвижницьку працю всього життя, з безмежною вдячністю схиляє голову перед його мужністю, сміливістю, працьовитістю.
Численні публікації івано-франківських істориків-краєзнавців висвітлюють неодноразові відвідини Прикарпаття Каменярем. На його честь місто Станіслав у листопаді 1962 року перейменовано на Івано-Франківськ, а Станіславську область – на Івано-Франківську.
В області встановлено понад 50 пам’ятників І.Франку, на будівлях, пов’язаних з життям і творчістю письменника, відкриті меморіальні дошки. Іменем Каменяра названо обласний музично-драматичний театр, біля якого височіє величний монумент, який став візитною карткою Івано-Франківська.
Ім’я українського класика з 1956 року носить обласна універсальна наукова бібліотека – інформаційний, культурно-просвітницький та науково-методичний центр регіону. Іменем Франка названо одну з центральних вулиць обласного центру, на якій з 1978 року стоїть погруддя. В літературному музеї Прикарпаття є експозиція, присвячена І.Франку. Кілька років тому міськвиконком започаткував літературну премію Ім. І.Франка.
Нині група науковців та краєзнавців готує до видання енциклопедичний довідник „Івано-Франківськ та іванофранківці”, який приурочується до 150-річчя від дня народження письменника.
| Підготували: М.Гнатюк – зав. організаційно-методичним відділом, І.Косовчич – методист Коломийської ЦБС |
Святково прибрана сцена. На сцені: портрет І.Франка, книжкова виставка “Сьогодні, мов зоря, він сяє Україні…”, фотографії епізодів життя І.Франка та його сучасників.
Читець:
Сорок літ, як Мойсей по пустині,
Він проводив народ за собою.
В небо рвалися очи вірлині,
А життя вниз тягло – бо в долині
Бій завзятий ішов з темнотою.
Як мечем, воював він словами,
То пророчив, то вчив як учитель,
То, як батько помежи синами
Пробував і творив поміж нами,
Правди й волі безсмертний служитель.
Він не гнувся під праці вагою
І ніколи її не цурався.
Як лицар, серед лютого бою,
На бій-полю поляг головою,
Але духом в безсмертя піднявся.
| Б.Лепкий “Іванові Франкові” |
1 Вед. : Галичина дала світові багато визначних людей. Серед них яскравою постаттю є Іван Франко – класик української літератури, геніальний письменник, перекладач, публіцист, громадський і просвітницький діяч, який своєю невтомною працею будив і зміцнював національну свідомість українців.
2 Вед. : Іван Франко – європейський геній – встає сьогодні з нами за збереження Української держави, яку він будував своєю титанічною, каменярською працею. За обсягом знань, багатством лексичного запасу він був енциклопедією, а за працьовитістю, результативністю та глибиною мислення його величають титаном думки і праці. Людству він залишив понад 5 тисяч оригінальних і перекладних творів, статей, рецензій.
1 Вед. : Перегорнімо ж сторінки книги життя Івана Яковича Франка.
І. ВІД ОТЧОГО ДОМУ...
Читець :
|
“Дитинство і юність – це єдині ключі до розкриття Б.Хашдеу |
2 Вед. : 27 серпня 1856 року в с. Нагуєвичі Дрогобицького повіту в Галичині в родині відомого на всю округу коваля народився ясноокий хлопчик. Зростав Іванко розумним і допитливим, роботящим, добрим і товариським. Дитинство Яся (Ясем або Мироном часто тоді звали Івана в родині) минуло в селах мальовничого Підгір’я – Нагуєвичах та Ясениці Сільній – в селянському оточенні. З рідним селом в’яжуться спогади письменника про дитинство: “Неначе ві сні, виринають перед моєю душею забуті тіні давньої минувшини, рисуються виразними силуетами на тлі крайообразу мойого рідного села і промовляють до мене давно нечутими, простими, тихими словами.”
