Оробець Іван
НЕБЕСНА СОТНЯ
Це все вже після: дні скорботні,
Вінки ридань, промов і слів…
І оберіг – «Небесна Сотня»
Тим, що зостались на землі.
Тим, що зостались, безповоротно
Час невмолимий вперед біжить.
З’єднала смерть їх в єдину сотню,
В єдину сотню, в єдину мить.
Ридай, Вкраїно, молися, Нене,
Щоб спалах свічки в пітьмі не згас.
З тієї Сотні хтось впав за мене,
А хтось – за тебе, і всі – за нас.
Герої, кажуть, не помирають.
Лишивши нам свій земний посаг,
Самі із пекла пішли до раю,
Сузір’ям стали на небесах.
Свічками стали, щоби горіти,
Не дати з правди звернути в бік.
А на Майдані – вінки і квіти,
І їхні душі, й людський потік…
Тече, вирує, шумить рікою.
Про них напишуть потім томи.
Вони – наш символ, вони – герої,
Вони – Герої, вони! А ми?
Це все вже після: дні скорботні,
Вінки ридань, промов і слів…
І оберіг – «Небесна Сотня»
Тим, що зостались на землі.
