Кецман Марія
ЖИВИ, УКРАЇНО
Живи, Україно, під променем сонця,
У мирі і щасті живи, процвітай.
Народ свій, що в наймах розбігся по світу,
До рідного краю свого повертай.
У тебе є все, щоб нам добре жилося:
Річки, чорноземи і гори й ліси,
Народ працьовитий, талантом багатий,
Та тільки нема його кому вести.
Нема в нас Мойсея, щоб рушив в дорогу
І впевнено вів до своєї мети:
Де люд живе краще, де працю цінують,
Щоб жили всі вільно, а не як раби.
О Боже, пошли нам такого героя,
Щоб пута недолі порвати зумів,
Ніяких погроз ворогів не злякався
І в краще майбутнє народ свій повів.
ЩО ТАКЕ БАТЬКІВЩИНА?
Це стежина біля хати
До воріт і до криниці,
Це уся моя родина
І жоржини круглолиці.
Це усі мої сусіди:
Ті, що близько і далекі.
Наша річка і хатина,
На якій гніздо лелеки.
Ця маленька батьківщина
Є у кожного єдина.
Якщо всі з’єднати разом –
Вийде наша Україна.
Україна наша славна
Своїм людом і землею,
Тож любімо й бережімо,
І гордімось всюди нею.
ПРИСВЯТА БАНДЕРІ
Жив хлопчина із прізвищем Бандера,
В селі Угринів змалку виростав.
Понад усе любив він Україну
Й до боротьби готовитися став.
Він бив себе нагайкою із дроту,
Під нігті гострі голки пхав –
Коли в ворожі руки попадеться,
Щоб побратимів він своїх не здав.
Час настав – він скликав однодумців,
Яких дух і воля переповнили вщерть,
І повів їх під гаслом, що присягою стало:
«Здобудем Україну або смерть!»
Вітатись стали: «Слава Україні!»
А відповідь була: «Героям слава!»
Так воїни наші вітаються й нині,
Бо їм не байдужа українська держава.
Коли вороги оточили Вітчизну,
Почали безжально підряд все громити,
В партизанські загони він зібрав добровольців,
І рушили край свій від них боронити.
Для ворога був він грозою,
То ворог й понині про це пам’ятає,
Тому всіх, хто любить свою Україну,
Бандерівцями називає.
Ми гордимося цим іменням,
У ньому – воля, сила, слава.
На таких мужніх, як Бандера,
Будується моя держава.
Бандера – прізвище славетне, –
Це символ нації всієї,
Бо він боровся за Україну
Й своє життя віддав за неї.
Україна – це земля народу,
Який ніколи зламаним не був,
Зберіг і пісню, й мову солов’їну,
І про героїв славних не забув.
ВОЇНАМ УПА
Насипана в селі могила,
І хрест з берези височіє –
Це символ віри і свободи,
Що у серцях людей жевріє.
Це пам’ять тим, хто в лісі гинув
Без звуків дзвонів і плачу.
Боротись з ворогом подвійним
Для них було не по плечу.
Вони боролись до загину
З озброєними до зубів:
Звідси – Москва, а звідти – німець –
Кожен загарбати хотів.
Вони програли у бою нерівнім.
Москва душила, вішала, вбивала,
На все готова, тільки б не програти –
Моїм народом дула закривала.
А наші хлопці гинули у лісі,
Щоб захистити рідну Україну.
Нащадки пам’ятають про героїв –
Насипали їм у селі могилу.
СТУДЕНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ
Вийшло студентство в Київ на Майдан,
Аби своє право отут захистити.
Бо вже остогидли неправда й обман,
І більше не хочуть ганебно так жити.
Як цербери владні стрілять почали
В незламне юнацтво, що прагнуло волі,
То вийшов народ, щоб грудьми захистити
Дітей, що не хочуть більш жити в покорі.
Стояли усі плече до плеча:
Батьки й матері, і діти, й онуки,
Щоб змести з престолу тирана того,
Що всім нам завдав стільки горя й розпуки.