Читець :
У долині село лежить,
Понад селом туман дрижить,
А на горбі, край села
Стоїть кузня немала.
А в тій кузні коваль клепле,
А в коваля серце тепле,
А він клепле та й співа
Всіх до кузні іззива.
1 Вед. : Так згадував Іван Франко батьківську кузню, що будила в пам’яті світлі та щасливі спогади. Там він слухав розповіді селян про тяжку працю, злидні та неврожаї, бачив нужденних заробітчан. У дитячу душу глибоко запало побачене і почуте. Він зрозумів, як тяжко живеться людям, і усвідомив, що за кращу долю треба боротися. Вогонь кузні та батьківська любов зігрівали душу великого письменника: “На дні моїх споминів і досі горить той маленький, але міцний вогонь… Се вогонь у кузні мойого батька. І мені здається, що запас його я взяв дитиною у свою душу на далеку мандрівку життя. І що він не погас і досі”.
2 Вед. : На шостому році життя Івася віддають до школи в с.Ясеницю Сільну. Тут навчався два роки. Пізніше навчається в школі при монастирі м.Дрогобича, Дрогобицькій гімназії. Протягом усіх восьми років навчання в гімназії Іван був одним з найкращих учнів. Охоче вчився малювання, теорії музики, брав участь в гімназійному хорі. Він жадібно читав усе, що потрапляло йому до рук, на нужденні копійки купував книги, збирав власну бібліотеку. На час закінчення гімназії в ній було вже понад 600 книг. Згадуючи роки навчання, писав: “Шевченка я вивчив майже всього напам’ять…”
Пісня “Пісне, моя ти підстрелена пташка”
Читець :
Пісне, моя ти сердечна дружино,
Серця відрадо в дні горя і сліз,
З хати вітця, як єдинеє віно,
К тобі любов у життя я приніс.
Тямлю як нині: малим ще хлопчиною
В мамині пісні заслухувавсь я;
Пісні ті стали красою єдиною
Бідного мого, тяжкого життя.
1 Вед. : Першою розбудила в дитячому серці Івана поетичні струни, любов до пісні його мати – Марія Кульчицька. Вона любила співати і знала багато пісень; співані нею синові народні пісні вводили його в світ поезії і багато заважили в розвиткові майбутнього митця слова. Вони навчили його переживати виспівані з сумом людські турботи, недолю і незгоди, ненавидіти зло і кривду. З голосу матері він запам’ятав чимало задушевних ліричних пісень, коломийок, повний цикл весільної пісенності, ряд епічних балад і співанок. Найсердечнішими словами згадував поет матір і її пісні, силу яких відчував усе ясніше й глибше зі зрілістю. Дуже багато дав отой ласкавий материн спів майбутньому поетові, а через нього і українській літературі. Народні пісні стали улюбленими піснями Франка. Недаремно ж свою любов до пісень поет називав прекрасним віном, придбаним у батьковій хаті.
Читець :
“Мамо, голубко! – було налягаю –
Ще про Ганнусю, шумильця, вінки!”
“- Ні, синку, годі! Покіль я співаю,
Праця чекає моєї руки.”
… Ох, і не раз тая пісня сумненька
В хвилях великих невгодин життя
Тихий привіт мені слала, мов ненька,
Сил додала до важкого буття.
2 Вед. : Іван Франко мав чималий доробок як фольклорист: 400 записаних пісень і 1800 коломийок. Також він сам був добрим співаком. Тексти пісень від нього записував М. Павлик, а мелодії – М. Лисенко.
Пісня: “ Ой рано я, рано устану”.
ІІ. У СВІТ ШИРОКИЙ…
|
Лиш в праці мужа виробляєсь сила, І. Франко |
1 Вед. : Склавши на “ відмінно” іспити на атестат зрілості, І. Франко вступає до Львівського університету на філософський факультет. Він одразу активно включається в студентське життя, стає співробітником журналу “ Друг”, в якому друкує свої вірші і перші оповідання. Навколо Франка групується талановита студентська молодь. І.Франко ґрунтовно вивчає давню українську писемність. Протягом першого року навчання в університеті він перечитав усю бібліотеку студентського товариства, кілька тисяч томів. Разом з товаришами він здійснює кілька мандрівок по Галичині, поширює заборонені в Австро-Угорщині книги і журнали.
Читець:
|
Заглиблений у книг нових і давніх стоси, Максим Рильський “ Франко” |
2 Вед. : “Вогонь в одежі слова” – Франковими словами найкраще можна назвати Франкову творчість, полум’яну й пристрасну, роздмухану найголовнішими вітрами життя і звернену сяючими сполохами своїми вперед, в наступне, в завтра.
Пильним, активним вгляданням в майбутнє є вся творчість геніального українського мислителя-письменника – вченого, прокладача шляхів, рубача нетрів і знищувача скель – того, кого народ заслужено назвав славним іменем “Великого Каменяра”.
|
Лиш діло робіть! Не по ваших словах Іван Франко |
ІІІ. ТРИЧІ МЕНІ ЯВЛЯЛАСЯ ЛЮБОВ
Читець:
Тричі мені являлася любов.
Одна несміла, як лілея біла,
З зітхання й мрій уткана, із обнов
Сріблястих, мов метелик, підлетіла.
Купав її в рожевих блисках май,
На пурпуровій хмарі вранці сіла
І бачила довкола рай і рай!
Вона була невинна, як дитина
Пахуча, як розцвілий свіжо гай.
Явилась друга – гордая княгиня,
Бліда, мов місяць, тиха та сумна,
Таємна й недоступна, мов святиня.
Мене рукою зимною вона
Відсунула і шепнула таємно:
“Мені не жить, тож най умру одна!”
І мовчки щезла там, де вічно темно.
Явилась третя – женщина чи звір?
Глядиш на неї – і очам приємно,
Впивається її красою зір.
То разом страх бере, душа холоне
І сила розпливається в простір.
І дармо дух мій, мов у сіті птах,
Тріпочеться! Я чую, ясно чую,
Як стелеться мені в безодню шлях
І як я ним у пітьму помандрую.
1 Вед. : З невимовного болю Франкової душі постала збірка “ Зів’яле листя”. А тому й пісні в ній – “то голосні ридання”, “підстрелені пташки”, зойки враженого серця. Під тягарем життєвих обставин поет втомився, знесилився, почувався “ зраненим звіром”, що тікає в нетрі, щоб у своєму барлогу вмирати.
Любовна драма надломила його морально, надірвала душу, переповнила все його єство нестерпною мукою. Тричі йому “являлася любов”, тричі “в руці від раю ключ держала” і тричі поет втрачав надію на щастя. Нерозділене кохання залишило по собі “невтишиму тоску”, засипавши снігом сподіване: “ Замерзли в серці мрії молодечі, ілюзії криниця пересохла”. Іван Франко знесилився, відчув неймовірну втому і пекучий біль, з якого й постали оті “ридання голосні” – пісні.
2 Вед. : “ Є в “ Зів’ялому листі”, – пише Дмитро Павличко, – речі такої красоти і глибинності, що їх сміливо можна віднести до найгеніальніших творів світової любовної лірики”. Рядки Франкової поезії нас просто чарують:
Читець:
Як почуєш вночі край свойого вікна,
Що щось плаче і хлипає важко,
Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна,
Не дивися в той бік, моя пташко !
Се не та сирота, що без мами блука,
Не голодний жебрак, моя зірко;
Се розпука моя, невтишима тоска,
Се любов моя плаче так гірко.
ІV. Я РАДО ЙДУ НА ЧЕСНЕ, ПРАВЕ ДІЛО!
|
… Яко син селянина, вигодуваний Іван Франко |
1 Вед. : … Доля ніколи для нього не була матір’ю. Завше мачухою – від народження до гробової дошки. Від того часу, коли став до громадської праці на рідній ниві, не на словах, а на ділі став організовувати народ, аби боротись за свою державність.
2 Вед. : На другому році студентського життя Франка арештували і кинули до Львівської в’язниці за соціалістичну пропаганду. 9 страшних місяців в переповненій злочинцями камері тільки зміцнили революційний дух поета. Він друкується в прогресивних часописах, бере активну участь у громадському житті, виступає на мітингах. Одна за одною виходять збірки його творів. Ще двічі заарештовували Франка, одного разу три місяці він був ув’язнений в Коломиї, де і написав гімн волелюбному духові мільйонів людей “Вічний революціонер”:
| Вічний революціонер - Дух, що тіло рве до бою, Рве за поступ, щастя й волю, - Він живе, він ще не вмер. |
1 Вед. : Ні арешти, ні тюрми, ні злидні не зламали Франка. Він здобуває визнання, як видатний український письменник і вчений. В колі його наукових інтересів філософія, історія, політекономія, етнографія, фольклористика.
Франко самостійно завершує освіту, захищає при Віденському університеті докторську дисертацію, мріє про викладання літератури у Львівському університеті.
Проте австрійський уряд не допустив його до університетської кафедри, боячись впливу на молодь його демократичної творчості.
Франко не випустив з рук пера, не зігнувся перед ворожими нападами. Його ім’я стало відоме далеко за межами Галичини.
Читець: Б. Мельник . Вірш “ Франкові”
Звились шляхи вужами в далину,
А далина до себе манить знову.
О, скільки раз стрічав Франко весну,
Мов юність власну, в шумі ясеновім.
Коли на сході устає зоря,
Віддавши горам пломінь янтаря.
І скоро, скоро зацвітуть сади.
А поки що морози на світанні.
І, нахиливши плечі до води,
Звисають скелі, в першу зелень вбрані.
І Прут-ріка, зібравши води з гір,
Рве береги всьому наперекір.
А плин думок нестримний, як завжди.
І на папір слова лягли рядками.
І бачить він: зімкнулися ряди
Людей робітних. Власними руками
Здобудуть волю – хоч і не собі,
Так дітям у жорстокій боротьбі.
А думи йдуть орлом гірським в польот.
Навколо все яснішає поволі.
Землицю рідну, звільнений народ
Він, бачить “у народів вольних колі”.
Надія серце радістю стиска.
І сяє зір натхненного Франка.
V. І ОСТАННЯ ЧАСТЬ ДОРОГИ
|
Ох та далекий ще мабуть той час! І. Франко |
2 Вед. : Не хотів бути гетьманом. Не чув себе покликаним для цього. Не хотів бути керманичем, не був сотворений для проводиря.
Любив іти в лавах, добре пам’ятаючи, як казав Наполеон про того генерала, котрий, коли йде в строю, то виглядає на доброго солдата, а як випхається наперед – то чистий ідіот. Хотів іти зі всіма рядами. Але такого ряду не було. Це було, як зізнається, його нещастям : “ Я крутився, як вівця, і, замість іти уже протертою дорогою, сам мусив протирати її. У нас було і є замало людей і до найпростішої роботи”.
1 Вед. : Та й це лише половина правди. Друга: ми любимо того, хто береться щось зробити для суспільної користі, безнастанно направляти, штурхати, поправляти, уповати, щоб вислухав тільки його єдиної ради, бо вона вірна, а інша – ні, а опісля ще й звинуватити, хто, працював і старався, у всіх гріхах.
2 Вед. : Злигодні, урядові переслідування підірвали здоров’я Франка. Він тяжко захворів. Не маючи змоги писати свої праці власноручно, були паралізовані руки, він диктував їх синові, студентам. Щоденна праця була девізом його життя аж до самої смерті. 28.05.1916 р. Івана Франка не стало. Похорон перетворився на велику демонстрацію. Це був всенародний сум за великим письменником.
1 Вед. : На могилі Франка на Личаківському кладовищі у Львові височить надгробок – каменяр, що молотом розбиває гранітну скелю. Великим Каменярем називають нащадки І. Франка, письменника, що своїм полум’яним словом ламав скелю неправди і гніту в ім’я правди і волі.
Пісня “Гімн Каменяреві”
VІ. У МАНДРІВКУ СТОЛІТЬ…
|
А як мільйонів куплений сльозами І. Франко |
1 Вед. : Понад 40 років працював Іван Франко на терені української і світової літератури і науки. Якби зібрати всі твори, перекладені Франком (знав 15 мов і робив з них переклади) можна було б укласти багатотомну антологію світової поезії. За обсягом перекладених творів з різних літератур Іван Франко не має собі рівного у світовій літературі.
2 Вед. : Та попри все – Франко залишається Франком. Стоїть у нашій культурі – як людська совість, як наш національний докір. Він був і залишається нашим Вічним Революціонером. Для нас, що вічно бунтуємо і ніяк не можемо заспокоїтись. Для всіх скривджених і принижених. Навіть сьогодні.
1 Вед. : Які знайдемо слова виправдання перед тими, що прийдуть після нас, за спалену церкву в Нагуєвичах, за зникле при цьому Євангеліє, за сплюндровану могилу батька Івана Франка на місцевому цвинтарі і наругу, вчинену над нею, за спалений музей-садибу Івана Франка?
Читець: “Живи, Іване, сину Якова”
| Живи, Іване, сину Якова, Хрещений потом і слізьми. Твори, хай наша доля шлакова Народить крицю в надрах тьми. |
Живи, проклятий недолугою, Лячною підлістю тхора; Твори, наповнений потугою Любові, мудрості, добра! |
| Живи, прикований до молота, Камінням битий звідусіль. Твори, нехай душа розколота Дає словам цілющий біль. |
Живи, між дурнями надутими, Що пнуться в генії, живи; Твори, навік припнутий путами До купин злої мурашви! |
| Живи, стережений жандармами, Шпиками вітаний щодня; Твори, поганьблений бездарними, Червивими, як порохня! |
Живи, підносячи розплющену, Побиту честь і чистоту; Твори, задивлений в будущину, В святої людськості мету! |
| Живи, навідуваний хворою Печаллю темної пори; Твори, болящий непокорою Твори! І справедливістю, твори! |
Живи, незламаний за гратами, Розп’ятий на твердій журбі; Тебе народ читатиме І воскресатиме в тобі! Д. Павличко |
2 Вед. : На шляхах нашої суверенності Іван Франко повинен бути з нами. Він вчить нас бути людьми серед людей.
1 Вед.: Завершилася наша мандрівка сторінками життєвої дороги Івана Франка. Сьогодні його ми ще знаємо мало. Дуже непросто осягнути глибину і вишину, панорамність, передбачливість і пересторогу, які живуть у творах Каменяра.
2 Вед. : Приспані не так роками, як запопадливими чиновниками, рядки Франкових книг стоять на чатах, готові прислужитися спадкоємцям його ідей. Тільки істинних, а не перекручених ідей.
Свято ліричної Франкової поезії в Лолині
,,ФРАНКОВІ ДЖЕРЕЛА”
1. Покладання квітів до підніжжя пам’ятника Т.Г.Шевченкові (с. Максимівка)
2. Зустріч гостей свята біля церкви в с.Лолин. Покладання квітів до погруддя І.Я. Франкові.
3. Екскурсія музеєм письменника.
4. Урочисте відкриття свята.
Позивні свята. На сцені хор Вигодського БК (керівник М.Андрусів).
Вірш І.Я. Франка ,,Земле моя…” читає В.Гібчинський, фонограма І. Кондрина .
Під дзвінкий перелив цимбал (запис) виходять на сцену ведучі свята Василь Олійник та Любов Підберезька. Вони тримають за руки 10-річного хлопчика. Цимбали поступово зменшують своє звучання.
ВЕДУЧИЙ :
Уклін тобі, старовинний Лолине! Шана тобі, Лолине сучасний! Ми знову на твоїй сцені, ми знову настроюємо свої серця на ліричний лад. У 1993 р. тут вперше пролунали знайомі сьогодні багатьом позивні нашого свята, тут вперше було мовлено щире, тепле і правдиве слово про геніального Каменяра.
ВЕДУЧА:
До Франкових джерел, до Франкових криниць ведуть дороги здалека і зблизька. Бував Іван Якович і в Болехові, і в Долині, і в Поляниці, і в Бубнищі, і в інших селах району, але Лолин в його біографії займає місце особливе – тут в його життя увійшла Ольга Рошкевич – його перше кохання, його радість і надія, його тривога і смуток.
ВЕДУЧИЙ :
Тут, здається, він вперше сказав: ,,За що, красавице, я так тебе люблю?”. Тут, здається, він вперше мовив: ,,Ой ти, дівчино, з горіха зерня, чом твоє серце колюче терня?”. Які б не точилися дискусії, але його зустрічі з коханою дівчиною в Лолині мають відношення до написання ліричної драми ,,Зів’яле листя”.
ВЕДУЧА :
Саме про це говорили ми на перших святах, але згодом свято ліричної Франкової поезії набуло глибокого і оновленого змісту. Так, як маленький струмок переростає у бурхливу річку, так і наше свято переросло у багатопланове і хвилююче дійство. 13 раз шанувальники багатогранного Франкового таланту збиралися тут, щоб словом і піснею, музикою і танцем віддати одному з найбільших українських письменників данину синівської вдячності і любові.
ВЕДУЧИЙ :
„Після Шевченка, – писав свого часу Олесь Гончар, – не було в нас такої постаті”. Отже, не буде перебільшенням сказати, що Шевченко і Франко – це справді ті два могутні крила, які винесли українське слово, українську культуру на простори світові.
ВЕДУЧА:
Квітчатим бойківським рушником пролягає в Лолин дорога для письменників, музикантів, художників, артистів чи аматорів сцени. Тут уже встигли побувати Володимир Качкан, Ярослав Ярош, Ярослав Дорошенко, Олесь Дяк, Василь Щеглюк, Василь Ганущак, Любомир Михайлів, Микола Кондратенко, Марія Вайно та багато інших знаних людей. Тут у розквіті серпневої краси дарували людям свої вірші літератори Долинщини, Рожнятівщини, Надвірнянщини, Тернопільщини. Перше свято, яке народилося на теренах Долинщини, знайшло надійну підтримку і було підпорядковане популяризації творчої спадщини Великого Каменяра, дальшому піднесенню культурно-мистецького життя краю, духовному збагаченню наших краян. Кожний виступ на святі лягав барвистою квіткою у вінок пам’яті і шани Івана Франка.
ВЕДУЧИЙ :
Сьогодні маємо честь вітати Івано-Франківську письменницьку і журналістську делегацію.(Представлення гостей).
Пісенну програму нинішнього свята відкриває аматорський народний хоровий колектив Вигодського БК ,,Прикарпатські самоцвіти” під орудою заслуженого працівника культури України Мирона Андрусіва.
Вірші І. Франка, музика М. Лисенка ,,Вічний революціонер”.
ВЕДУЧА:
Надаємо слово нашим гостям.
Виступ голови районної держадміністрації.
Виступи письменників, журналістів.
ХЛОПЧИК:
У цім селі, що мов гніздечко
Ласкаво тулиться до гір,
Для мене соловей щебече,
Підносить мрію вище зір.
Тут все мені і рідне й миле,
І ще з колиски дороге.
Спішу до школи, мов на крилах
Що у саду біліє ген.
Спішу – і дивиться на мене
Неначе вчитель Каменяр.
Він тут бував у час нужденний,
Приносив людям слова дар.
В тім слові промені ранкові,
Надія, віра в кращий час.
Складаєм шану ми Франкові,
Сьогодні він мов серед нас.
ВЕДУЧА:
Лолин … Тут одвіку жили працьовиті, горді і мужні люди. Історики з’ясували, що в 1648 році його мешканці брали участь у визвольній війні українського народу під проводом Б.Хмельницького. У 1901 році священик Йосиф Охримович заснував сільську ,,Просвіту”, яка мала великий вплив на мешканців цього гірського села.
ВЕДУЧИЙ:
Перебуваючи тут, І. Я. Франко писав: ,,Лолин – це невеличке гірське село, що має 80 хат, розташоване біля річки Свічі в дуже бідній лісовій місцевості. Тамтешні люди, відірвані від решти світу і пригнічені злиднями, не знають майже ніяких заробітків, ніякого промислу”. І наводив тодішню місцеву приповідку: „Лолин голий, довкола ліс, а посередині один біс”. Але сьогодні – Лолин сучасне село. Свідчення цього і високі телеантени, і нитка газопроводу, і асфальтна дорога, і красива двоповерхова школа, і ті пісні, що лунають над селом.
Виходять на сцену учасники фольклорного ансамблю сільського клубу. Звучить пісня на вірші Романа Юзви ,,Село моє”.
ВЕДУЧА:
У липні 1874 року юний Франко у супроводі свого гімназійного друга Ярослава Рошкевича вперше йшов незнайомим йому селом. Та пройде небагато часу і він напише тут оповідання ,,Лесишена челядь”, ,,Вугляр”, окремі розділи повісті „Петрії і Довбушуки”. Тут він записав пісню про шандаря, яка лягла в основу п’єси ,,Украдене щастя”.
Звучить пісня ,,Ой ти, дівчино, з горіха зерня”.
Учасники аматорського народного колективу районного БК виконують театралізовану сценку (Див. додаток).
Виконується пісня на слова І.Франка ,,Не пора”.
ВЕДУЧИЙ :
Франко і Лолин… Упродовж усього життя великий письменник жив радощами і болями цього села. Воно ввижалося йому, коли мандрував галицькими дорогами, коли згадував роки своєї молодості. Не заросли Франкові стежки тереном забуття, а цвітуть отим дивоквітом, що скликає сюди гостей зблизька і здалека.
ВЕДУЧА :
Лолин завжди викликав зацікавленність у письменників, дослідників літератури, краєзнавців. Тут у родині Щуровських не раз бував син Франка Тарас, відомі поети Дмитро Павличко, Степан Пушик, учасники Міжнародного Шевченківського свята ,,В сім’ї вольній новій» 2001 року. Свої твори йому присвятили багато поетів і, зокрема, наші земляки Степан Пушик, Володимир Михайлів, Галина Пухта та інші. Сьогодні їхні вірші звучать для вас.
Літературна композиція за творами цих авторів у виконанні учнів місцевої школи.
ВЕДУЧИЙ :
Всім нашим гостя доземний уклін, бажання нових творчих успіхів. Хай це свято набуває ще більшої популярності і запрошує до нас всіх тих, кому дороге Франкове ім’я, хто в своєму серці несе любов до рідної України.
ВЕДУЧА :
То ж до нових зустрічей у рік 150-річного Каменяревого ювілею. Приїжджайте у Лолин , щоб пройнятися силою його високого духу, відчути себе українцями, господарями нашої молодої держави.
|
Підготували :
Олійник В. В. – завідуючий відділом мистецтва Долинської районної газети ,,Свіча”, голова літературного об’єднання ,,Сонячна криниця” Фреїв Л. І. – директор Долинської ЦБС Тарантюк З.В. – зав. методико-бібліографічним відділом районної бібліотеки |
Додаток.
Театралізована сценка
Іван Франко іде дорогою в напрямку місця подій. Одягнений у вишивану сорочку, за плечима дорожня торбина. Виходить на авансцену. До нього долучаються четверо читців, які довільно розташовуються за ним.
Франко:
Не довго жив я в світі ще,
Та встиг чимало вже зазнати.
Не що й дало мені життє,
Та все ж дало досить багато.
Дало мені пізнать добро,
Дало побачить світ науки,
Бажання правди у душі
І дві тверді робочі руки.
Дало і приязнь, і любов
Взаємну, хоч і нещасливу,
Сказало: „Сій, хоч не твойов
Руков пожате буде жниво!”
І ворогів дало, котрі
Кленуть і тиснуть мя, бо сильні;
Дало й прихильників, котрі
Найбільш самі собі прихильні.
Та над усе ціню я ту
Малую мірку мук і болю,
Котрі прийняв я в сім життю
За правду, за добро, за волю.
1 читець:
Обриваються звільна всі пута,
Що в’язали нас з давнім життєм:
З давніх брудів і думка розкута,–
Ожиємо, брати, ожиєм!
2 читець:
Ожиємо новим ми, повнішим,
І любов’ю огрітим життєм;
Через хвилі мутні та бурхливі
До щасливих країв попливем.
3 читець:
Через хвилі нещасть і неволі,
Мимо бур, пересудів, обмов,
Попливем до країни святої,
Де братерство, і згода, й любов.
4 читець:
Наша ціль – людське щастя і воля,
Розум владний без віри основ,
І братерство велике, всесвітнє,
Вільна праця і вільна любов.
Франко:
Єднаймося, братаймося
В товариство чесне,
Най братерством, щирим трудом
Вкраїна воскресне!
Всі:
Єднаймося, братаймося
В товариство чесне,
Най братерством, щирим трудом
Вкраїна воскресне!
Звучить „Гімн” у виконанні всіх учасників свята.
Список використаної літератури:
Арсенич П. Прикарпаття в житті Каменяра. – Івано-Франківськ: “Лілея-НВ”, 1996. – 79с.
Білинкевич І. Іван Франко і Коломия. – Івано-Франківськ : Облвидав “ Галичина”, 1991. – 24с.
Бонь В. Музей Івана Франка у рідному селі: Путівник. – Львів:Каменяр, 1970. – 95с.
Гнатюк М. Погляд через століття // Дзвін. – 2004. – №8. –С.137.
Горак Р. “Але світ не пізнав його” // Літ. Україна. – 2005. – 30 черв..
Горак Р. Втеча від Франка // Літ. Україна. – 2002. – 12 верес.
Горак Р. Доля нащадків // Літ. Україна. – 2002. – 20 черв.
Грицак Я. “… Дух, що тіло рве до бою…” : Спроба політичного портрета Івана Франка. – Львів : Каменяр, 1990. – 177с.
Дей О.І. Іван Франко: Життя і діяльність. – К.:Дніпро, 1981. – 355с.
ДІЛ : Літературно-художнє видання: Число 2. – Коломия, 2005. – 60с.
Малознаний Франко // Галичина. – 2004. – 27 трав.
Мороз О. Шляхами Івана Франка: Нарис. – Львів:Каменяр,1966. – 103с.
Павличко Д. Іван Франко – наше всевидюще око в будущину // Всевідо. – 2003. – 26 верес.
Рудко М. Як вшановуємо генія? //Літ. Україна. – 2004. – 12 лют.
Франкова криниця : Вивчення творчості І.Я.Франка в школі. – К. : Рад.школа, 1991. – 288с.
Франко І.Я. Земле, моя всеплодющая мати…:Вірші, оповідання, казки. – К.:Веселка,2000. –399с.
Шляхами Івана Франка на Україні. Путівник / Упоряд. М.О.Мороз. – Львів: Каменяр, 1982. – 127с.
